Справа № 22ц-23548/2010 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 26 (І) Тимошенко Т.І.
Доповідач – Михайлів Л.В.
У Х В А Л А
Іменем України
09 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Митрофанової Л.В.
суддів: Михайлів Л.В., Соколан Н.О.
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - Каретної Євгенії Василівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі – ВАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійних захворювань внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах на підземних роботах. Висновком МСЕК від 05.06.2007 року йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 60%, з них: 30% - по радикулопатії, 20% - по хронічному обструктивному захворюванню легень та 10% - по туговухості, а також третю групу інвалідності.
Вважаючи причиною отримання професійних захворювань тривалу роботу в умовах важкої фізичної праці та шкідливих факторів, що перевищують гранично допустимий рівень, просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 173800 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 квітня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 25000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб, а також - на користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору та 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі відповідач ВАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на необґрунтованість та незаконність рішення.
Зокрема, судом помилково до спірних правовідносин застосовано норми ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України та не враховано висновків, наведених в Рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року, яким передбачено, що відшкодування моральної шкоди не застосовується до осіб, які підлягають обов’язковому державному соціальному страхуванню відповідно до Закону, а тому ВАТ «Кривбасзалізрудком» не є належним відповідачем по справі.
В матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди, в тому числі, немає висновку відповідних медичних органів щодо наявності моральних страждань у нього, а судом не проведено огляду МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди, відсутні докази в підтвердження протиправності поведінки відповідача, при цьому акт розслідування професійного захворювання не може бути належним доказом в підтвердження цього, оскільки його складено з порушенням вимог діючого законодавства. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_2 добровільно погодився на виконання робіт у шкідливих умовах праці, не з’ясовано причин пропуску позивачем строку позовної давності, не обґрунтовано розмір моральної шкоди.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ «Кривбасзалізрудком» підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу, впродовж 27 років 4 місяців виконував роботи в умовах важкої фізичної праці, пилу і несприятливого мікроклімату, параметри яких перевищували норми, працюючи підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування в ВКБ РУ ім. Р. Люксембург ВО «Кривбасруда», тресті «Кривбасшахтобуд», ШБУ ВАТ «Кривбасзалізрудком».
Рішенням ЛЕК НДІ Промислової медицини від 05.04.2007р. у ОСОБА_2 встановлена наявність професійних захворювань з діагнозом – 1) хронічне обструктивне захворювання легень 1 ст. (пиловий бронхіт 1 ст., емфізема легень 1 ст.), ЛН 1-2 ст.; 2) радикулопатія попереково-крижова з ураженням корінців з обох сторін, зліва, з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом; 3) нейросенсорна приглухуватість 1ст.
Актом № 5 розслідування хронічного професійного захворювання від 03.05.2007р., встановлена причина зазначених професійних захворювань – тривалий стаж роботи в умовах важкої фізичної праці, пилу і несприятливого мікроклімату, параметри яких перевищували норми, яке виникло в результаті порушення керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Висновком МСЕК від 05.06.2007 року первинно ОСОБА_2 встановлена стійка втрата професійної працездатності в загальному розмірі 60%, з них: 30% - по радикулопатії, 20% - по хронічному обструктивному захворюванню легень та 10% - по туговухості, а також третю групу інвалідності. Висновком МСЕК від 15.05.2008 року при переогляді ОСОБА_2 підтверджено відсоток втрати профпрацездатності в розмірі 60% та третю групу інвалідності.
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв’язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями моральної шкоди відповідачем, з вини, якого її й заподіяно.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту № 5 розслідування хронічного професійного захворювання від 03.05.2007р. (а.с. 11-13) причиною професійних захворювань ОСОБА_2 є тривалий стаж роботи в умовах важкої фізичної праці, пилу і несприятливого мікроклімату, параметри яких перевищували норми, яке виникло у зв’язку з порушенням керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Виходячи з викладеного, доводи ВАТ «Кривбасзалізрудком» про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачає у 2007 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Отже, враховуючи викладене й те, що, право на відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я ОСОБА_2 пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, виникло у позивача з 05.06.2007 року, тобто з моменту встановлення їй стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці», а не відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», норми якого є спеціальними.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що акт № 5 розслідування хронічного професійного захворювання від 03.05.2007р. не може бути допустимими доказом у справі з підстав некомпетентності висновків, які він містить, оскільки вищезазначений акт не оскаржувався й не визнавався недійсним й на момент розгляду справи є чинним.
При цьому, доводи апеляційної скарги відповідача про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем, не знімають з відповідача обов’язку забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, що передбачено ч. 2 ст. 153 КЗпП України.
Також, спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_2, моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 05.06.2007 року встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Не погоджується й колегія суддів з доводами відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я, випливають з порушення особистих немайнових прав, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, не мають строку позовної давності.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих ним професійних захворювань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: