Справа 22ц-23496/10 Головуючий у суді першої
Категорія 26 (1) інстанції Тимошенко Т.І.
Доповідач Савіна Г.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2010 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Євтодій К.С.,
за участю – представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника відповідача Лутоніної Надії Володимирівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 лютого 2008 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа - Відкрите акціонерне товариства «Суха Балка» про стягнення заборгованості по щомісячним страховим виплатам, -
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2004 року прокурор Жовтневого району м. Кривого Рогу звернувся до суду в інтересах ОСОБА_5 з позовом до відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» (далі - ВАТ «Суха Балка»), відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області ( надалі - відділення Фонду) про стягнення заборгованості по щомісячним виплатам, відшкодування втраченого заробітку.
В грудні 2006 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, уточнивши в подальшому позовні вимоги, просив суд стягнути з відділення Фонду на його користь 42040 грн. 95 коп. недоплачених страхових виплат з 19.05.2001 року по 01.03.2007 року та зобов’язати відповідача з 01.03.2007 року сплачувати йому щомісячні страхові виплати у розмірі 1794 грн. 29 коп., до зміни обставин, які тягнуть їх перерахунок.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05.11.2007 року позов ОСОБА_5, про стягнення заборгованості по щомісячним виплатам відшкодування втраченого заробітку, компенсації до ВАТ «Суха Балка» залишено без розгляду.
Справа розглядалась судами неодноразово
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13.02.2008 року позов ОСОБА_5 задоволено: стягнуто з відділення Фонду на користь позивача 42040 грн. 95 коп. недоплати по щомісячним страховим виплатам за період з 19 травня 2001 року по 01 березня 2007 року та зобов’язано відповідача, починаючи з 1 березня 2007 року виплачувати ОСОБА_5 по 1794 грн. 29 коп. щомісячних страхових виплат до зміни обставин, які тягнуть перерахунок або припинення страхових виплат.
В апеляційній скарзі відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, оскільки, змінюючи розмір щомісячних виплат, суд першої інстанції не перевірив, чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати по підприємству, не прийняв до уваги, що після збільшення тарифів середня заробітна плата не збільшилася у зв’язку із зміною структури заробітної плати; неправильно застосував п. 28 “Правил відшкодування шкоди...”, який встановив лише випадки перерахунку сум відшкодування шкоди, а не сам механізм такого перерахунку; не надав правової оцінки економічному обґрунтуванню застосування чи не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок (посадових окладів), суд не звернув уваги, що відкоригована заробітна плата не може перевищувати максимальну величину, з якої справляються страхові внески до Фонду соціального страхування на дату проведення перерахунку відповідно до п 3.7.2 Порядку № 83 «Про призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 22.12.2005 року». крім того, відділення Фонду безпідставно залучено до участі у справі в якості відповідача, а не третьої особи, також судом не враховано, що перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 1957 по 1958 роки працював на посаді гірничого майстра у ВАТ «Суха Балка» у шкідливих умовах праці. 20.01.1958 року під час виконання робіт на посаді підривника, позивач отримав виробничу травму, про що було складено акт за формою Н-1, у зв’язку із трудовим каліцтвом позивач неодноразово проходив огляд у МСЕК, та висновком МСЕК від 19.02.1990 року йому встановлена 80% втрати професійної працездатності, безстроково, та 2 група інвалідності.
Наказом №46/90 від 27.02.1990р. позивачу призначені платежі у відшкодування шкоди в сумі 101,48 крб., надалі з урахуванням базової заробітної плати по професії прохідника за січень-квітень 1992 року та ступеня втрати професійної працездатності позивачу призначено до виплати 1211456 крб.
Спір виник з приводу неправильного застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і посадових окладів до сум відшкодування шкоди з 01.07.1994р., що потягло неправильне нарахування та виплату регресних сум підприємством та страхових сум, які виплачує відділення Фонду з 01.04.2001р.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що підприємство при перерахунку позивачеві сум відшкодування шкоди на коефіцієнти підвищення тарифних ставок та посадових окладів: 2.0 - з 01.10.1994 року, 3.0 - з 01.02.1995 року, 1.5 - з 01.07.1996 року,1.15 - з 01.07.1997 року, безпідставно не застосувало коефіцієнти росту тарифних ставок і посадових окладів 2.0 з 01.07.1994 року, 2.5 з 01.01.1996 року, встановлені спільними постановами дирекції і профспілкового комітету підприємства та наказів по ВАТ «Суха Балка», що в подальшому призвело до заборгованості по щомісячним виплатам відшкодування шкоди та несвоєчасній виплаті частини щомісячних платежів відшкодування шкоди.
На момент передачі особової справи позивача до Відділення Фонду сума страхової виплати позивачеві склала 164грн. і була перерахована Відділенням Фонду відповідно до вимог Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам ( членам їх сімей), затвердженого Постановою правління ФСС НВ України № 83 зі змінами та доповненнями) та постанов правління Фонду : з 01.03.2002 року – на коефіцієнт 1.193; з 01.03.2003 року – на коефіцієнт 1.182; з 01.03.2004 року – на коефіцієнт 1.152; з 01.03.2005 року – на коефіцієнт 1.238; з 01.03.2006 року – на коефіцієнт 1.203.
Стягуючи з Відділення Фонду заборгованість за останні три роки, що передують зверненню до суду із даним позовом, суд першої інстанції зазначив, що ВАТ «Суха Балка», починаючи з 01 липня 1994 року, неправильно коригувало позивачу суму відшкодування втраченого заробітку, у зв’язку з чим після передачі документів Відділенню Фонду останнє також неправильно виплачувало позивачеві страхові виплати.
Такий висновок суду є правильним з огляду на наступне.
Відповідно до п.28 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року в редакції (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 492 від 18 липня 1994 року), яка діяла на момент виникнення даних правовідносин, перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводилось у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору.
Із наданих по справі доказів убачається, що відповідно до наказу № 543 від 29.07.1994 року та сумісної Постанови адміністрації і профспілок, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 04.07.1994 року, тарифні ставки та посадові оклади були збільшені в 2.0 рази з 01.07.1994 року.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 720 від 20.10.1994 року, тарифні ставки на посадові оклади на підприємстві були збільшені в 2.0 рази та на зазначений коефіцієнт були також збільшені і щомісячні виплати відшкодування втраченого заробітку позивачу.
З 01 лютого 1995 року тарифні ставки та посадові оклади на підставі наказу №191 від 28.02.1995 року були збільшені в 3.0 рази, одночасно були збільшені і суми відшкодування шкоди позивачу на зазначений коефіцієнт.
З 01 січня 1996 року тарифні ставки та посадові оклади були збільшені в 2.5 рази згідно спільної Постанови адміністрації і профспілкових комітетів ВАТ «Суха Балка» № 1982 від 278.12.1995 року. В той час, як суми відшкодування шкоди позивачу були збільшені тільки в 1.25 рази.
З 01.07.1996 року тарифні ставки та посадові оклади були збільшені в 1.5 рази згідно наказу № 462 від 28.06.1996 року та спільної Постанови адміністрації і профспілкових комітетів, одночасно до щомісячних виплат у відшкодування шкоди здоров’ю позивача був застосований зазначений коефіцієнт.
З 01.07.1997 року тарифні ставки та посадові оклади на підприємстві відповідача були підвищені в 1.15 рази на підставі спільної постанови адміністрації та профспілкового комітету від 01.07.1997 року та наказу № 522 від 29.07.1997 року та до щомісячних виплат відшкодування шкоди позивачу був застосований зазначений коефіцієнт.
Тому, розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно перерахував призначену позивачеві підприємством суму відшкодування шкоди, починаючи з 01 липня 1994 року по 01 квітня 2001 року, на коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а саме: 2.0- з 01 липня 1994 року, 2.0- з 01 жовтня 1994 року, 3.0-з 01 лютого 1995 року, 2.5- з 01 січня 1996 року, 1.5- з 1 липня 1996 року, 1.15- з 1 липня 1997 року.
Ухвалюючи рішення, суд виконав вимоги пункту 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (із наступними змінами і доповненнями), та перевірив, чи не перевищує перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності середній заробіток відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.
У зв’язку з чим, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування п. 28 “Правил відшкодування шкоди...”, колегією суддів не можуть бути взяти до уваги.
Безпідставними є доводи відповідача про те, що після введення договірної заробітної плати ідеального підвищення тарифних ставок та посадових окладів на підприємстві фактично не проводилось у зв’язку з тим, що при підвищенні тарифних ставок змінювалась лише структура заробітної плати, оскільки вони спростовуються наказами та спільними постановами № 543 від 29.07.1994 р., № 758 від 25.10.1994 р., № 768 від 31.10.1994 р., № 191 від 28.02.1995 р., № 1992 від 29.12.1995 р., № 462 від 28.06.1996 р., № 522 від 29.07.1997 р.
Факт того, що ВАТ «Суха Балка» належним чином не проводив перерахунок страхових виплат позивачу підтверджується також наказом № 182 від 24.04.2003 року, яким провів частковий перерахунок сум відшкодування шкоди за період з 17.02.2000 р. по 01.04.2001 р. та виплатив йому недоплату в сумі 1150,52 грн., зобов’язавшись надіслати до Відділення Фонду нову довідку про розмір щомісячного відшкодування шкоди ОСОБА_5 станом на 01.04.2001 р. з розрахунку 255,91 грн.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відкоригована заробітна плата перевищує максимальну величину, з якої справляються страхові внески до Фонду соціального страхування на дату проведення перерахунку відповідно до п 3.7.2 Порядку № 83 «Про призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 22.12.2005 року», є безпідставними, оскільки всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України відповідач не надав ні суду першої, ні апеляційної інстанцій будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів незважаючи на те, що апеляційний суд на виконання вимог ухвал Верховного Суду України зобов’язав відповідача надати такі докази, як не надав докази щодо строку отримання від підприємства особової справи позивача. Проте, виходячи із наданої відповідачем довідки про доходи ОСОБА_5, вбачається, що він отримує страхові виплати у Відділення Фонду, починаючи з квітня 2001 року, колегія суддів вважає, що з урахуванням звернення позивача до суду з позовом 19 травня 2004 року, суд першої інстанції вірно стягнув з відповідача недоплату страхових сум за період з 19 травня 2001 року по 01 березня 2007 року в сумі 42040,95 грн., яка утворилася внаслідок неправильного коригування суми відшкодування шкоди третьою особою, а також вірно визначив новий розмір щомісячної страхової виплати в сумі 1794,29 грн., починаючи з 01 березня 2007 року.
Доводи відповідача про неправильне застосування судом строків позовної давності при стягненні сум відшкодування шкоди не можуть бути прийняті до уваги, оскільки рішення постановлено з урахуванням роз’яснень, викладених в п.п. 1, 1-1, 1-2, 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року (з подальшими змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», згідно з якими загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права (позовна давність), встановлюється тривалістю у три роки. У випадках, коли вимоги потерпілого стосуються перерахунку сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем (у тому числі й у разі неправильного обчислення суми щомісячних платежів) при задоволенні позову, кошти стягуються за час, що не перевищує трьох років, які передували моменту звернення особи до суду.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення суми заборгованості по щомісячним страховим виплатам з 19.05.2001 року по 01.03.2007 р., оскільки Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», набрав чинності з 01.04.2001 року.
Інші доводи Відділення Фонду, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
На думку колегії суддів, вирішуючи даний спір суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права та обов’язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку й ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без змін, відповідно до ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 лютого 2008 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева