Справа №22-ц-554 2007 p.                              Головуючий у 1-й інстанції - Шершак М.І.

Категорія -  5                                                     Суддя-доповідач - Ведмедь Н.І.

РІШЕННЯ

Іменем України

26 квітня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого -  Смирнової Т.В.,

суддів                  -  Ведмдь Н.І., Ільченко О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

та осіб, що приймають участь у справі: позивача ОСОБА_1., відповідача ОСОБА_2. та їх адвокатів ОСОБА_3. та ОСОБА_4.

розглянула у  відкритому  судовому  засіданні у  приміщенні  апеляційного  суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 20 березня 2007 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про усунення перешкод в користуванні власністю, стягнення моральної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1, третя особа - Перша Сумська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на спадщину, усунення перешкод в користуванні власністю,

Встановила:

В липні 2006 року позивач звернувся з зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що він є власником 45/100 частин домоволодіння з надвірними будівлями, розташованими за адресою АДРЕСА_1, а власником 55/100 частин цього будинку є відповідач ОСОБА_2

Відповідач навісив на вхідні двері, що ведуть до сараїв свій замок, забороняючи позивачу користуватися допоміжними спорудами.

Вважає, що дії відповідача порушують вимоги ч. 3 ст. 358 ЦК України щодо володіння та користування належною часткою сараїв.

Відповідач також не дозволяє позивачу зробити дерев'яну перегородку, яка б відособлювала їхні частини будинку на горищі та цегляну перегородку у підвалі. На звернення усунути перешкоди не реагує, а тому просить постановити рішення , яким усунути перешкоди з боку відповідача в користуванні власністю, покласти на відповідача всі судові витрати.

В серпні 2006 року відповідач ОСОБА_2 звернувся із зустрічною позовною заявою, мотивуючи вимоги тим, що зазначені сараї не належать позивачу, оскільки згідно договору довічного утримання він є власником зазначених сараїв.

Тому просить суд відмовити позивачу ОСОБА_1. в задоволенні вимог, а також визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_1. від 15.12.2005 року недійсним в частині належності останньому сараїв «Б», «Б-1» та «В» і усунути з боку позивача перешкоди в користуванні даними сараями.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20 березня 2007 року у задоволенні   позову ОСОБА_1. відмовлено за необґрунтованістю, а зустрічний

2

позов ОСОБА_2 задоволено та визнано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_1. від 15 грудня 2005 року частково недійсним в частині належності сараїв «Б», «Б-1», «В», розташованих в домоволодінні АДРЕСА_1 і зобов'язано ОСОБА_1. не чинити перешкод в користуванні цими сараями ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. не погоджується з рішенням суду , просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову і про відмову в задоволенні зустрічного позову.

При цьому апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, зокрема, зазначає, що ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання набув права власності на 55/100 частин зазначеного домоволодіння, тобто 55/100 частин будинку, надвірних будівель та огорожі, а отже не набував права власності на всю площу сараїв та погребу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду - скасувати в частині визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_1від 15.12.2005 року в частині належності сараїв «Б», «Б-1», «В», розташованих в домоволодінні за адресою АДРЕСА_1., з постановлениям нового рішення , яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині, виходячи з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається , що ОСОБА_1. отримав спадщину після померлої ОСОБА_5. на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.122005 р. є власником 45/100 частин житлового будинку за АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних та побутових будівель.   ( а.с. 7).

Згідно договору довічного утримання від 14.05.2004 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_6., ОСОБА_2 є власником 55/100 частин даного житлового будинку з відповідною частиною надвірних господарчих та побутових будівель.

Доводи апелянта ОСОБА_1. про те, що ОСОБА_2 не набув права власності на всю площу спірних сараїв та погребу, заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з матеріалів справи, зокрема, договору дарування від 3 листопада 1971 року, реєстр 1-7409 ОСОБА_6. подарував ОСОБА_7. та ОСОБА_5. в рівних частинах 45/100 частин зазначеного вище будинку та відповідну частину надвірних будівель ( а.с. 21-23), а 55/100 частин будинку залишилось за ОСОБА_6. згідно свідоцтва про право власності.

Тому судова колегія не може погодитись з висновком суду про те, що спірне майно (сараї Оформлялись завжди за 55/100 частиною домоволодіння, тобто , в даному випадку за ОСОБА_2, оскільки такий висновок суду не відповідає обставинам справи, оскільки із матеріалів інвентарної справи вбачається, що і 45/100 частин і 55/100 частин будинку відчужувались разом з відповідною частиною

3

надвірних будівель.  Порядок користування відповідними частинами надвірних будівель  склався  ще за життя попередніх власників.

Суд І інстанції наведені обставини не з'ясував, а тому колегія суддів вважає,

що рішення суду в частині визнання частково недійсним свідоцтва про право на

спадщину за заповітом на ім'я    ОСОБА_1. від 15.12.2005 підлягає скасуванню, а в позові в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 3, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 березня 2007 року в даній справі скасувати в частині визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_1від 15.12.2005 року

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні його позовних вимог в частині визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_1від 15.12.2005 року частково недійсним.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення     набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.