Справа № 22ц-24549/2010 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 26 (І) Борис О.Н.
Доповідач – Михайлів Л.В.
У Х В А Л А
Іменем України
16 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Митрофанової Л.В.
суддів: Михайлів Л.В., Соколан Н.О.
при секретарі: Євтодій К.С.
за участю: представника відповідача Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - Литвиненко Світлани Вікторівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
В січні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі – ВАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійних захворювань внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах. Висновком МСЕК від 24.07.2009 року йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 50%, з них: 40% - по радикулопатії, 10% - по туговухості, безстроково.
Вважаючи причиною отримання професійних захворювань тривалу роботу в умовах важкої фізичної праці та шкідливих факторів, що перевищують гранично допустимий рівень, просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 60000 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 червня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 грн., а також - на користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору та 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ВАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи.
Зокрема, судом помилково до спірних правовідносин застосовано норми ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України замість положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а тому ВАТ «Кривбасзалізрудком» є неналежним відповідачем. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди, судом не проведено огляду МСЕК для його встановлення, не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу, а також те, що позивач добровільно погодився на виконання робіт у шкідливих умовах праці, які і призвели до втрати ним частини здоров’я, не перевірено причин пропуску позивачем строку позовної давності при зверненні до суду. Розмір моральної шкоди судом не обґрунтовано.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу відхилити й залишити без змін рішення суду першої інстанції як законне та обґрунтоване.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ «Кривбасзалізрудком» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4, працюючи з 12.07.1990 року по 01.03.1997 року ковалем на молотах та пресах шахти «Першотравнева» ВО «Кривбасруда», з 01.03.1997 року по 03.08.2009 року - ковалем на молотах та пресах ВАТ «Кривбасзалізрудком», виконуючи роботи в умовах важкої фізичної праці та несприятливого мікроклімату, отримав професійні захворювання з діагнозами: 1) радикулопатія шийна з помірно вираженим порушенням біомеханіки хребта на шийному і поперековому рівнях, стійким больовим і статико динамічними розладами, нейродистрофією у вигляді дв. плечелопаткового періартрозу, ПФС 1-2 ст., дефартрозу ліктьових суглобів, ПФС 1-2 ст., початковою гіпотрофією проксимальних відділів кінцівок і плечового поясу, периферичним ангіодистонічним синдромом трофіки кистей, рецидивуючий перебіг; 2) нейросенсорна приглухуватість 1 ст. (з легким зниженням слуху).
Актом № 21 розслідування хронічного професійного захворювання від 06.07.2009 року встановлена причина зазначених професійних захворювань – робота впродовж 18 років 9 місяців в умовах важкої фізичної праці, шуму, вібрації, що перевищували нормативи, та несприятливого мікроклімату, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Висновком МСЕК від 24.07.2009р. первинно ОСОБА_4 встановлена стійка втрата професійної працездатності в загальному розмірі 50%, з них: 40% - по радикулопатії, 10% - по туговухості, починаючи з 13.07.2009 року, безстроково, а також третя група інвалідності.
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв’язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями моральної шкоди відповідачем, з вини, якого її й заподіяно.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту № 21 розслідування хронічного професійного захворювання від 06.07.2009 року (а.с. 9-11) причиною професійних захворювань ОСОБА_4 є робота впродовж 18 років 9 місяців в умовах важкої фізичної праці, шуму, вібрації, що перевищували нормативи, та несприятливого мікроклімату, які виникли у зв’язку з порушенням керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Виходячи з викладеного, доводи ВАТ «Кривбасзалізрудком» про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачає у 2009 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Отже, враховуючи викладене й те, що, право на відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я ОСОБА_4 пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, виникло у позивача з 24.07.2009 року, тобто з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності (а.с. 9), питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці», а не відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», норми якого є спеціальними.
При цьому, доводи апеляційної скарги відповідача ВАТ «Кривбасзалізрудком» про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем, не знімають з відповідача обов’язку забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, що передбачено ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Також, спростовуються й доводи відповідача ВАТ «Кривбасзалізрудком» щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_4 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 24.07.2009 року встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Не погоджується й колегія суддів з доводами відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я, випливають з порушення особистих немайнових прав, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, не мають строку позовної давності.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
У зв’язку з вищевикладеним, доводи відповідача ВАТ «Кривбасзалізрудком» щодо необґрунтованості розміру моральної шкоди, визначеної судом, безпідставні.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: