Справа № 22ц – 20422\10 Головуючий у першій
Категорія № 27 (1У) інстанції – Приміч Г.І.
Доповідач – Барильська А.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :
головуючого: судді Ляховської І.Є.
суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,
при секретарі: Бадалян Н.О.,
за участю: позивача - ОСОБА_2 ,
відповідачів – ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, до якої приєдналась ОСОБА_4 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, відсотків за користування позикою та штрафу, -
В С Т А Н О В И Л А :
В вересні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, відсотків за користування позикою та штрафу. В подальшому позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та остаточно просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь суму заборгованості за договором позики у розмірі 6 564 861, 85 грн., з яких: 165135 грн.- сума основного боргу, 42029,35 грн.- відсотки за користування позикою за період з 22.05.2007 року по 20.10.2009 рік, 6 522 832,5 грн.- штраф за невиконання зобов’язання. Також позивач просив стягнути понесені ним судові витрати.
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2009 року частково задоволено позов ОСОБА_2. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача: 165135 грн.- у рахунок погашення основного боргу, 41930 ,72 грн.- у рахунок сплати відсотків, 100000 грн. у рахунок сплати штрафу, 81,31 грн. судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, до якої приєдналася відповідачка ОСОБА_4, ставить питання про скасування рішення суду та ухвали суду про відмову в зупиненні провадження по справі та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, суд помилково вважав встановленим факт надання коштів у позику ОСОБА_2, оскільки кошти були надані - ОСОБА_5, який отримав за це розписку, тому спірний договір позики не можна вважати укладеним. Судом необґрунтовано відмовлено у зупиненні провадження по справі, оскільки відповідачка ОСОБА_4 звернулася з позовною заявою до Кіровоградського районного суду про визнання недійсним договору позики, який є предметом спору по справі та має преюдиціальне значення.
Суд необґрунтовано стягнув суму відсотків та неустойку за користування коштами. Безпідставно притягнуто до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_4 та стягнуто кошти в солідарному порядку, оскільки кошти позичались не для потреб сім’ї.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін, як законне та обґрунтоване.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22.05.2007 року згідно договору позики грошей, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Тищенком О.І., відповідач ОСОБА_3 взяв у борг у позивача ОСОБА_2. 165135 грн. строком на 3 місяці, тобто до 22.08.2007 року. Однак, суму боргу відповідач не повернув у встановлений договором строк.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно стягнув з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача суму боргу у розмірі 165135 грн.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що гроші відповідачем були фактично отримані не від позивача, а від ОСОБА_5, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вони спростовуються нотаріально посвідченим договором позики грошей. Відповідно до ч.2 ст. 1051 ЦК України, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини. Однак, відповідач не надав суду доказів на підтвердження зазначених обставин.
Вирішуючи спір в частині стягнення штрафу за користування позикою,суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на користь позивача 100 000 грн. штрафу за користування позикою з огляду на наступне.
Відповідно до ч2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно пункту 6 договору позики грошей, у випадку невиконання позичальником своїх зобов’язань по поверненню боргу у строк до 22.08.2007 року, відповідач повинен сплатити позивачу штраф за кожен день прострочки строку платежу у розмірі 5% від загальної суми позики.
Згідно положень ч.3 ст. 551, ст. 552 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов’язку в натурі.
Як вбачається із матеріалів справи. відповідач ОСОБА_3 порушив грошове зобов’язання та грошові кошти за договором позики не сплатив. У зв’язку з чим суд першої інстанції, з урахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги тривалість невиконання відповідачем грошового зобов’язання згідно договору позики та того, що розмір штрафу за період з 23.08.2007 року до 20.10.2009 року у сумі 6522832,5 грн. значно перевищує суму основного боргу, обґрунтовано зменшив цей розмір та стягнув з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача штраф за договором позики у сумі 100 000 грн.
У зв’язку з чим, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого стягнення на користь позивача штрафу за договором позики є безпідставними.
Крім того, стягнувши на користь позивача проценти за договором позики у розмірі 41930 грн. 72 коп., суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень ст. 1048 ЦК України, відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п’ятдесяти кратного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, і не повіданий зі здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін.
Враховуючи, що умовами договору не обумовлено право позивача на отримання від відповідача процентів за користування коштами, суд першої інстанції правильно визначив розмір процентів за користування позикою на рівні облікової ставки Національного банку України.
Доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на законі.
Однак, поклавши обов’язок повернення суми боргу, процентів, штрафу та судових витрат солідарно на відповідачів, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладання договору позики грошей відповідачі перебували у шлюбі, відповідачка ОСОБА_4 надала свою письмову згоду на отримання відповідачем ОСОБА_3 грошей у позику, у зв’язку з чим зазначені грошові кошти є об’єктом спільної сумісної власності відповідачів як такі, що отримані в період шлюбу та в інтересах сім»ї.
Колегія суддів не може погодитись з зазначеним висновком суду з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.ст. 60, 61 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності і є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім»ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно із ч.4 ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім»ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором,використане в інтересах сім»ї.
Відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання.
Вирішуючи спір в частині позову до ОСОБА_4, суд першої інстанції не звернув уваги на наявність рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2007 року, згідно якого, шлюб між подружжям ОСОБА_4 розірвано. Як пояснили в судовому засіданні відповідачі та зазначено у мотивувальній частині рішення суду про розірвання шлюбу від 10 грудня 2007 року, вони з жовтня 2006 року припинили шлюбні відносини. Кошти, отримані відповідачем ОСОБА_3 у борг по договору позики витрачені ним на особисту підприємницьку діяльність, а не в інтересах сім»ї, відповідачка ОСОБА_4 надала письмову згоду на отримання відповідачем ОСОБА_3 позики на вимогу нотаріуса оскільки їхній шлюб не був розірваний у встановленому законом порядку.
Тому, на думку колегії суддів, факт надання відповідачкою ОСОБА_4 письмової згоди на отримання відповідачем ОСОБА_3 позики не має правового значення для вирішення спору.
У зв’язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
За таких обставин. колегія суддів вважає, що висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи, рішення суду в цій частині не відповідає вимогам матеріального права, у зв’язку з чим воно підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового рішення на підставі п.п. 3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, до якої приєдналась ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2009 року в частині стягнення з ОСОБА_4 солідарно з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики, відсотків за користування позикою, штрафу та стягнення судових витрат- скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики, відсотків за користування позикою, штрафу та стягнення судових витрат відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: