Справа №2-а-2703/ 2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2010 року
Фрунзенський районний суд м. Харькова. у складі: головуючого – судді Алфьорової Т.М., за участю секретаря судових засідань Савченко В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до інспектора дорожньо-патрульної служби батальйону дорожньо-патрульної служби Відділення Державної автомобільної інспекції ( по обслуговуванню м. Харкова ) та АТІ ГУМВС України в Харківській області – сержанта міліції Заец Руслана Сергійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення
встановив :
Позивач ОСОБА_2 . звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова, як адміністративного суду за місцем свого проживання, з адміністративним позовом до Інспектора дорожньо-патрульної служби ДАІЗаец Р.С.. про скасування винесеної відповідачем постанови від 03.10.2010 року, серія АХ №271508, про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
В обґрунтування позову він посилається на те, що відповідач, являючись посадовою особою органу державної влади – ДАІ УМВС України в м. Харкові, якій чинним законодавством України надане право вирішення питань щодо притягнення громадян до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення на транспорті, 03.10.2010 р. без достатніх на те законних підстав виніс вищезазначену постанову про накладення на нього стягнення у вигляді штрафу. Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності був визнаний факт порушення позивачем п. 12.4 ПДР, тобто перевищення швидкості руху.
Разом з тим, ОСОБА_2 вважає докази, якими обґрунтована постанова незаконними, складена с істотними порушеннями, ніяких доказів, що зафіксована швидкість нього не було. Перевищення швидкості не було зафіксовано жодним вимірювальним приладом, про що свідчить протокол про адміністративне правопорушення.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов у повному обсязі, та надав пояснення згідно викладеному вище, а також вказав що після зупинки він просив інспектора показати вимірювальний прилад, але отримав відмову.
Відповідач - Інспектор ДПС БДПС ДАІ ГУМВСУ В Харківської області Заец Р.С. будучі суб’єктом владних повноважень і будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду через місце роботи, в судове засідання не з`явився, а тому справа у відповідності до ч.4 ст.128 КАС України була розглянута за його відсутності.
Суд, вислухавши представника позивача та дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, приходить до висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення, виходячи з наступних підстав:
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, згідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди зобов’язані перевірити оскаржене рішення на предмет прийняття його на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, суд зобов’язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Як свідчать матеріали справи, 03.10. 2010 року відносно позивача ОСОБА_2. інспектором ДПС БДПС ДАІ ГУМВСУ В Харківської області Заец Р.С. складений протокол про порушення п. п. 12.4 ПДР України та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122.ч.І КУПАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлено, що перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш ніж на двадцять кілометрів на годину тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів громадян.
Так, згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення, 03.10.2010 року на о 23 год. 17 хвил. ОСОБА_2 керуючи автомобілем „ МІТSUВІSHІ” державний номер НОМЕР_1, м Харкові по вул. Матюшенко, рухався зі швидкістю 72кмгод перевищив швидкість руху32 км/год.
Згідно вказаної постанови, адміністративне правопорушення зафіксовано технічним приладом « Беркут», однак зі змісту постанови про адміністративне правопорушення не вбачається, що технічний прилад « Беркут» при фіксації правопорушення працював в автоматичному режимі, а також цей прилад не вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення.
Між тим, з матеріалів справи вбачається порушення відповідачем порядку фіксування адміністративного правопорушення та притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідками, потерпілими, експертизою, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, які використовуються при нагляді за виконанням прав, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено наказом МВС 13.11.2006 N 1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Перевірка знань правил експлуатації спеціальних технічних засобів здійснюється щокварталу. Працівники, які не склали заліків, до роботи з такими засобами не допускаються. Працівники ДПС, яким спеціальні технічні засоби видані для використання, несуть персональну відповідальність за їх цілісність та працездатність. Забороняється застосування засобів вимірювання, які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув.
Однак, в постанові не вказано, хто саме зі співробітників ДПС робив вимірювання швидкості за допомогою приладу " Беркут ", чи має вказана особа відповідний допуск до даного приладу, чи пройшов даний прилад метрологічні перевірки, чи має він взагалі свідоцтво про таку перевірку, чи не минув його термін дії. Все вищевикладене робить неможливим встановлення правильності роботи з приладом даним приладом та достовірність вимірюваних даних.
У відповідності до ст. ст. 10 - 15 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", на вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані в якості доказу у справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про сертифікацію та допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання. Таких документів також не було надано.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем не надано жодного доказу щодо здійснення фіксування правопорушення за допомогою технічного приладу “ Беркут ”, який би працював в автоматичному режимі, приймаючи до уваги приписи ч.ч.1 та 3 ст.2, ч.2 ст.71 КАС України, суд вважає, що приймаючи постанову по справі про адміністративне правопорушення, відповідач діяв з порушенням норм КУпАП, що регламентують порядок фіксування правопорушень та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.293 КУпАП орган при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.
Стаття 288 КУпАП передбачає, що постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими цим кодексом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно статті 162 того ж Кодексу при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Враховуючи вищевикладені обставини і висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, суд вважає необхідним повністю задовольнити позовні вимоги позивача по справі.
Зважаючи ж на те, що у відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, суд вважає необхідним також закрити провадження по відповідній справі про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 10, 11,99 -100, 160-163,
167 КАС України, 293 КУпАП, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_2 до інспектора дорожньо-патрульної служби батальйону дорожньо-патрульної служби Відділення Державної автомобільної інспекції ( по обслуговуванню м. Харкова ) та АТІ ГУМВС України в Харківській області – сержанта міліції Заец Руслана Сергійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову № 271508 серії АХ від 03.10.2010 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 по ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу 340 грн., винесену батальйону дорожньо-патрульної служби Відділення Державної автомобільної інспекції ( по обслуговуванню м. Харкова ) та АТІ ГУМВС України в Харківській області – сержантом міліції Заец Русланом Сергійовичем.
Закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий