Справа № 22ц-22477/2010 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія – 26 (І) Свистунова О.В.
Доповідач – Михайлів Л.В.
У Х В А Л А
Іменем України
02 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Митрофанової Л.В.
суддів: Михайлів Л.В., Соколан Н.О.
при секретарі: Євтодій К.С.
за участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
представника відповідача Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» - Павлової Наталії Федорівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 12 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка», третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, про стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі – ВАТ «Суха Балка») та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі – Відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди, в обґрунтування якого зазначив, що працюючи протягом тривалого часу на підземних роботах в умовах несприятливого мікроклімату на шахті «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка», він отримав професійні захворювання, у зв’язку з чим висновком МСЕК від 28.03.2007 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 50%, з них: 35% - по вібраційній хворобі та 15% - по хронічному обструктивному захворюванню легень та третю групу інвалідності.
Вважаючи причиною отримання професійних захворювань тривалу роботу в умовах запиленості повітря робочої зони та вібрації, що перевищують гранично допустимий рівень, просив суд поновити пропущений строк звернення до суду, стягнути з кожного з відповідачів на його користь моральну шкоду у сумі по 125000 грн.
Ухвалою суду від 12.05.2010 року за заявою представника позивача позовні вимоги ОСОБА_2 до Відділення Фонду про стягнення моральної шкоди залишено без розгляду та залучено останнього до участі у розгляді справи в якості третьої особи.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 12 травня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Поновлено пропущений строк звернення до суду. Стягнуто з ВАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 31000 грн., а також - на користь держави 8,50 грн. судового збору та 7,50 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ВАТ «Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи.
Так, суд помилково застосував положення загальних норм діючого законодавства замість спеціальних законів, які регулюють відшкодування шкоди; не з’ясував, що ВАТ «Суха Балка» не є належним відповідачем по справі; не встановив, які саме незаконні дії роботодавця спричинили моральну шкоду позивачу; факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, розмір моральної шкоди необґрунтований; судом не проведено огляду МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди та не з’ясовано причин пропуску позивачем строку позовної давності.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача – ОСОБА_6 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ВАТ «Суха Балка» підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 10.03.1986 року по 24.04.2007 року працював на підземних роботах в умовах важкої фізичної праці та несприятливого мікроклімату на шахті «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка» на посадах підземного електрослюсаря, підземного ГРОЗ, підземного прохідника з правом ведення вибухових робіт, підземного прохідника.
Рішенням ЛЕК НДІ Промислової медицини від 15.02.2007р. у ОСОБА_2 встановлена наявність професійних захворювань з діагнозом – 1) вібраційна хвороба 1-2 ст. з синдромом полірадикулонейропатії переважно на шийному рівні з порушенням біомеханіки хребта, дистрофією у вигляді дв. плечелопаткового періартрозу ПФС 2 ст., деф. артрозу ліктьових суглобів ПФ 1 ст., деф. артрозу дрібних суглобів кистей, периферичний ангіодистонічний синдром, з частими акроангіоспазмами та трофічними порушеннями кистей; 2) хронічне обструктивне захворювання легень 1 ст. (пиловий бронхіт 1ст., емфізема легень 1 ст.), ЛН 1 ст.
Актом № 10 розслідування хронічного професійного захворювання від 06.03.2007 року, встановлена причина зазначеного професійного захворювання – робота на протязі 21 року в умовах підвищених рівнів запиленості повітря робочої зони і 19 років 7 міс. вібрації, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємства, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Висновком МСЕК від 28.03.2007р. первинно ОСОБА_2 встановлена стійка втрата професійної працездатності в загальному розмірі 50%, з них: 35% - по вібраційній хворобі та 15% - по хронічному обструктивному захворюванню легень та третя група інвалідності. Переоглядами МСЕК від 29.04.2008 року, 20.04.2010 року відсоток втрати професійної працездатності та група інвалідності залишені без змін.
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу у зв’язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями моральної шкоди відповідачем, з вини, якого її й заподіяно.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту № 10 розслідування хронічного професійного захворювання від 06.03.2007 року (а.с. 10-11) причиною професійного захворювання ОСОБА_2 є робота на протязі 21 року в умовах підвищених рівнів запиленості повітря робочої зони і 19 років 7 міс. вібрації, які виникли у зв’язку з порушенням керівництвом підприємства, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Виходячи з викладеного, доводи ВАТ «Суха Балка» про відсутність обов’язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб’єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачає у 2007 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров’я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Отже, враховуючи викладене й те, що, право на відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я ОСОБА_2, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, виникло у позивача з 28.03.2007 року, тобто з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності (а.с. 13), питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці», а не відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», норми якого є спеціальними.
Також, спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв’язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні.
Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв’язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 28.03.2007 року встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров’я потерпілого, який не поліпшується, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
У зв’язку з вищевикладеним, доводи відповідача щодо необґрунтованості розміру моральної шкоди, визначеної судом, безпідставні.
Також необґрунтованими вважає колегія суддів посилання відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я, випливають з порушення особистих немайнових прав, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, не мають строку позовної давності.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 12 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: