Справа №22ц-23503/10 Головуючий в 1 інстанції – Міхеєва В.Ю.
Категорія 26 ( 1 ) Доповідач – Братіщева Л.А.
У Х В А Л А
Іменем України
«24» листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Михайлів Л.В.
суддів: Братіщевої Л.А., Турік В.П.
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: представника відповідача – Лутоніної Надії Володимирівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2010 року представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 звернувся із позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі – Відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди в якому зазначив, що у період з 1995 року по 2002 рік працював на ш. «Гвардійська» ВО «Кривбасруда» у шкідливих умовах праці.
Висновком МСЕК від 2001 року ОСОБА_2 було встановлено 60% втрати професійної працездатності та встановлена 3 група інвалідності.
Вважає, що отриманим професійним захворюванням йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у 100тис.грн. і просить стягнути з відповідача.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 липня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відділення Фонду на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 30000 грн. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, оскільки при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом не враховано, що стан здоров’я позивача не поліпшується, а залишається незмінним; не враховано обсяг моральних страждань.
В апеляційній скарзі відповідач також просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, оскільки судом порушено норми матеріального і процесуального права.
Зокрема, розмір стягнутої моральної шкоди не відповідає моральним стражданням позивача і є значно завищеним; не проведено медико-соціальної експертизи для встановлення факту спричинення моральної шкоди і судом самостійно не може бути встановлено факт спричинення позивачу моральної шкоди. Крім того, суд не звернув уваги на те, що строк позовної давності у разі заподіяння працівникові моральної шкоди внаслідок небезпечних чи шкідливих умов праці становить три місяці.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_3 і Відділення Фонду не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 у період з 04.09.1995р. по 22.06.2001р. працював підземним прохідником на ш. «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка» у підземних і шкідливих умовах праці, в результаті яких отримав професійне захворювання.
Висновком МСЕК від 28.05.2001р. позивачу первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 60% та визнано інвалідом 3 групи (а.с. 36). При наступних переоглядах відсоток втрати професійної працездатності та група інвалідності не змінювались, а висновком МСЕК від 22.05.2007р. ОСОБА_2 встановлено 60% втрати професійної працездатності безстроково (а.с. 11).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди у зв’язку з отриманим ним професійним захворюванням.
Цей висновок суду відповідає положенням ст.ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачці вперше стійкої втрати працездатності, якими передбачено, що відшкодувати заподіяну працівникові моральну шкоду, отриману внаслідок ушкодження його здоров’я за наявності факту заподіяння цієї шкоди, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Зазначений висновок суду узгоджується також із рішенням Конституційного Суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004 року, відповідно до якого громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв’язку з професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Позивач кожен рік проходить стаціонарне лікування, відчуває постійний біль у руках і ногах, їх заніміння, у нього знизився слух, він переносить фізичну біль і душевні страждання, тому доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачеві у зв’язку з висновком МСЕК, яким позивачу не встановлено факт моральної шкоди від виробничої травми є необґрунтованими й суперечать ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, так як такий висновок відповідного медичного органу є необхідним тільки для тих працівників, яким не спричинено втрати професійної працездатності.
Доводи представника позивача про те, що судом не враховано обсяг моральних страждань ОСОБА_2 спростовується висновками суд встановленими в судовому засіданні.
Також є безпідставними посилання в апеляційній скарзі представника ОСОБА_3 на те, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом не враховано, що стан здоров’я позивача не поліпшується. Суд першої інстанції ухвалюючи рішення по даній справі обґрунтовано керувався роз’ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» і визначив розмір моральної шкоди з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачу моральних страждань.
Районним судом обґрунтовано взято до уваги рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., якими зокрема встановлено, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасувати їх з об'єктивних причин, це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Враховуючи вищенаведене, доводи Відділення Фонду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог безпідставні, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача у червні 2002 року.
Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи і висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 липня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: