Справа № 22ц-22049/2010 Головуючий в суді першої
Категорія № 32 (4) інстанції – Шумська О.В.
Доповідач – Савіна Г.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Євтодій К.С.
за участю – позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника відповідача ОСОБА_5.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2010 року та додаткове рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Тир» (треті особи – ОСОБА_7, Одеська філія Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група») про стягнення моральної та матеріальної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2009 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що 03 жовтня 2008 року при зіткненні автомобілів НОМЕР_1, належним ОСОБА_8, під керуванням ОСОБА_9 з автомобілем НОМЕР_2, належним ТОВ «Транс-Тир», під керуванням ОСОБА_7 загинув їх син та чоловік ОСОБА_10А, який їхав пасажиром в автомобілі під керуванням ОСОБА_9, який також загинув. На похорони ОСОБА_10 та на спорудження пам’ятника затрачено 30052 грн. Також їм завдано моральну шкоду, яка полягає у втраті сина, чоловіка та батька двох малолітніх дітей. Уточнивши позовні вимоги просили суд стягнути з ТОВ «Транс-Тир» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 1500 грн.; та по 25000 грн. з ТОВ «Транс-Тир» на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди. А також, зважаючи на те, що вони звільнені від сплати державного мита, вирішити питання сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи після розгляду справи.
Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2010 року по справі ухвалене додаткове рішення, яким з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 150 грн. та 1700 грн., а також 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, на його думку, судом при вирішенні спору на застосовано ч. 2 ст. 1167 та ст. 1188 ЦК України, а також посилаючись на п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» не застосував його в тій частині, коли шкода спричинена внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки. Також просить скасувати додаткове рішення суду, оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», тому підстав для його стягнення у суду не було.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02 жовтня 2008 року при зіткненні автомобілів Шкода Форман реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_9, в якому у якості пасажира їхав ОСОБА_10, з автомобілем МАN реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ТОВ «Транс-Тир» під керуванням водія товариства ОСОБА_7 загинули водій Шкоди Форман ОСОБА_9 та пасажир цього транспортного засобу ОСОБА_10 Згідно постанови від 29 травня 2009 року про закриття кримінальної справи причиною дорожньо-транспортної пригоди стало грубе порушення п.10.1 Правил дорожнього руху водієм Шкоди Форман ОСОБА_9, у зв’язку зі смертю якого провадження по кримінальній справі було закрито відповідно до п.8 ст.6, ст. 130 КПК України.
Відмовляючи позивачам у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, посилаючись на положення ст. ст. 1187, 1188, 1190 ЦК України, дійшов висновку щодо необґрунтованості позовних вимог, пред’явлених до ТОВ «Транс-Тир».
Проте погодитися з такими висновками суду не можна, враховуючи наступне.
Розглядаючи справу судом першої інстанції не враховано, що за Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі-Закон) від 01 липня 2004 року цивільна відповідальність ТОВ «Транс-Тир» на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідно до полісу № ВС/0150632 з 18.07.2008 року обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а застрахованим транспортним засобом є автомобіль MAN 19364 реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував під час дорожньо-транспортної пригоди водій товариства ОСОБА_7
Відповідно до вказаного полісу страховик, яким є Одеська філія ЗАТ «СК «Українська страхова група» забезпечує відшкодування шкоди завданої життю, здоров’ю та майну третьої особи під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участі забезпеченого транспортного засобу та внаслідок цієї пригоди настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.
Статтею 3 Закону передбачено, що обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (стартовим відшкодуванням).
У ч. 22.1 ст.22 Закону зазначено, що при настанні страхового випадку, страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.
За змістом положень цього Закону та ст. 1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування, у разі відсутності такої згоди за її згоди до субсидіарної відповідальності залучається страховик.
Проте суд першої інстанції на зазначені вимоги Закону уваги не звернув, не надав належної оцінки тій обставині, що страховою кампанією не приймалося рішення про відмову ТОВ «Транс-Тир» у виплаті страхового відшкодування на користь позивачів, тому саме страховик має відшкодовувати цю шкоду.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України нового рішення про відмову позивачам у позові, оскільки позов пред’явлено лише до ТОВ «Транс-Тир», страхова компанія по справі є третьою особою на стороні відповідача, заміну ж неналежного відповідача чи залучення співвідповідача відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України передбачено за клопотанням позивача лише при розгляді справи у суді першої інстанції.
Підлягає скасуванню додаткове рішення суду першої інстанції від 21 травня 2010 року про стягнення судових витрат: по сплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді першої інстанції, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» та п. 3 ч. 3 ст. 81 ЦПК України.
Однак враховуючи, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення згідно вказаного пункту не оплачуються під час звернення до суду і покладаються на сторони після розгляду справи, рішення по якій ухвалюється апеляційним судом, колегія суддів вважає, що відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з кожного позивача підлягає стягненню по 40,00 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити..
Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2010 року та додаткове рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У позові ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Тир», треті особи - ОСОБА_7, Одеська філія Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення моральної та матеріальної шкоди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь держави по 40,00 грн. з кожного на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева