Справа № 22ц-23778/2010 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія – 26 (ІІІ) Тарасенко О.В.
Доповідач – Турік В.П.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
20 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Савіної Г.О.
суддів: Турік В.П., Братіщевої Л.А.
при секретарі: Євтодій К.С.
за участю: позивача ОСОБА_2 та його представника – ОСОБА_3,
представника відповідача Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - Луньова Романа Веніаміновича
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі – ВАТ «ПівнГЗК») про відшкодування моральної шкоди, в обґрунтування якого зазначив, що працюючи протягом тривалого часу у шкідливих та небезпечних умовах праці на ВАТ «ПівнГЗК», він отримав професійні захворювання, у зв’язку з чим висновком МСЕК від 15.04.2009 року йому первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності, з них: 35% - по вібраційній хворобі та 15% - по ХОЗЛ, безстроково, починаючи з 30.03.2009 року, а також визнано інвалідом третьої групи.
Вважаючи причиною отримання професійних захворювань тривалу роботу в умовах несприятливого мікроклімату, просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 173800 грн.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 липня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 50000 грн., а також - на користь держави 8,50 грн. судового збору та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ВАТ «ПівнГЗК» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, судом не встановлено факту спричинення моральної шкоди позивачу, не призначено МСЕК для встановлення такого факту. В матеріалах справи відсутні докази підтвердження того, що права позивача порушені. Крім того, судом прийнято до свого провадження позовну заяву, підписану представником позивача, яка не мала таких повноважень.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ «ПівнГЗК» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу, впродовж 20 років 2 міс., виконував роботи в умовах впливу на організм шкідливих факторів, працюючи з 13.05.1988 року по 25.06.2003 року ковалем ручного кування, а з 25.06.2003 року по 11.08.2008 року – ковалем на молотах і пресах ВАТ «ПівнГЗК».
Рішенням ЛЕК НДІ Промислової медицини від 12.02.2009р. у ОСОБА_2 встановлена наявність професійних захворювань з діагнозом – 1) вібраційна хвороба 1-2 ст. від дії локальних вібрацій з периферичним ангіодистонічним синдромом, нейродистрофією у вигляді дв. плечелопаткового періартозу ПФ 2ст., деформуючого артозу ліктьових ліворуч 1 ст., праворуч – 1-2ст., колінних суглобів ПФ 1-2 ст., деформуючого артозу дрібних суглобів кистей; 2) хронічне обструктивне захворювання легень 1 ст. (пило-токсичний бронхіт 1 ст., емфізема легень 1 ст.), ЛН 1 ст.
Актом № 17 розслідування хронічного професійного захворювання від 06.03.2009 року, встановлена причина зазначених професійних захворювань – робота в умовах впливу на організм шкідливих факторів, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємства, де працював хворий, ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Висновком МСЕК від 15.04.2009р. первинно ОСОБА_2 встановлено 50% втрати професійної працездатності, з них: 35% - по вібраційній хворобі та 15% - по ХОЗЛ, безстроково, починаючи з 30.03.2009 року, а також визнано інвалідом третьої групи.
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв’язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням моральної шкоди відповідачем, з вини, якого її й заподіяно.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Такий висновок суду відповідає положенням ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин й підтверджується актом № 17 розслідування хронічного професійного захворювання від 06.03.2009 року (а.с. 10-12), в якому причиною професійного захворювання ОСОБА_2 визначено виконання робіт в умовах впливу на організм шкідливих факторів, що стало наслідком порушення керівництва ВАТ «ПівнГЗК», де працював хворий, ст. 13 Закону України «Про охорону праці»; випискою із акта огляду МСЕК від 15.04.2009 року про втрату позивачем первинно у зв'язку з отриманими професійними захворюванням професійної працездатності в загальному розмірі 50%, з яких: 35% - по вібраційній хворобі та 15% - по ХОЗЛ, безстроково, починаючи з 30.03.2009 року (а.с. 21).
Факт заподіяння моральної шкоди ОСОБА_2 у зв’язку з отриманими ним професійними захворюваннями на виробництві, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні - позивач переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на його організацію, внаслідок чого переносить моральні страждання. Вищенаведене спростовує доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав для відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 15.04.2009 року встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Спростовуються матеріалами справи й доводи відповідача щодо відсутності повноважень у представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_6 права підпису позовної заяви, оскільки відповідно довіреності від 22.01.2010 року (а.с. 28) представник позивача наділений правом подавати від імені позивача заяви та інші документи, розписуватися за нього.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, визначений судом першої інстанції без урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є завищеним.
За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманих позивачем професійних захворювань, період роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, час, з яким пов’язується право позивача на відшкодування моральної шкоди, і пов'язані з ним фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 50000 грн. до 30000 грн.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 липня 2010 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, стягнутої з Відкритого акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2, з 50000 грн. до 30000 грн. (тридцяти тисяч грн.)
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: