Справа 22ц-24322/10 Головуючий у першій
Категорія – 42 (1) інстанції Водоп’янов С.М.
Доповідач Барильська А.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Ляховської І.Є.,
суддів – Барильської А.П., Карнаух В.В.
при секретарі – Євтодій К.С.
за участю: позивача - ОСОБА_2, його представника – ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 16 серпня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про вселення, виселення, зняття з реєстраційного обліку, стягнення моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання недійсним спадкового договору та визнання права власності на 1\2 частину квартири, -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6 про вселення, виселення в подальшому позовні вимоги уточнив та остаточно просив суд вселити його у квартиру АДРЕСА_1; виселити відповідача ОСОБА_6 із спірної квартири; зобов’язати відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб зняти з реєстрації та обліку ОСОБА_6 у спірній квартирі. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з 01.03.2002 року по 09.07.2008 року перебував у зареєстровану шлюбу з відповідачкою. Позивачу на праві особистої власності належить спірна квартира, в якій мешкає відповідачка та перешкоджає йому у проживанні, розпорядженні та володінні квартирою, замінила замки на вхідних дверях, погрожує йому розправою та ображає його, та не бажає виселитися із спірної квартири у добровільному порядку.
У жовтні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання права власності на 1\2 частку спірної квартири та визнання не дійсним спадкового договору.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 16 серпня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: ОСОБА_2 вселено у квартиру АДРЕСА_1; з ОСОБА_6 стягнуто на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 1000 грн., судові витрати в сумі 388, 50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання недійсним спадкового договору та визнання права власності на 1\2 частину квартири – відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про часткове скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про виселення та зняття з реєстраційного обліку та ухвалення в цій частині нового рішення про виселення ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 та зобов’язання відділ громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб зняти її з реєстраційного обліку, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи. Вважає, що суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин ст. 116 ЖК України; суд не врахував, що право проживання та користування спірною квартирою колишнім членом сім’ї власника квартири є особистим сервітутом, який може бути припинений відповідно ч.4 ст.406 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення: суд не взяв до уваги, що відповідачу ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_2, що має істотне значення; що сумісне проживання з відповідачкою є неможливим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 березня 2002 року по 09 липня 2008 року. Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно КП «ДОР «Криворізьке БТІ» ОСОБА_2 на праві приватної власності належить однокімнатна квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі – продажу від 21.07.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Перекопською І.С.
Вирішуючи спір в частині виселення та зняття з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_6, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволені цих позовних вимог з огляду на наступне.
Звертаючись до суду з позовом про виселення та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_6 ОСОБА_2 посилався як на підставу задоволення цих вимог, на ст. 116 ЖК України та зазначав, що відповідачка перешкоджає йому у проживанні, розпорядженні та володінні спірною квартирою, замінила вхідні замки, ображає позивача, погрожує розправою і не бажає виселитись із квартири.
Відповідно до положень ст.116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім»ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб. які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідачка зареєстрована у спірній квартирі як член сім»ї позивача ОСОБА_2.
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що відповідач систематично порушує правила мешкання та робить неможливим для позивача мешкання з нею в одній квартирі, а міри попередження та суспільного впливу відносно неї виявилися безрезультатними.
Доводи апеляційної скарги щодо не застосування судом до спірних правовідносин ст. 116 ЖК України; є безпідставними і спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що право проживання та користування спірною квартирою колишнім членом сім’ї власника квартири є особистим сервітутом, який може бути припинений відповідно ч.4 ст.406 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення:а саме: наявність у ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_2, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки відповідачка набула право користування спірною квартирою як член сім»ї власника, наявність у неї на праві спільної часткової власності іншого житла не є підставою для припинення її право користування у спірній квартирі.
В іншій частині рішення суду не оскаржено.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови в задоволені позову про виселення та зняття з реєстраційного обліку відповідає вимогам матеріального та процесуального права, висновки суду в цій частині відповідають обставинам справи, у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 16 серпня 2010 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про виселення та зняття з реєстраційного обліку залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: