Справа № 22ц-23900/2010 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія – 26 (І) Міхеєва В.Ю.
Доповідач – Турік В.П.
У Х В А Л А
Іменем України
03 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Савіної Г.О.
суддів: Турік В.П., Братіщевої Л.А.
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: позивача - ОСОБА_2 та його представника – ОСОБА_3,
представника відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області – Бершадської Людмили Станіславівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди (наділа – Відділення Фонду), посилаючись на те, що 12.12.2000 року при виконанні трудових обов’язків електромонтера КТТП «Криворіжелектротранс» з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого його було травмовано. Висновком МСЕК від 12.04.2001 року у зв’язку з травмуванням йому первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 70% та другу групу інвалідності, при наступному переогляді МСЕК від 10.04.2002 року відсоток втрати профпрацездатності та група інвалідності залишилися незмінними й встановлені безстроково.
Позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача моральну шкоду в сумі 176800 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05 серпня 2010 задоволено частково позов ОСОБА_2 Стягнуто з Відділення Фонду на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30000 грн., а також - на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, судом не прийнято до уваги, що дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...» в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку з 01.01.2008 року припинено, а тому Відділення Фонду є неналежним відповідачем. Крім того, судом не враховано, що підприємством позивачу в рахунок відшкодування моральної шкоди сплачено грошові кошти, а тому позивач не має права на повторне відшкодування моральної шкоди.
В матеріалах справи відсутні докази заподіяння позивачу моральної шкоди, розмір моральної шкоди не обґрунтовано, факт спричинення моральної шкоди позивачу не встановлено. Судом не враховано, що строк позовної давності по вказаним категоріям справ становить три місяці.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відділення Фонду підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що із ОСОБА_2 12.12.2000 року при виконанні ним трудових обов’язків електромонтера КТТП «Криворіжелектротранс», стався нещасний випадок, внаслідок якого його було травмовано – електротравматичні опіки правої верхньої і нижньої кінцівок. Зазначений нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, про що складено акт № 2 від 15.12.2000 року.
Висновком МСЕК від 12.04.2000 року позивачу первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 70% та другу групу інвалідності. Висновком МСЕК від 10.04.2002 року при переогляді ОСОБА_2 відсоток втрати профпрацездатності та група інвалідності залишилися незмінними й з 01.05.2002 року встановлені безстроково.
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв’язку з отриманою ним виробничою травмою моральної шкоди відповідачем.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди у зв’язку з отриманою ним виробничою травмою.
Цей висновок суду відповідає положенням ст.ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, якими передбачено, що відшкодувати заподіяну працівникові моральну шкоду, отриману внаслідок ушкодження його здоров’я за наявності факту заподіяння цієї шкоди, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв’язку з отриманою ним виробничою травмою встановлений в судовому засіданні. Позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя, тому доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачеві у зв’язку з відсутністю висновку ЛКК щодо наявності у нього моральних страждань й необхідності в такому випадку обов’язкового проведення МСЕК для встановлення факту спричинення йому моральної шкоди є необґрунтованими й суперечать ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, так як такий висновок відповідного медичного органу є необхідним тільки для тих працівників, яким не спричинено втрати професійної працездатності.
Враховуючи вищенаведене, доводи Відділення Фонду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог безпідставні, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача в квітні 2001 року, тобто до набрання чинності, як Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», так і Законами України «Про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки», якими було зупинено дію чинності норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам, заподіяної внаслідок втрати профпрацездатності на 2006, 2007 роки, а на 2008 рік – дію цих норм припинено.
Доводи ж апеляційної скарги відповідача щодо відсутності у позивача права на відшкодування моральної шкоди у зв’язку з тим, що КТТП «Криворіжелектротранс» на підставі наказу № 248 к від 20.04.2001 року відшкодувало ОСОБА_2 моральну шкоду внаслідок нещасного випадку в сумі 2550 грн. суперечать вимогам діючого законодавства, яке не передбачає у разі відшкодування моральної шкоди підприємством заборону звернення потерпілого з вимогою про відшкодування моральної шкоди, як застрахованої особи, безпосередньо до страховика у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Також необґрунтованими вважає колегія суддів й доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я, випливають з порушення особистих немайнових прав, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, не мають строку позовної давності.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховані характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер отриманої ним травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: