Справа № 22ц-23490/2010 Головуючий у 1-й інстанції
Категорія - 27 (I) Приміч Г.І.
Доповідач Турік В.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого-судді Савіної Г.О.
Суддів Турік В.П., Братіщевої Л.А.
При секретарі Євтодій К.С.
За участю представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Колорит» - Туманова Сергія Геннадійовича,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Колорит» на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2010 року за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Колорит», треті особи Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -
В с т а н о в и л а:
28.04.2009 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Колорит» (далі- ТОВ СП «Колорит»), треті особи Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі- ПАТ «Сведбанк») про стягнення 2088231,52 грн. заборгованості, яка виникла відповідно до умов кретидного договору №21-КЛ від 17.08.2006 року та договору застави майнових прав № 39Д/21-КЛ від 17.08.2006 року. Доповнивши свої позовні вимоги просив стягнути з відповідача ще 2495271,76 грн. в рахунок погашення заборгованості, яка виникла відповідно до умов кредитного договору № 11-КЛ/07 від 20.03.2007 року та договору застави майнових прав № 31Д/11-КЛ від 20.03.2007 року, а також просив суд стягнути на його користь понесені судові витрати.
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство « Колорит» на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договорами № 21-КЛ від 17.08.2006 року та 11-КЛ від 20.03.2007 року 4 583 503 грн.28 коп.
Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_4 1950 грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач вважає рішення незаконним та необґрунтованим, чим порушено вимоги ст.ст. 212,213 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.08.2006 року та 20.03.2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (позикодавець), повним правонаступником якого був ВАТ «Сведбанк», на цей час Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та ТОВ «СП « Колорит» (позичальник) було укладено кредитні договори № 21-КЛ від 17.08.2006 року та 11–КЛ від 20.03.2007 року, а також додаткові угоди до них, які є їх невід’ємною частиною.
Відповідно до умов вищезазначених кредитних договорів банк надав відповідачу грошові кошти у вигляді кредитної лінії у розмірі 1 000 000 грн. та 755000 грн., а відповідач зобов*язався їх повернути відповідно до 07.08.2009 року та до 26.02.2010 року, сплатити плату за користування кредитною лінією у розмірі 18% річних та 17 % річних, які відповідно до п.3.1.-3.3 вказаних договорів мають сплачуватися щомісячно до 05 числа за попередній місяць, а у випадку порушення строків вказаних платежів, відповідно до п.8.1 договорів, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредитної лінії.
Відповідно до п.5.1 кредитних договорів № 21-КЛ та № 11-КЛ виконання ТОВ СП «Колорит» зобов*язань за вказаними договорами забезпечувалося заставою майнових прав на отримання грошових коштів згідно «Договору про гарантійний вклад», укладеним між банком та ОСОБА_4
У зв*язку з несвоєчасним погашенням позичальником заборгованості по кредиту та за його ж клопотанням кредитні договори № 21-КЛ від 17.08.2006 року та 11-КЛ від 20.03.2007 року було достроково розірвано, у зв*язку з чим банк здійснив договірне списання грошових коштів ОСОБА_4 в сумі відповідно 2088231,52 грн. та 2495271,76 грн., які виступали предметом застави в забезпечення виконання зобов*язань за вказаними кредитними договорами.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд виходив з того, що оскільки ОСОБА_4 сплатив заборгованість за забов*язаннями відповідача, а останній ухиляється від виконання зобов*язань перед ним, як особою до якої перейшли права кредитора, то з відповідача необхідно стягнути на користь ОСОБА_4 заборгованість за кредитними договорами.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов*язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов*язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші, тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов*язку.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов*язується повернути кредит та сплатити проценти.
Стаття 546 ЦК України передбачає можливість забезпечення виконання зобов*язань заставою, в силу якої відповідно до ст.572 ЦК України, у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов*язання, забезпеченого заставою, кредитор має право одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно п.3 ч.1 ст.512 ЦК України у випадку виконання обов*язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) виникає зміна кредитора у зобов*язанні, при цьому відповідно до ст.516 ЦК України зміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов*язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як убачається з матеріалів справи, а саме: з повідомлень ВАТ «Сведбанк» від 21.04.2009 року та від 22.05.2009 року кретині договори було достроково розірвано за клопотанням позичальника та у зв*язку з несвоєчасним погашенням заборгованості по кредиту, у зв*язку з чим банк здійснив договірне списання грошових коштів ОСОБА_4 в сумі 2088231,52 грн. та 2495271,76 грн., які виступали предметом застави в забезпечення виконання забов*язань за кредитними договорами (а.с.5,29 т.1).
Суд першої інстанції вірно дійшов до висновку того, що у зв*язку з погашенням ОСОБА_4 боргових зобов*язань ТОВ СП «Колорит» за договорами № 21-КЛ від 17.08.2006 року та № 11-КЛ від 20.03.2007 року, відповідно до умов п.6.3 договорів застави та п.3 ч.1 ст.512 ЦК України, до нього перейшли всі права кредитора за вказаними договорами, в тому числі право вимоги дострокового повернення кредитної лінії, відсотків за користування нею, тощо.
Доводи відповідача, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не дослідив оригінали кредитних договорів та додаткових угод, чим порушив вимоги ЦПК України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки кредитні договори та додаткові до них угоди, відносно яких іде спір, до суду надано належним чином завірені.
Не може колегія суддів погодитися також і з доводами, що кредитний договір № 21-КЛ від 17.08.2006 року забезпечувався заставою майнових прав ОСОБА_5, а не ОСОБА_4, оскільки як вбачається з листа Публічного акціонерного товариства «Сведбанк», що Акціонерним товариством «Сведбанк» в Криворізькому відділенні банку з ОСОБА_5 ніколи не укладалися ніякі депозитні договори та договори застави майнових прав за депозитними договорами. Майновим поручителем за зобов*язаннями ТОВ СП «Колорит» які передбачені кредитним договором № 21-КЛ від 17.08.2006 року є ОСОБА_4 (а.с.12,41 т.2).
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов*язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв*язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 303,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Колорит» відхилити.
Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: