Справа №22ц-22937/10 Головуючий в 1 інстанції – Пустовіт О.Г.
Категорія 26 ( 3 ) Доповідач – Братіщева Л.А.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
«01» грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: - Савіної Г.О.
суддів: - Братіщевої Л.А., Турік В.П.
при секретарі: – Бондаренко І.В.
за участю: представника відповідача – Каретної Євгенії Василівни
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, -
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі – ВАТ «Кривбасзалізорудком») про відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що працюючи на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці отримала професійне захворювання.
Висновком МСЕК від 25.09.2008 року їй первинно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 20% безстроково.
Посилаючись на ці обставини просила стягнути з відповідача 30 000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 червня 2010 року позов ОСОБА_6 задоволено. На її користь з ВАТ «Кривбасзалізорудком» у відшкодування моральної шкоди стягнуто 30 тис. грн. та судові витрати.
В апеляційній скарзі ВАТ «КЗРК» просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову позивачу у позові у зв’язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального і порушенням вимог процесуального права.
Зокрема відповідач вважає, що факт спричинення позивачу моральної шкоди не було встановлено висновками МСЕК на які покладено обов’язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди; позивач не надав доказів спричинення йому моральної шкоди; не звернув уваги, що позивачем пропущено строк позовної давності
Також, судом помилково до спірних правовідносин застосовано норми ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст. 1167 ЦК України та не враховано положення п.п 4.2 п. 4 рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 року, яким передбачено, що відшкодування моральної шкоди не застосовується до осіб, які підлягають обов’язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону; суд не врахував той факт, що позивач також працювала в ШБУ №2, №4 тресту «Кривбасшахтопроходка», де також підпадала під вплив шкідливих факторів; у мотивувальній частині рішення не обґрунтував розмір моральної шкоди
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ «Кривбасзалізорудком» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 працювала на ВАТ «Кривбасзалізорудком» у шкідливих умовах праці.
Висновком МСЕК від 25.09.2008 року їй первинно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 20% безстроково у зв’язку із професійним захворюванням.
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв’язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями моральної шкоди відповідачем.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту № 14 розслідування професійного захворювання від 31.07.2008 року (а.с. 11-13) причиною професійного захворювання ОСОБА_6 є робота впродовж 21 року 2 міс. в умовах запиленості повітря робочої зони, рівень якої перевищував ГДК, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємств, де працювала хвора, ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачено обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Виходячи з викладеного, доводи ВАТ «Кривбасзалізорудком» про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, передбачено, що відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я припинено з 01 січня 2008 року незалежно від часу настання страхового випадку.
Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), зазначив, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Як зазначалося вище, вперше стійку втрату професійної працездатності позивачу було встановлено 25.09.2008 року, що підтверджується висновком МСЕК (а.с. 4), отже саме з цього часу у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди.
Також спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_6 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманими нею професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивача постійно страждає задишкою при невеликому фізичному навантаженні і ходьбі, часто турбують головні болі, страждає приступами кашлю, що дратує членів її родини, не може виконувати домашню роботу, порушено нормальні життєві зв’язки внаслідок неможливості продовження активного громадянського життя, вона переносить фізичні страждання, позбавлена нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації її життя.
Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи і висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, визначений судом без урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілої, характер професійного захворювання, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, є завищеним.
За таких обставин, колегія суддів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, й, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманих позивачем захворювань, і пов'язані з ними фізичні і моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 30000 грн. до 20000 грн.
Колегія суддів погоджується з доводами в апеляційній скарзі щодо помилкового застосування судом першої інстанції ст. 1167 ЦК України і вважає, що посилання на ст. 1167 ЦК України підлягає виключенню з мотивувальної частини, оскільки її положення стосуються відшкодування моральної шкоди по не договірним зобов’язанням, в той час як спірні правовідносини виникли із трудових правовідносин, вирішення яких регулюється ст. 237-1 КЗпП України.
За таких обставин, рішення суду необхідно змінити відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України та виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду на положення ст. 1167 ЦК України.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 червня 2010 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_6 з 30000грн. до 20000грн. (двадцяти тисяч грн.).
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду на статтю 1167 Цивільного кодексу України.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: