Справа № 22-ц-564/2007р.                           Головуючий у 1-й інстанції  Князев В.Б.

Категорія 30                                                   Суддя-доповідач                    Данильченко Л.О.

УХВАЛА

Іменем України

24 квітня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого - Смирнової Т.В.

суддів - Данильченко Л.О., Ільченко О.Ю.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

та осіб, які беруть участь у справі - апелянта ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_1.

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4на заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 січня 2007 року у справі за позовом Української академії Банківської справи Національного банку України до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про повернення державного майна та виселення без надання іншого жилого приміщення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Данильченко Л.О., вивчивши матеріали справи в межах апеляційної скарги та доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення ОСОБА_2, яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення на ці доводи представника позивача ОСОБА_1., колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 січня 2007 року позов Української академії Банківської справи національного банку України задоволено.

Суд вирішив виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3 разом із неповнолітньою донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з кімнати площею 12 кв.м, секції 302 студентського гуртожитку АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.

Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 березня 2007 року подружжю ОСОБА_2 відмолено в перегляді заочного рішення.

2

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що гуртожиток, кімнати в якому займають відповідачі, має статус студентського, житлова площа на одну особу визначається із розрахунку 6 кв.м.

Сім'я відповідачів займає дві кімнати, площею 18 кв.м, та 12 кв.м., При цьому документів, що підтверджують право займати кімнату 12 кв.м., у відповідачів немає. Тобто надлишкову площу - кімнату 12 кв.м, відповідачі займають самоправно, ключі від секції не здають на вахту, в зв'язку з чим порушують права позивача, за яким державне майно (зокрема гуртожиток) закріплено на праві оперативного управління.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4. просять скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд. При цьому апелянти зазначають, що вони не були належним чином повідомлені по час та місце судового засідання.

Крім того, апелянти вважають, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду, оскільки вони займають всю секцію з 1989 року, і їх сім'я отримувала ордери на обидві кімнати, але ордер на кімнату площею 12 кв.м, був зданий коменданту і загублений. Крім того, за попереднім рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 грудня 2005 року було відмовлено у задоволенні позову Банківської академії про визнання ордеру на вселення до гуртожитку недійсним і про виселення з кімнати саме з причини пропуску строку позовної давності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено судом першої інстанції, сім'я ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_1 Української академії Банківської справи Національного банку України та займає секцію № 302, що складається з двох кімнат 18 кв.м, та 12 кв.м., коридору площею 2,4 кв.м, та санвузла площею 4,6 кв.м.

Вказаний гуртожиток був побудований для технікуму Радянської торгівлі та прийнятий в експлуатацію рішенням виконкому Ковпаківської районної ради від ЗО грудня 1987 року № 359 (а.с.7).

В 1997 році майно технікуму, в тому числі і гуртожиток передано на баланс Української академії банківської справи Національного банку України.

Згідно Статуту, Майно Академії є державною власністю, яке перебуває в повному господарському віданні Національного банку України та закріплюється за Академією на правах оперативного управління (а.с.37).

3

Відповідачці ОСОБА_2, яка була працівником технікуму Радянської торгівлі, 25 жовтня 1989 року був виданий ордер № 2 на поселення її з чоловіком та донькою в кімнату № 302 площею 18 кв.м, (а.с.21).

Доводи апелянтів з приводу того, що їм надавався ордер і на другу кімнату в секції № 302, площею 12 кв.м., колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ці доводи не підтверджуються жодним доказом.

Так, в ордері № 2 від 25 жовтня 1989 року чітко зазначено, що на сім'ю ОСОБА_2 з трьох осіб надається одна трьохмісна кімната площею 18 кв.м. (а.с.21), і нічого не зазначено щодо кімнати площею 12 кв.м.

За таких підстав вбачається, що відповідачі самовільно, без дозволу адміністрації технікуму, а потім академії, зайняли вказану кімнату площею 12 кв.м.

Апелянти в своїй скарзі посилаються на те, що позивач пропустив строк позовної давності по вимогам про їх виселення, і з цих підстав рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 грудня 2005 року було відмовлено у задоволенні позову Банківської академії до ОСОБА_2 про виселення з кімнати.

Колегія суддів не може прийняти до уваги ці доводи, оскільки в справі, на яку посилаються апелянти, спір розглядався з інших підстав - про визнання ордеру недійсним і (вже на підставі визнання ордеру недійсним - про виселення).

Зазначеним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 грудня 2005 року відмовлено у визнання ордеру недійним і виселенні з кімнати № 302, на яку цей ордер виданий, оскільки на вимоги про визнання недійним ордера на жиле приміщення за передбаченими ст. 59 ЖК підставами поширюється трирічний строк позовної давності.

При цьому суд не досліджував тих обставин, що в кімнаті (секції) № 302 маються дві кімнати різної площі, що ордер був виданий тільки на одну кімнату площею 18 кв.м., а другу кімнату площею 12 кв.м, відповідачі зайняли самовільно, без ордеру.

Посилання апелянтів на те, що при розгляді вимог про виселення осіб, договір найму жилого приміщення з якими укладений з порушенням встановленого порядку без видачі ордера, слід виходити з цих самих правил, тобто застосовувати трирічний строк позовної давності, колегія суддів не може прийняти до уваги, виходячи з наступного.

Вбачається, що це правило застосовується в тому разі, коли з особами укладений договір найму житлового приміщення, тобто з порушенням встановленого порядку, без видачі ордеру, але договір найму укладений.

4

Як вбачається з матеріалів справи, ніякий договір найму стосовно кімнати площею 12 кв.м, з відповідачами не укладався, вони взагалі зайняли це приміщення без жодних правових підстав і самоправно.

Доказів про правове заселення в дану кімнату відповідачі ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надали.

Крім того, житлові права відповідачів в даному випадку не порушені, оскільки в їх користуванні залишається кімната площею 18 кв.м., тобто по 6 кв.м, житлової площі на кожну особу, що не суперечить нормам Положення про гуртожитки.

Доводи апелянтів з приводу того, що вони не були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, спростовуються наявними у справі матеріалами, а саме протоколом попереднього судового засідання від 27 грудня 2006 року (а.с.51-52) та заявою відповідачів від 04 січня 2007 року (а.с.54). З вказаних документів вбачається, що відповідачі належним чином були повідомлені про призначення розгляду справи на 10 січня 2007 року.

Доказів про те, що вони були направлені у відрядження, відповідачі не надали, а в засіданні апеляційної інстанції апелянт зазначила, що з чоловіком виїздили на роботу до м. Москва.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, надав вірну оцінку зібраним по справі доказам та правильно вирішив спір, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів:

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3а, ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 січня 2007 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.