Справа №22ц-23005/10 Головуючий в 1 інстанції - Грищенко Н.М.
Категорія 26 ( 3 ) Доповідач – Братіщева Л.А.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
«20» жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: - Савіної Г.О.
суддів: - Братіщевої Л.А., Турік В.П.
при секретарі: – Євтодій К.С.
Розгляд справи здійснювався згідно вимог ч.2 ст. 197 ЦПК України без фіксації судового засідання технічним засобом
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 09 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до відкритого акціонерного товариства «Суха Балка», 3 особа – Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2010 року позивач ОСОБА_5 звернувся із позовом до відповідачів відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» (далі – ВАТ «Суха Балка») та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі – Відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що працюючи тривалий час в умовах важкої фізичної праці і несприятливого мікроклімату отримав професійне захворювання.
Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини йому було встановлено професійне захворювання - радиколопатія шийна і попереково-крижова.
Висновком МСЕК від 30.09.2009 року йому первинно встановлено 55% втрати професійної працездатності .
Просив стягнути з відповідачів по 125000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Під час розгляду справи представник позивача відмовився від позовних вимог до Відділення Фонду і ухвалою суду від 09 червня 2010 року залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_5 до Відділення Фонду в частині стягнення 125тис.грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 09 червня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено частково, стягнуто у відшкодування моральної шкоди з ВАТ «Суха Балка» 30000грн.
В апеляційній скарзі ВАТ «Суха Балка» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог оскільки рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, суд безпідставно послався на положення ст. 1167 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України, оскільки правовідносини між сторонами регулюються спеціальним законом – Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», судом не встановлено, що належним відповідачем по справі є Відділення Фонду, на який з 01.04.2001 року покладений обов’язок відшкодування потерпілим шкоди, а не ВАТ «Суха Балка», судом не встановлений факт вини підприємства у виникненні захворювання у позивача, не встановлено факт заподіяння позивачу моральної шкоди, не надано доказів на підтвердження причин пропуску тримісячного строку.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ «Суха Балка» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 у період з 1999 року по 2009 рік (до моменту звільнення з роботи) працював підземним прохідником на ш. ім.. Фрунзе ВАТ «Суха Балка» у шкідливих умовах праці.
Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини позивачу було встановлено професійне захворювання - радиколопатія шийна і попереково-крижова.
Актом розслідування професійного захворювання №62 від 31.07.2009 року, затвердженого головним Державним санітарним лікарем Жовтневого району м. Кривого Рогу встановлена причина професійного захворювання – робота на протязі 18 років 8 місяця в умовах важкої фізичної праці і несприятливого мікроклімату, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємства, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» (10, 11).
Висновком МСЕК від 30.09.2009р. первинно ОСОБА_5 встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 55% (а.с. 12).
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв’язку з отриманими нею на виробництві професійними захворюваннями моральної шкоди відповідачем, з вини, якого її й заподіяно.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та дійшов правильного висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди у зв’язку з отриманим нею професійним захворюванням.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту № 62 від 31 липня 2009 року розслідування хронічного професійного захворювання (а.с. 10-11) причиною професійних захворювань ОСОБА_5 є робота на протязі 18 років 8 місяців в умовах важкої праці і несприятливого мікроклімату, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємства, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачено обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Виходячи з викладеного, доводи відповідача про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, передбачено, що відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я припинено з 01 січня 2008 року незалежно від часу настання страхового випадку.
Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), зазначив, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Як зазначалося вище, вперше стійку втрату професійної працездатності позивачу було встановлено 30.09.2009 року, що підтверджується висновком МСЕК (а.с. 12), отже саме з цього часу у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди.
Також спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_5 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач постійно відчуває біль, обмежений в рухах, відчуває оніміння та судоми у м’язах, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Колегія погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає в залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
З вище вказаних підстав колегія суддів погоджується і з розрахунком суми стягнутої з відповідача моральної шкоди на користь позивача.
Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи і висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.
Проте, колегія суддів вважає, що підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення посилання на ст. ст. 1167, 1168 ЦК України, оскільки їх положення стосуються відшкодування моральної шкоди по не договірним зобов’язанням, в той час як спірні правовідносини виникли із трудових правовідносин, вирішення яких регулюється ст. 237-1 КЗпП України.
За таких обставин, рішення суду необхідно змінити відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України та виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду на положення ст. ст. 1167, 1168 ЦК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» - задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 09 червня 2010 року змінити.
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду на статті 1167, 1168 Цивільного кодексу України.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: