Справа 22ц-24274/10 Головуючий у І інстанції
Категорія 26 ( Ш) Грищенко Н.М.
Доповідач Барильська А.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Ляховської І.Є.,
суддів – Барильської А.П.,Карнаух В.В.
при секретарі – Бондаренко І.В.
за участю : представника позивача – ОСОБА_2, представника відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат » - Ратушної Ольги Вікторівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат » на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 25 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат » про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
В липні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі – ВАТ «КЗРК») про стягнення моральної шкоди у зв’язку із професійним захворюванням та просив суд стягнути з відповідача на його користь 173 000 грн..
Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 25 серпня 2010 року позов задоволено частково: стягнуто з ВАТ «КЗРК» на користь позивача 40 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. З ВАТ «КЗРК» стягнуто на користь держави 15 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи та 8,50 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ВАТ «КЗРК» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права. А саме: суд помилково застосував до спірних правовідносин ст. 237-1 КЗпП України і залишив поза увагою положення підпункту 4.2 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1рп/2004, яким встановлено, що відшкодування моральної шкоди не передбачено для осіб, які підлягають обов’язковому соціальному страхуванню. Крім того, судом не враховано, що позивачем не доведений факт заподіяння йому моральної шкоди та не надано доказів вини ВАТ «КЗРК» у спричиненні йому моральних страждань.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_6 просить рішення суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 1994 року працював підземним прохідником на шахті «Родіна», з 17.12.2001 року – прохідником на шахті «Октябрська» ВАТ «КЗРК». 26.04. 2010 року позивач звільнився у зв’язку із виходом на пенсію.
Висновком МСЕК від 21.04.2010 року позивачу ОСОБА_4 первинно було встановлено 60 % втрати професійної працездатності та визнано інвалідом ІІІ групи.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що на час встановлення позивачу 60% втрати професійної працездатності, він перебував у трудових відносинах з ВАТ «КЗРК»; саме відповідач винен у виникненні у нього професійного захворювання.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Як вбачається з Акту розслідування професійного захворювання № 5 від 02.02.2010 року, причиною професійних захворювань є фізичне перевантаження та запиленість повітря робочої зони, що перевищувало гранично допустимий рівень. Згідно пункту 19 зазначеного Акту, винними в порушенні законодавства про охорону праці є керівництво ВАТ «КЗРК».
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп2008р. відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
Доводи відповідача про те, що суд невірно застосував до даних правовідносин положення ст. 237-1 КЗпП України не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки втрата професійної працездатності позивачу була встановлена з 19.01.2010 року.
Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_4 знайшов своє підтвердження в судовому засіданні. Позивач обмежений в роботі по дому, переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв’язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди та недоведеності вини відповідачів у цьому є безпідставними і спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахуванням роз’яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, “ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров”я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. Зокрема: суд не врахував ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили.
За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем професійного захворювання, і пов’язані з ним фізичні і моральні страждання позивача, інтенсивність і довготривалість фізичних і психічних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача до 32000 грн..
Керуючись ст.ст. 303,307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат » задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 25 серпня 2010 року змінити в частині розміру стягнутої з відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_4, зменшивши цей розмір до 32 000 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: