Справа №22ц-23335/10 Головуючий в 1 інстанції – Сільченко В.Є.
Категорія 26 ( 3 ) Доповідач – Братіщева Л.А.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
«24» листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Михайлів Л.В.
суддів: Братіщевої Л.А., Турік В.П.
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2
представника відповідача – Лутоніної Надії Володимирівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2010 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі – Відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди і в обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що на протязі 20 років працювала на викладацькій роботі з голосовим навантаженням, в результаті якої отримала професійне захворювання.
Первинним висновком МСЕК від 07.10.2005р. їй встановлено 30% втрати професійної працездатності безстроково і 3 група інвалідності.
Отриманим професійним захворюванням їй заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює у 176800грн. і просить стягнути з відповідача.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 липня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, на її користь з Відділення Фонду стягнуто у відшкодування моральної шкоди 40 тис. грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову позивачці в задоволенні позову, оскільки судом порушено норми матеріального і процесуального права.
Зокрема, розмір стягнутої моральної шкоди не відповідає моральним стражданням позивача і є значно завищеним; не проведено медико-соціальної експертизи для встановлення факту спричинення моральної шкоди і судом самостійно не може бути встановлено факт спричинення позивачу моральної шкоди. Крім того, суд не звернув уваги на те, що строк позовної давності у разі заподіяння працівникові моральної шкоди внаслідок небезпечних чи шкідливих умов праці становить три місяці.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відділення Фонду підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 протягом 20 років працювала на викладацькій роботі в умовах голосового напруження, в результаті якої отримала професійне захворювання – хронічний гіпертрофічний ларингіт, вторинна дисфонія.
Висновком МСЕК від 07.10.2005р. позивачу первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 30% безстроково та визнано інвалідом 3 групи (а.с. 6).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди у зв’язку з отриманим нею професійним захворюванням.
Цей висновок суду відповідає положенням ст.ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачці вперше стійкої втрати працездатності, якими передбачено, що відшкодувати заподіяну працівникові моральну шкоду, отриману внаслідок ушкодження його здоров’я за наявності факту заподіяння цієї шкоди, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Зазначений висновок суду узгоджується також із рішенням Конституційного Суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004 року, відповідно до якого громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв’язку з професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Позивач відчуває охриплість голосу, сухість і дертя в горлі, сухий кашель негативно впливає на її викладацьку діяльність, під час емоційного навантаження голос зникає, вона не може проводити уроки, через захворювання у неї склалися складні відносини у сім’ї, з рідними, друзями, тому доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди позивачеві у зв’язку з висновком МСЕК, яким позивачу не встановлено факт моральної шкоди від професійного захворювання є необґрунтованими й суперечать ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, так як такий висновок відповідного медичного органу є необхідним тільки для тих працівників, яким не спричинено втрати професійної працездатності.
Районним судом обґрунтовано взято до уваги рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., якими зокрема встановлено, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасувати їх з об'єктивних причин, це створює протиріччя у законодавстві і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Враховуючи вищенаведене, доводи Відділення Фонду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог безпідставні, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача у жовтні 2005 року.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, визначений судом без урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, є завищеним.
За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманих позивачем захворювань, і пов'язані з ними фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 40000 грн. до 30000 грн.
Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи та висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 липня 2010 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_1 з 40000 грн. до 30000грн. (тридцяти тисяч грн.).
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: