Справа № 22ц-22036/2010 Головуючий в суді першої
Категорія № 55 (1) інстанції – Щеняєва І.Б.
Доповідач – Савіна Г.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2010 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Бондаренко І.В.,
за участю – позивача ОСОБА_2, яка
представляє інтереси і ОСОБА_3,
Представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 01 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верітас Лекс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2009 року ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верітас Лекс» (далі - ТзОВ «Верітас Лекс») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 05 червня 2003 року між ними та відповідачем укладено договір № 1561-У про надання правової допомоги, відповідно до договору вартість послуг складала 1300 грн., перерахувавши вказану суму вони звернулись до відповідача з вимогою скласти позовну заяву, проте їм було відмовлено. Уточнивши позовні вимоги просили суд розірвати договір про надання правової допомоги № 1561-У, укладений між ними та ТзОВ «Верітас Лекс», стягнути з відповідача суму, виплачену за договором в розмірі 1300 грн., та по 1000 грн. кожному у відшкодування моральної шкоди завданої діями відповідача, а також 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 01 березня 2010 року ОСОБА_3, ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні їх позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_2 ставлять питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, на їх думку, судом неправильно встановлений предмет договору, обсяг зобов’язань відповідача та момент, з якого він повинен їх виконувати, а також сам факт виконання договору. Крім того, суд дійшов помилкового висновку щодо не визначення ними дій якими їм спричинено моральну шкоду, та безпідставно стягнуто судовий збір в розмірі 76 грн. 50 коп., в той час, як відповідно до п. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» вони від його оплати звільнені.
В своїх запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05 червня 2003 року між ОСОБА_3 та ТзОВ «Верітас Лекс» було укладено договір № 1561-V про надання правової допомоги, згідно п.1.1 якого виконавець (відповідач) прийняв на себе зобов’язання надавати послуги по захисту прав та інтересів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в процесі досудового слідства та в суді першої інстанції при розгляді справи по факту проникнення 01 травня 2003 року в приміщення, яке знаходиться в кооперативі «Дельфін» м. Алушти.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що надання послуг, передбачених п. 1.1., припиняється при виникненні однієї з наступних подій: постановлення судом вироку або рішення у цивільній справі (у разі відмови в порушенні кримінальної справи та звернення з позовом до суду загальної юрисдикції про відшкодування шкоди).
Пунктом 3.1 договору вартість послуг визначено в сумі 1300 грн., яку замовник зобов’язався перерахувати виконавцю в термін до 01 серпня 2003 року.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції обґрунтовано керувався договором про надання послуг з правової допомоги, укладеним між сторонами, Законом України «Про захист прав споживачів» та нормами ЦК України в редакції 2003 року, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, оскільки відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до договорів, що були укладені до 01 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності ЦК України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку та наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Відмовляючи позивачам у задоволенні позову в частині розірвання договору № 1561-V від 05 червня 2003 року та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 1300 грн. у зв’язку з ненаданням послуг по складанню позовної заяви про відшкодування шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивачами не вказано та не доведено обставини, які б свідчили про істотні порушення відповідачем умов договору, коли внаслідок завданої цим шкоди позивачі значною мірою позбавляються того, на що вони розраховували при укладанні договору. Відповідно ж до положень ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом. Істотним, є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
При укладенні договору сторони визначили предмет договору – надання відповідачем послуг по захисту прав та інтересів позивачів в ході досудового слідства та в суді першої інстанції при розгляді справи по факту проникнення 01.05.2003 року в приміщення, розташоване в кооперативі «Дельфін» м. Алушти.
На виконання умов договору юрисконсульт ТзОВ «Верітас Лекс» ОСОБА_5, який представляв інтереси позивачів за довіреністю, неодноразово перебував у відрядженні у м. Алушта у зв’язку з ознайомленням з матеріалами кримінальної справи та оскарженням постанов про відмову в порушенні кримінальної справи.
За надані послуги з правової допомоги ОСОБА_3 частинами оплатив передбачену в договорі вартість наданих послуг у розмірі 1300 грн., а саме згідно платіжних доручень ним було перераховано відповідачу 15.10.2003 року 500 грн., 20.10.2005 року 500 грн., та 24.03.2004 року – 300 грн., що свідчить про те, що позивачі протягом 2003 – 2004 років отримували належну правову допомогу згідно договору № 1561-V від 05.06.2003 року.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що п.2.1 розділу 2 Договору стосується не предмету договору, а підстав за яких припиняється виконання зобов’язань як з боку замовника так і з боку виконавця. В даному випадку це: ухвалення судом вироку по справі, ухвалення рішення по цивільній справі (у разі відмови у порушенні кримінальної справи і звернення з позовом до суду загальної юрисдикції про відшкодування завданої шкоди). Однак, як вбачається з матеріалів справи не одна із цих підстав до цього часу не настала, оскільки постанова прокурора м. Алушти від 23 березня 2009 року про відмову у порушенні кримінальної справи оскаржена позивачем ОСОБА_3 до Генерального прокурора України, по цивільній справі за позовом позивачів про відшкодування шкоди рішення суду Алуштинським міським судом АРК не ухвалено.
Відповідно до положень ст. 530 ЦК України зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов’язки відповідно до договору.
З огляду на вказане та враховуючи, що остаточне рішення по кримінальній справі не прийнято, суд першої інстанції вірно вказав, що право вимагати виконання зобов’язань за договором від виконавця, у позивачів може виникнути у майбутньому.
Посилання позивачів на те, що договір підлягає розірванню відповідно до положень ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», безпідставні, оскільки ч.1 вказаної статті передбачено право споживача відмовитися від договору про надання послуг і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець не приступив до виконання зобов’язань за договором, або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги (понад 70 відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги, що залишилася. Якщо під час надання послуг стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк – розірвати договір і вимагати відшкодування збитків, або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог позивачів та наданих сторонами доказів, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено позивачам у позові в частині розірвання договору про надання правової допомоги та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 суми, сплаченої за договором, у розмірі 1300 грн.
Відмовляючи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у відшкодуванні моральної шкоди, суд обґрунтовано та у відповідності до Закону України «Про захист прав споживачів» вказав, що право споживача по відшкодуванню моральної шкоди згідно вказаного Закону виникає лише внаслідок заподіяння небезпечної для життя та здоров’я людей продукцією.
Доводи ОСОБА_2, що моральна шкода підлягає відшкодуванню відповідно до положень ст.23 ЦК України, безпідставні, оскільки позивачі пов’язують спричинення їм моральної шкоди відповідачем внаслідок порушення умов договору про надання послуг останнім, а тому спірні правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду – залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 01 березня 2010 року залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева