Справа 22ц- 23942 /10 Головуючий у першій
Категорія – 5 (1 ) інстанції Шевченко О.В.
Доповідач Барильська А.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Ляховської І.Є.,
суддів – Барильської А.П., Карнаух В.В.
при секретарі – Євтодій К.С.
за участю: позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх представника ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, відділу державної виконавчої служби Широківського районного управління юстиції в Дніпропетровської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання угод дійсними, виключення майна з опису та звільнення з-під арешту , -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом. В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд : визнати дійсною угоду купівлі – продажу транспортного засобу ВАЗ 210990, 2004 року випуску, темно синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за ОСОБА_7, що була укладена 19.07.2008 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8; визнати дійсною угоду купівлі – продажу вищезазначеного автомобіля, що була укладена 02 березня 2009 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2; визнати за позивачем право власності на спірний автомобіль та виключити його з опису майна боржника ОСОБА_7 і звільнити з під арешту.
Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2010 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволені позову .
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсягу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права; судом не повно з’ясовані усі обставини справи, що мають значення; не враховано положення ст.388 ЦК України, що позивач є добросовісним набувачем майна, оскільки придбав спірний автомобіль на підставі оплатного договору; що під час відчуження автомобіля 19.07.2008 року ОСОБА_7 автомобіль не був під арештом. Суд дійшов помилкового висновку про перебування спірного автомобілю під арештом під час придбання його ОСОБА_2 у ОСОБА_8, оскільки в органах ДАІ зазначені відомості були відсутні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно облікових даних Апостоловського відділення РЕР ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області за ОСОБА_7 зареєстровано автомобіль ВАЗ 210990, державний номер НОМЕР_1, що підтверджено довідкою № 655 від 17.02.2009 року.
Постановою державного виконавця 07.02.2007 року накладено арешт на все майно ОСОБА_7 із забороною відчуження.
19.07.2008 року відповідач ОСОБА_7 видав на і»мя відповідача ОСОБА_8 та ОСОБА_9 довіреність на право керування та розпорядження транспортним засобом ВАЗ 210990, державний номер НОМЕР_1, строком на три роки з правом передовіри.( а.с.8).
19.07.2008 року ОСОБА_7 отримав 5500 доларів США за спірний автомобіль, згідно розписки.( а.с.9).
02.03.2009 року відповідачем ОСОБА_8 від імені власника автомобіля відповідача ОСОБА_10 на і»мя позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_11 в порядку передоручення видано довіреність на право керування та розпорядження спірним автомобілем. ( а.с.7).
02.03.2009 року між відповідачем ОСОБА_8 та позивачем укладено у простій письмовій формі договір купівлі – продажу спірного автомобілю.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позову з огляду на наступне.
Згідно до ч.1 п.3 ст. 208 ЦК України, правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, належить вчиняти у письмовій формі.
Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавстваё а також моральним засадам суспільства.
Договір купівлі- продажу має відповідати вимогам зазначених норм закону та згідно до положень Закону України “Про податок з фізичних осіб” підлягає оподаткуванню на користь держави.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що правочин доручення від 19.07.2008 року, не може бути визнаний договором купівлі- продажу, оскільки відповідач ОСОБА_7, висловив свої наміри щодо розпорядження належним йому спірним автомобілем, видавши 19.07.2008 року саме довіреність на право розпорядження та продажу спірного автомобілю відповідачу ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Зазначеною довіреністю відповідач ОСОБА_7 надав відповідачу ОСОБА_8 та ОСОБА_9, відповідно, від його імені право користуватися та розпоряджатися належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобілем ВАЗ 210990 , державний номер НОМЕР_1.
Для здійснення цих повноважень відповідач ОСОБА_7 надав відповідачу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 право керувати автомобілем, продавати за ціну і на умовах за власним розсудом, міняти, здати в оренду, позичку) транспортний засіб, а також представляти його інтереси в органах нотаріату, та інших органах, установах та організаціях з усіх питань, пов’язаних з експлуатацією, відчуженням та переобладнанням автомобіля.
Факт отримання ОСОБА_7, згідно розписки від 19.07.2008 року, коштів в сумі 5500 доларів США ззазначений автомобіль не свідчить про його намір укласти договір купівлі – продажу спірного автомобіля з відповідачем ОСОБА_8., оскільки довіреність не є правовим оформленням переходу права власності на спірний автомобіль.
Торгівля транспортними засобами, що були в експлуатації, здійснюється відповідно до Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції № 228 від 31.07.2002 року.
Видачу загальної довіреності чи передоручення повноважень на транспортний засіб, що був в експлуатації та має особливості цивільного обороту, без укладання договору купівлі – продажу не можна вважати договором, що укладений у відповідності з законом і допускає перехід права власності до третіх осіб.
Розписку від 19.07.2008 року, згідно якої ОСОБА_7 отримав 5500 доларів США за спірний автомобіль року, не можна визнати укладанням договору купівлі- продажу спірного автомобіля, оскільки вона не відповідає вимогам ст.ст.203, 208, 655, 656 ЦК України щодо форми та змісту договору.
За таких обставин. суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову про визнання дійсною угоди купівлі – продажу спірного автомобілю, який зареєстрований за ОСОБА_7, що була укладена 19.07.2008 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8.
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання дійсною угоди купівлі – продажу спірного автомобіля, що була укладена 02 березня 2009 року між відповідачем ОСОБА_8 та позивачем ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що правочин доручення від 02.03.2009 року виданий ОСОБА_8 від імені ОСОБА_7 на і»мя позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_11 на право розпорядження зазначеним спірним автомобілем, не може бути визнаний договором купівлі - продажу, оскільки відповідач ОСОБА_8 в порядку передоручення від імені відповідача ОСОБА_10, висловив наміри ОСОБА_10 щодо розпорядження спірним автомобілем, видавши 02.03.2009 року саме довіреність на право розпорядження та продажу спірного автомобілю від імені ОСОБА_10 позивачу ОСОБА_2. Зазначеною довіреністю відповідач ОСОБА_8 від імені ОСОБА_7 надав позивачу право користуватися та розпоряджатися належним ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобілю ВАЗ 210990, державний номер НОМЕР_1
Для здійснення цих повноважень відповідач ОСОБА_8 від імені відповідача ОСОБА_7 надав позивачу право керувати автомобілем, продавати за ціну і на умовах за власним розсудом, міняти, здати в оренду, позичку) транспортний засіб, а також представляти ОСОБА_7 інтереси в органах нотаріату, та інших органах, установах та організаціях з усіх питань, пов’язаних з експлуатацією, відчуженням автомобіля.
Факт отримання відповідачем ОСОБА_8 02.03.2009 року коштів в сумі 36000 грн. за зазначений автомобіль не свідчить про його намір укласти договір купівлі – продажу спірного автомобіля з позивачем, оскільки довіреність, укладена від імені відповідача ОСОБА_7 відповідачем ОСОБА_8, який на момент отримання грошових коштів не був власником спірного автомобілю, не є правовим оформленням переходу права власності на спірний автомобіль.
Видачу загальної довіреності чи передоручення повноважень на транспортний засіб, що був в експлуатації та має особливості цивільного обороту, без укладання договору купівлі – продажу не можна вважати договором, що укладений у відповідності з законом і допускає перехід права власності до третіх осіб.
Угоду про продаж автомобілю від 02.03.2009 року, згідно якої відповідач ОСОБА_8 продав позивачу спірний автомобіль та отримав за нього 36000 грн., не можна визнати укладанням договору купівлі- продажу спірного автомобіля, оскільки вона не відповідає вимогам ст.ст.203, 208, 655, 656 ЦК України щодо форми та змісту договору та на момент укладання зазначеного договору у простій письмовій формі відповідач ОСОБА_8 не був власником спірного автомобілю, тому не мав правових підстав від свого імені продавати спірний автомобіль.
Суд першої інстанції дійшов, також, обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позову про визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль, виключення його з опису майна боржника ОСОБА_7 і звільнення з під арешту, оскільки позивач не довів наявність укладання договору купівлі – продажу спірного автомобілю.
У зв’язку з чим, доводи апеляційної скарги про те, що він є добросовісним набувачем майна, оскільки придбав спірний автомобіль на підставі оплатного договору, колегія суддів не може взяти до уваги, так як позивач не довів наявність договору купівлі – продажу спірного автомобіля, а довіреність не є правовим оформленням переходу права власності на спірний автомобіль .
Доводи апеляційної скарги про те, що під час відчуження спірного автомобіля 19.07.2008 року ОСОБА_7 він не був під арештом, та про те, що в органах ДАІ під час придбання автомобіля ОСОБА_2 у ОСОБА_8, відомості щодо перебування його під арештом, були відсутні, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вони не мають правового значення для вирішення зазначеного спору.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, тому рішення суду повинно бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: