Справа № 22ц-23319/2010 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія – 57 (IV) Кулігіна Т.Д.
Доповідач – Турік В.П.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
10 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Савіної Г.О.
суддів: Турік В.П., Братіщевої Л.А.
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: позивача – ОСОБА_2 та його представників – ОСОБА_3, ОСОБА_4,
відповідача - ОСОБА_5, та її представника ОСОБА_6,
третьої особи - ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 травня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, треті особи – ОСОБА_7, ОСОБА_8 власників індивідуальних гаражів «Індустріальний», про витребування майна з чужого недобросовісного володіння, -
в с т а н о в и л а:
В березні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, треті особи – ОСОБА_7, ОСОБА_8 власників індивідуальних гаражів «Індустріальний», про витребування майна з чужого недобросовісного володіння, посилаючись на те, що ним викуплено гараж № НОМЕР_1, блок № НОМЕР_2, розташований у ОСОБА_8 власників індивідуальних гаражів «Індустріальний» по вул. Коротченка у м. Кривому Розі, у члена цього товариства ОСОБА_7, який був переданий останньому у користування та володіння, однак станом на теперішній час цим гаражем без законних на те підстав володіє та користується відповідач.
Уточнивши позовні вимоги, просив суд поновити строк позовної давності та витребувати з чужого недобросовісного володіння гараж № НОМЕР_1, блок № НОМЕР_2, розташований у ОСОБА_8 власників індивідуальних гаражів «Індустріальний» по вул. Коротченка у м. Кривому Розі, визнавши за ним право на володіння та користування ним.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 травня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено. Поновлено ОСОБА_2 строк позовної давності для звернення до суду з позовом. Витребувано з чужого недобросовісного володіння ОСОБА_5 гараж № НОМЕР_1, блок № НОМЕР_2, розташований у ОСОБА_8 власників індивідуальних гаражів «Індустріальний» по вул. Коротченка у м. Кривому Розі та визнано за ОСОБА_2 право користування та володіння на зазначений гараж.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду і постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, судом врегульовано спірні правовідносини на підставі норм ЦК України в редакції 2003 року й не враховано, що останні виникли в 1999 році в період дії норм ЦК України в редакції 1963 року; не звернуто уваги на наявність доказів, що підтверджують правомірність володіння та користування спірним гаражем відповідачем, та доказів, які б підтверджували, що позивач надавав доручення відповідачеві на купівлю останнього. Крім того, вважає, що судом безпідставно поновлено позивачу строк позовної давності для звернення до суду з позовом, оскільки доказів поважності пропущення такого строку позивач не надав.
Позивач ОСОБА_2 заперечує проти доводів апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_5, являючись членом ОСОБА_8 власників індивідуальних гаражів «Індустріальний», користується та володіє гаражем № НОМЕР_1, блок № НОМЕР_2, розташованим у ОСОБА_8 власників індивідуальних гаражів «Індустріальний» по вул. Коротченка у м. Кривому Розі.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів в підтвердження законності користування та володіння спірним гаражем відповідачем та наявності у позивача права на користування та володіння останнім.
Проте, колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 03 лютого 2009 року та яке не оскаржено, набрало законної сили, сторони не перебували в зареєстрованому шлюбі, а мали епізодичні близькі стосунки (а.с. 62-64).
ОСОБА_5 користується та володіє гаражем № НОМЕР_1 у блоці № НОМЕР_2, розташований по вул. Коротченко у м. Кривому Розі у ОСОБА_8 власників індивідуальних гаражів «Індустріальний», та який належав ОСОБА_7
Як встановлено в апеляційному суді ОСОБА_7 бажав продати свій гараж та по домовленості він продав його ОСОБА_5(свідоцтво про реєстрацію шлюбу а.с.69).
Нотаріально договір купівлі-продажу гаражу не посвідчувався.
Відповідно до положень ст.15 Закону України «Про власність», який діяв на той час, а також п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.06.1991 р. № 5 із змінами, «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов*язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів», ОСОБА_7, як член гаражно-будівельного кооперативу мав право на свій розсуд розпоряджатися вказаним гаражем.
Як вбачається із матеріалів справи 25.12.1999 року ОСОБА_7 написав заяву про виключення його з членів ОСОБА_8 і продаж належного йому гаражу ОСОБА_10, а ОСОБА_5 того ж дня 25.12.1999 року написала заяву про вступ до ОСОБА_8 (а.с. 14,15).
На підставі рішення правління ОСОБА_8 власників індивідуальних гаражів «Індустріальний» від 12.05.2000 року ОСОБА_5 була прийнята в члени товариства з 25.12.1999 року (а.с. 12,13).
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 також сплатила вступний внесок в ОСОБА_8 в сумі 150 грн., та в подальшому сплачувала кожного року членські внески (а.с. 70-72).
Прийом в члени ОСОБА_8 ОСОБА_5 та виключення з членів ОСОБА_8 ОСОБА_7 здійснено відповідно ОСОБА_8 власників індивідуальних гаражів «Індустріальний». Рішення Правління вказаного товариства ОСОБА_2 не оскаржував.
Як встановлено в апеляційному суді з 25.12.1999 року та на теперішній час ОСОБА_5 є членом ОСОБА_8 власників індивідуальних гаражів «Індустріальний».
ОСОБА_2 не був ані членом товариства, ані власником гаража № 173 блок № НОМЕР_2 розташованого по вул. Коротченко у м. Кривому Розі у ОСОБА_8 власників індивідуальних гаражів «Індустріальний». У користування та володіння йому вказаний гараж не передавався.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.2,3 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.2, 3 ч.1 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 травня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5, треті особи – ОСОБА_7, ОСОБА_8 власників індивідуальних гаражів «Індустріальний», про витребування майна з чужого недобросовісного володіння – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: