Справа №2-а-3080 / 2010 р.

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

30 листопада   2010 року              

    Фрунзенський районний суд м. Харькова.  у складі: головуючого – судді Алфьорової Т.М., за участю секретаря судових засідань  Базарової А.Г.  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовною заявою  ОСОБА_2  до інспектора дорожньо-патрульної  служби батальйону дорожньо-патрульної служби Відділення  Державної автомобільної інспекції  ( по обслуговуванню  м. Харкова )  та АТІ ГУМВС України в Харківській області – сержанта  міліції Чалого Сергія Павловича   про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення

встановив :

Позивач ОСОБА_2  звернувся до Фрунзенського  районного суду м. Харкова, як адміністративного суду за місцем свого проживання, з адміністративним позовом до Інспектора дорожньо-патрульної служби ДАІ Гагіна Т.М. про скасування винесеної відповідачем  постанови  серії АХ 283571 від 29.10.2010року про накладення на нього  адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 430,00 грн.

В обґрунтування позову він посилається на те, що відповідач, являючись посадовою особою органу державної влади – ДАІ УМВС України в м. Харкові, якій чинним законодавством України надане право вирішення питань щодо притягнення громадян до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення на транспорті, 29.10.2010 р. без достатніх на те законних підстав виніс вищезазначену постанову про накладення на нього стягнення у вигляді штрафу. Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності був визнаний факт порушення ним  п. 8.7.3. ПДР.

              Разом з тим, ОСОБА_2 вважає  докази, якими обґрунтована постанова незаконними, складена с істотними порушеннями, ніяких доказів не надано. Дійсно  29.10.2010 р. він рухався на автомобілі „ ВАЗ -21154” д/н НОМЕР_1 по вул. Нетеч енської та  здійснив поворот праворуч на вул. Вернадського, зупинився перед смугою зупинки, пропустив пішоходів і здійснив рух разом з усім  транспортом  на „ зелений „ сигнал світлофору,  після чого був  зупинений інспектором.  Відповідач не довів відповідно  до ст. 71 КАСУ його віну в скоєнні адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні позивач підтримав  заявлений позов у повному обсязі, та надав пояснення згідно викладеному вище.  

 Відповідач - Інспектор ДПС БДПС ДАІ ГУМВСУ  В Харківської області сержант  міліції Чалий С.П. будучі суб’єктом владних повноважень і будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду через місце роботи, про що свідчить повідомлення, в судове засідання не з`явився, а тому справа у відповідності до ч.4 ст.128 КАС України була розглянута за його відсутності.

     Суд, вислухавши позивача та дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, приходить до висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення, виходячи з наступних  підстав:

            Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

              Таким чином, згідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди зобов’язані  перевірити оскаржене рішення на предмет прийняття його на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження  надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням  принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно

              Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, суд зобов’язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

              Як свідчать матеріали справи, 29.10.2010 року відносно позивача  ОСОБА_2 інспектором ДПС БДПС ДАІ ГУМВСУ  В Харківської області чалим С.П. . складений протокол про порушення п. 8.7.3 ПДР України та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122.ч.2 КУПАП у вигляді штрафу в розмірі  430 грн. .

              Так, згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення, 29.10.2010  року  на о 20 год. 20   хвил. ОСОБА_2 керуючи  автомобілем  „ ВАЗ -21154” д/н НОМЕР_1 по вул. Нетеченської здійснив поворот праворуч на вул. Вернадського, при цьому проїхав на регульований  пішохідний переход на забороняючий сигнал світлофору.

               Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається  протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність,  яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи  громадян, на встановлений порядок управління і за яку  законом  передбачено адміністративну відповідальність.

               Згідно ст. 251 КУпАП,  доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи. Ці дані встановлюються протоколом   про  адміністративне  правопорушення, поясненнями  особи,  яка притягається до адміністративної відповідальності, свідками, потерпілими, експертизою, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, які використовуються при нагляді за виконанням прав, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

              Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

                  Таким чином, враховуючи, що відповідачем не надано жодного доказу, приймаючи до уваги приписи ч.ч.1 та 3 ст.2, ч.2 ст.71 КАС України, суд вважає, що приймаючи постанову по справі про адміністративне правопорушення, відповідач діяв з порушенням норм КУпАП, що регламентують порядок фіксування правопорушень та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності.

             Згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

              Відповідно до п.3 ч.1 ст.293 КУпАП орган при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.

Стаття  288 КУпАП передбачає, що постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку,  визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими цим кодексом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.    

    Згідно статті 162 того ж Кодексу при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

    Враховуючи вищевикладені обставини і висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_2  складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, суд вважає необхідним повністю задовольнити позовні вимоги позивача по справі.  

    Зважаючи ж на те, що у відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, суд вважає необхідним також закрити провадження по відповідній справі про адміністративне правопорушення.  

                            На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 10, 11,99 -100, 160-163,

                                               167  КАС України, 293 КУпАП,  суд

         ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву  ОСОБА_2  до інспектора дорожньо-патрульної  служби батальйону дорожньо-патрульної служби Відділення  Державної автомобільної інспекції  ( по обслуговуванню  м. Харкова )  та АТІ ГУМВС України в Харківській області – сержанта  міліції Чалого Сергія Павловича   про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення   задовольнити.

Скасувати  постанову серії АХ 283571 від 29.10.2010року про  накладення адміністративного стягнення  на ОСОБА_2    по ч.2 ст.122 КУпАП  у вигляді штрафу  430 грн., винесену інспектором батальйону дорожньо-патрульної служби   Відділення  Державної автомобільної інспекції  ( по обслуговуванню  м. Харкова )   та АТІ ГУМВС України в Харківській області – сержантом  міліції Чалим Сергієм Павловичем.

              Закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях   ОСОБА_2  ад міністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

             Постанова  оскарженню не підлягає.

Головуючий