Справа № 22ц-23968/2010 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 46 (І) Затолочний В.С.
Доповідач – Турік В.П.
У Х В А Л А
Іменем України
06 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Савіної Г.О.
суддів - Турік В.П., Братіщевої Л.А.
при секретарі - Іванюк О.В.
за участю: позивача - ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 13 липня 2010 року про відмову в ухваленні додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів, виконання рішення опікунської ради, про відібрання малолітньої дитини та повернення її матері, стягнення матеріальної та моральної шкоди , -
В С Т А Н О В И Л А:
В червні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення по справі за її позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів, виконання рішення опікунської ради, про відібрання малолітньої дитини та повернення її матері, стягнення матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що в резолютивній частині ухваленого судом у справі рішення від 13 грудня 2004 року не зазначено, що повернути дитину треба їй саме на попереднє місце проживання.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 13 липня 2010 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали про задоволення її заяви про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на наявність підстав для ухвалення додаткового рішення по справі, оскільки судом не викладено в рішенні висновків щодо розгляду позовної вимоги про повернення дитини їй на попереднє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1, з приводу якої надавались докази та пояснення, що утруднює виконання рішення суду від 13.12.2004 року, ухваленого по справі.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 13.12.2004 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів, виконання рішення опікунської ради, про відібрання малолітньої дитини та повернення її матері, стягнення матеріальної та моральної шкоди. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проживання її матері в АДРЕСА_1. Відібрано ОСОБА_4 у батька ОСОБА_3 і повернуто її матері ОСОБА_2 В іншій частині позовних вимог відмовлено. На користь позивача стягнуто 17 грн. державного мита з відповідача. Зазначене рішення вступило в законну силу.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для його ухвалення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати;
3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу;
4) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до роз’яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України в п. 20 Постанови «Про судове рішення» № 14 від 18 грудня 2009р. додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст. 220 ЦПК України.
Отже, з викладеного вбачається, що ухвалення додаткового рішення з інших підстав, ніж передбачених ч.1 ст. 220 ЦПК України, не допускається.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в рішенні суду від 13.12.2004 року відсутні висновки щодо розгляду її позовної вимоги про повернення дитини їй на попереднє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1, спростовуються самим рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 13.12.2004 року, резолютивна частина якого містить висновки не тільки про відібрання малолітньої дитини у батька та повернення її матері, але й визначення місця проживання малолітньої доньки за місцем проживання матері, а саме за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 87-90 т.6 )
Посилання ж позивача на побоювання щодо неможливості виконання рішення суду, як вірно зазначив суд першої інстанції, не може бути підставою для ухвалення додаткового рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для скасування ухвали суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 13 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: