Справа № 22ц-23284/2010 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 24 (І) Бутенко М.В.
Доповідач – Турік В.П.
У Х В А Л А
Іменем України
20 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Савіної Г.О.
суддів: Турік В.П., Братіщевої Л.А.
при секретарі: Євтодій К.С.
У зв’язку з неявкою осіб, що беруть участь у справі, згідно з вимогами ч.2 ст. 197 ЦПК України, судовий розгляд здійснювався без фіксації судового процесу технічними засобами.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 13 травня 2010 року про відмову в ухваленні додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення неустойки та моральної шкоди , -
В С Т А Н О В И Л А:
В квітні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що суд, залишаючи 19.01.2010 року подану нею зустрічну позовну заяву без розгляду, не вирішив питання про відшкодування витрат на правову допомогу. У зв’язку з чим, просила суд ухвалити додаткове рішення в частині відшкодування витрат на правову допомогу.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 13 травня 2010 року відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення неустойки та моральної шкоди.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про стягнення витрат на правову допомогу, посилаючись на наявність підстави для ухвалення додаткового рішення по справі, передбачену п.4 ч.1 ст. 220 ЦПК України – не вирішено питання про судові витрати.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26.03.2009 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу ухвалено рішення по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним, стягнення боргу, збитків, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення неустойки та моральної шкоди, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_2 6594,75 грн., ОСОБА_2 в позові відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.08.2009 року зазначене рішення скасоване, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
19.01.2010 року ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19.01.2010 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення неустойки та моральної шкоди.
Справа ж за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним, стягнення боргу, збитків знаходиться в провадженні суду першої інстанції, й рішення по справі не ухвалено.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для його ухвалення та наявності іншого порядку, передбаченого ч.3 ст. 89 ЦПК України, для вирішення питання компенсації здійснених ОСОБА_2 витрат на правову допомогу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
З аналізу ст. 220 ЦПК України вбачається, що ухвалити додаткове рішення суд може за умови вирішення справи по суті за наявності підстав, передбачених частиною першою вказаної статті.
Аналогічне роз’яснення міститься й в п. 20 Постанови «Про судове рішення» № 14 від 18 грудня 2009р., згідно з яким додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст. 220 ЦПК України.
Пунктом 4 ч.1 ст. 214, п.4 ч.1 ст. 215 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення, суд вирішує, зокрема, питання про розподіл судових витрат, про що зазначається в його резолютивній частині.
Отже, з викладеного вбачається, що ухвалити додаткове рішення за умови відсутності ухвалення основного рішення, яким вирішено спір по суті, є неможливим.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним, стягнення боргу, збитків, судом першої інстанції не вирішені, а вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення неустойки та моральної шкоди залишені без розгляду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не вирішення питання судом про відшкодування витрат на правову допомогу при постановленні ухвали від 19.01.2010 року про залишення позову ОСОБА_2 без розгляду не є підставою для ухвалення додаткового рішення.
Крім того, діючим ЦПК України в ст.ст. 88, 89 ЦПК України передбачено інший порядок вирішення питання щодо компенсації судових витрат, понесених сторонами, у разі зокрема, залишення позову без розгляду, на що суд першої інстанції обґрунтовано послався в ухвалі.
У зв’язку з вищенаведеним, доводи апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 щодо наявності підстав для ухвалення додаткового рішення необґрунтовані, суперечать чинному законодавству та спростовуються матеріалами справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для скасування ухвали суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 відхилити.
Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 13 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: