Справа № 22ц-24169/2010 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія – 26 (Ш) Шум Л.І.
Доповідач – Турік В.П.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
17 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Савіної Г.О.
суддів: Турік В.П., Братіщевої Л.А.
при секретарі: Євтодій К.С.
за участю: представника позивача - ОСОБА_2 – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 31 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі – ВАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що працюючи протягом тривалого часу на підземних роботах в умовах несприятливого мікроклімату на шахтах «Південна» та «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка», він отримав професійне захворювання, у зв’язку з чим висновком МСЕК від 21.10.2009 року йому встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 60%, з них: 20% - первинно по сидеросилікозу, 35% - повторно по радикулопатії та 5% - повторно по туговухості.
Вважаючи причиною отримання професійного захворювання тривалу роботу в умовах несприятливого мікроклімату, просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 173800 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 31 травня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 55000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, а також - на користь держави 8,50 грн. судового збору та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ВАТ «Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи.
Так, суд помилково застосував положення загальних норм діючого законодавства замість спеціальних законів, які регулюють відшкодування шкоди; не з’ясував, що ВАТ «Суха Балка» не є належним відповідачем по справі; не встановив, які саме незаконні дії роботодавця спричинили моральну шкоду позивачу; факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, розмір моральної шкоди необґрунтований; судом не проведено огляду МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди та не з’ясовано причин пропуску позивачем строку позовної давності.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ «Суха Балка» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 протягом 20 років 7 місяців працював в умовах впливу шкідливих факторів, працюючи на посадах підземного помічника бурильника, підземного бурильника, підземного бурильника шпурів, підземного прохідника, підземного прохідника з правом ведення вибухових робіт, підземного слюсаря з ремонту гірничого обладнання, поверхового слюсаря з ремонту в шахтах «Південна» та «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка», а також підземним прохідником ШБУ № 2 тресту «Кривбасшахтопроходка», поверховим слюсарем на підприємстві «Кривбас-ІнСтар»
Рішенням ЛЕК НДІ Промислової медицини від 07.05.2009р. у ОСОБА_2 за останнім місцем його роботи встановлена наявність професійного захворювання з діагнозом – сидеросилікоз 1ст., емфізема легень 1ст. ЛН 1-2ст.
Актом № 58 розслідування хронічного професійного захворювання від 21.07.2009 року, встановлена причина зазначеного професійного захворювання – робота на протязі 20 років 7 міс. в умовах підвищеного рівня запиленості повітря робочого простору, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України.
Висновком МСЕК від 21.10.2009 року ОСОБА_2 встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 60%, з них: 20% - первинно по сидеросилікозу, 35% - повторно по радикулопатії та 5% - повторно по туговухості, починаючи з 05.10.2009 року безстроково.
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв’язку з отриманими ним на виробництві професійним захворюванням моральної шкоди відповідачем, з вини, якого її й заподіяно.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту № 58 розслідування хронічного професійного захворювання від 21.07.2009 року (а.с. 15-16) причиною професійного захворювання ОСОБА_2 є робота на протязі 20 років 7 міс. в умовах підвищеного рівня запиленості повітря робочого простору, які виникли у зв’язку з порушенням керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, якою передбачений обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Виходячи з викладеного, доводи ВАТ «Суха Балка» про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачає у 2009 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Отже, враховуючи викладене й те, що, право на відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я ОСОБА_2, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, виникло у позивача з 21.10.2009 року, тобто з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності (а.с. 23), питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці», а не відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», норми якого є спеціальними.
Також, спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманими ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні.
Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 21.10.2009 року встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Також необґрунтованими вважає колегія суддів посилання відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я, випливають з порушення особистих немайнових прав, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, не мають строку позовної давності.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо визначеного ним розміру моральної шкоди.
Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, визначено судом першої інстанції без урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є завищеним.
За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем професійного захворювання, настання якого пов’язано не тільки з роботою на ВАТ «Суха Балка», ступінь втрати ним професійної працездатності та відсутність погіршення стану здоров’я, пов'язані з отриманим професійним захворюванням фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 55000 грн. до 20000 грн.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 31 травня 2010 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_2, з 55000 грн. до 20000 грн. (двадцяти тисяч грн.)
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: