Справа № 22ц-23148/2010 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 26 (Ш) Українець Ю.Й.
Доповідач – Михайлів Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
09 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Митрофанової Л.В.
суддів - Михайлів Л.В., Соколан Н.О.
при секретарі - Бондаренко І.В.
за участю: позивача - ОСОБА_2 та його представника – ОСОБА_3,
представника відповідача Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - Каретної Євгенії Василівни,
представника відповідача Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» - Копайгори Ігоря Васильовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Центрального гірничо-збагачувального комбінат», Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з професійним захворюванням, -
В С Т А Н О В И Л А:
В серпні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі – ВАТ «ЦГЗК»), Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі – ВАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійного захворювання внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах. Висновком МСЕК від 26.09.2007 року йому первинно встановлено 35% втрати професійної працездатності.
Позивач просив суд стягнути на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди з ВАТ «Кривбасзалізрудком» 74466 грн., з ВАТ «ЦГЗК» - 51534 грн., а також з обох відповідачів по 400 грн. витрат на правову допомогу.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 квітня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди без утримання податку з доходів фізичних осіб 8000 грн., з ВАТ «Кривбасзалізрудком» - без утримання податку з доходів фізичних осіб 30000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також з кожного з відповідачів - по 400 грн. за надані юридичні послуги. Стягнуто солідарно з ВАТ «ЦГЗК» та ВАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судовий збір в сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ВАТ «ЦГЗК» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, судом не визначено відсоток відповідальності відповідачів відповідно до часу впливу несприятливих факторів, не враховано відсутність доказів, які підтверджують факт спричинення моральної шкоди, вину відповідача у її заподіянні. Крім того, судом не проведено огляду МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди позивачу й не враховано, що в період з 01.01.1999 року по 09.11.2001 року ВАТ «ЦГЗК» лише орендувало шахту ім. Орджонікідзе, в той час як її власником залишився ВАТ «Кривбасзалізрудком», яке й повинно відповідати за умови праці.
В апеляційній скарзі відповідач ВАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на необґрунтованість та незаконність рішення.
Зокрема, судом помилково до спірних правовідносин застосовано норми ст. 237-1 КЗпП України й не враховано, що потерпілий ї застрахованою особою. В матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди, в тому числі, немає висновку відповідних медичних органів щодо наявності моральних страждань у нього, а судом не проведено огляду МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди, не з’ясовано, що ВАТ «Кривбасзалізрудком» є неналежним відповідачем, оскільки шахта ім. Орджонікідзе за договором оренди від 30.12.1998 року передана по передаточному балансу ВАТ «ЦГЗК», яке є правонаступником підприємства й належним відповідачем по справі. Судом не перевірено причин пропуску позивачем строку позовної давності при зверненні до суду й не викликано позивача до судового засідання у якості свідка.
Відповідач ВАТ «Кривбасзалізрудком» заперечує проти доводів апеляційної скарги відповідача ВАТ «ЦГЗК» щодо обов’язку ВАТ «Кривбасзалізрудком» відповідати за умови праці на шахті ім. Орджонікідзе, в період з 01.01.1999 року по 09.11.2001 року, коли остання знаходилася в оренді ВАТ «ЦГЗК».
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ВАТ «Кривбасзалізрудком», ВАТ «ЦГЗК» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу, впродовж 16 років 1 місяця виконував роботи в умовах важкої фізичної праці, та несприятливого мікроклімату, працюючи на посадах підземного бурильника свердловин, підземного бурильника шпурів, підземного прохідника шахти ім. Орджонікідзе ВО «Кривбасруда», підземного прохідника шахти ім. Орджонікідзе ВАТ «ЦГЗК».
Рішенням ЛЕК НДІ Промислової медицини від 19.07.2007 року у ОСОБА_2 встановлена наявність професійного захворювання з діагнозом – радикулопатія шийна і попереково-крижова з помірно вираженими статико- динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами.
Актом № 8 розслідування хронічного професійного захворювання від 17.08.2007р., встановлена причина зазначеного професійного захворювання – праця протягом багатьох років в умовах важкої фізичної праці, та несприятливого мікроклімату, яке виникло в результаті порушення керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Висновком МСЕК від 26.09.2007 року ОСОБА_2 встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 35%. Висновками МСЕК від 18.11.2008 року, 10.11.2009 року при переоглядах потерпілого підтверджено втрату профпрацездатності у вказаному розмірі.
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв’язку з отриманим ним на виробництві професійним захворюванням моральної шкоди відповідачами, з вини, яких її й заподіяно.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту № 8 розслідування хронічного професійного захворювання від 17.08.2007р. (а.с. 13-15) причиною професійного захворювання ОСОБА_2 є праця протягом багатьох років в умовах важкої фізичної праці, та несприятливого мікроклімату, яке виникло у зв’язку з порушенням керівництвом підприємств, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Виходячи з викладеного, доводи ВАТ «Кривбасзалізрудком» про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачає у 2007 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Отже, враховуючи викладене й те, що, право на відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я ОСОБА_2 пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, виникло у позивача з 26.09.2007 року, тобто з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці», а не відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», норми якого є спеціальними.
Доводи ж відповідача ВАТ «Кривбасзалізрудком», що останнє є неналежним відповідачем, оскільки шахта ім. Орджонікідзе за договором оренди від 30.12.1998 року передана по передаточному балансу ВАТ «ЦГЗК», яке є правонаступником підприємства, не можуть бути підставою для скасування відповідальності з ВАТ «Кривбасзалізрудком» за завдану позивачу моральну шкоду, оскільки до передачі в оренду вказаної шахти ВАТ «ЦГЗК», остання входила до складу ВО «Кривбасруда», де працював позивач з 09.02.1981 року, правонаступником якої є ВАТ «Кривбасзалізрудком».
Також, спростовуються й доводи відповідачів щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя. Вищенаведене спростовує доводи відповідачів в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав для відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги відповідачів про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 26.09.2007 року встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Також необґрунтованими вважає колегія суддів посилання відповідача ВАТ «Кривбасзалізрудком» щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я, випливають з порушення особистих немайнових прав, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, не мають строку позовної давності.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер отриманого професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є завищеним.
За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер професійного захворювання, і пов'язані з ним фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, відсутність погіршення стану його здоров'я, тривалість роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів на ВАТ «Кривбасзалізрудком» та на ВАТ «ЦГЗК», припинення роботи за власним бажанням внаслідок виходу на пенсію, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з ВАТ «Кривбасзалізрудком» на користь позивача з 30000 грн. до 20000 грн., а також з ВАТ «ЦГЗК» на користь позивача - з 8000 грн. до 4000 грн.
Крім того, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, які підлягають стягненню з відповідачів, суд першої інстанції допустив порушення вимог діючого процесуального законодавства.
Так, стягуючи з ВАТ «Кривбасзалізрудком» та ВАТ «ЦГЗК» в дохід держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., суд першої інстанції вказав, що вказані судові витрати підлягають стягненню з обох відповідачів в солідарному порядку, що є порушенням вимог ст. 88 ЦПК України, якою не передбачено солідарного порядку розподілу судових витрат.
Також, стягуючи з кожного відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 400 грн., суд першої інстанції не врахував положень п.2 ч.3 ст. 79, ч.1 ст. 84 ЦПК України й помилково відніс витрачені позивачем кошти в розмірі 800 грн., сплачені ОСОБА_7 за надані послуги на підставі договору (а.с. 35), до складу судових.
При цьому судом не звернуто уваги, що ОСОБА_7 приймав участь в розгляді справи як представник інтересів позивача на підставі договору про надання послуг представника в цивільному процесі від 07.12.2009 року (а.с. 57), а не як його адвокат. Оскільки ж витрати, пов’язані з оплатою участі у справі представника сторони не відносяться до судових витрат і не підлягають розподілу між сторонами в порядку, передбаченому ст. 88 ЦПК України, колегія суддів вважає, що підстави для їх стягнення відсутні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат і ухвалює нове рішення про стягнення в дохід держави з кожного відповідача судового збору по 8,50 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі по 15 грн. У стягненні ж з відповідачів витрат на правову допомогу у розмірі 400 грн. з кожного – відмовляє.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, п.3, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 квітня 2010 року в частині стягнення моральної шкоди з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» та Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_2 змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» з 30000 грн. до 20000 грн. (двадцяти тисяч грн.), а також розмір моральної шкоди, стягнутої з Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»з 8000 грн. до 4000 грн. (чотирьох тисяч грн.).
Рішення суду в частині стягнення судових витрат скасувати і ухвалити нове рішення. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» з кожного: судовий збір по 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі по 15 грн. в дохід держави.
Відмовити ОСОБА_2 у стягненні з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» та Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» витрат на правову допомогу у розмірі 400 грн. з кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: