Справа № 22ц-21973/2010 Головуючий в суді першої
Категорія № 26 (3) інстанції – Кулігіна Т.Д.
Доповідач – Савіна Г.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2010 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Бондаренко І.В.,
за участю – представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 березня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який у подальшому уточнив та просив стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» (далі – ВАТ «Суха Балка») 130000 грн. моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності у зв’язку із професійним захворюванням.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 березня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто на його користь 25000 грн. у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ВАТ «Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду та відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, на його думку, судом помилково до спірних правовідносин застосовано норми ст.ст. 153, 237-1 КЗпП та ст. 1167 ЦК України, залишено поза увагою положення пункту 4.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1рп/2004, яким передбачено, що відшкодування моральної шкоди відповідно до ст. 237-1 КЗпП України не застосовується до осіб, які підлягають обов’язковому соціальному страхуванню. Крім того, позивач як при працевлаштуванні так і в процесі трудової діяльності був ознайомлений з умовами праці, розумів їх негативний вплив на стан здоров’я, проте продовжував працювати у шкідливих умовах праці. Окрім цього, суд не врахував, що ОСОБА_3 не доведений факт заподіяння йому моральної шкоди у встановленому законом порядку, а також не застосував тримісячний строк позовної давності.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 тривалий час працював на шахті «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка» у шкідливих умовах праці.
Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 06 квітня 2006 року позивачу встановлено професійне захворювання: Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (Пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.) ЛН першого-другого ст. Вегетативно-сенсорна полінейропатія верхніх кінцівок першого ст. з акроангіоспазмами і помірними трофічними розладами в ділянці кистей.
Висновком МСЕК від 24.05.2006 року позивачеві встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 40 %, з яких 25 % по ХОЗЛ та 15 % по ВСП.
Згідно п.п. 17,19 акту № 32 розслідування професійного захворювання причиною професійного захворювання позивача є робота протягом 17 років і 10 місяців в умовах підвищених рівнів запиленості повітря робочої зони і фізичного перевантаження, та визнано винним адміністрацію дільниць шахти «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка», яке порушило законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обов’язку відповідача по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. «є» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Враховуючи те, що на час виникнення у ОСОБА_3 права на відшкодування моральної шкоди – 24 травня 2006 року – зазначені положення ст. ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», котрі передбачали відшкодування моральної шкоди не діяли, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов’язок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на підприємство, з вини якого заподіяно моральну шкоду позивачу.
Тому доводи відповідача про те, що моральна шкода повинна відшкодовуватися Фондом соціального страхування, не можуть бути взяті до уваги.
Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_3 у зв'язку з його професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні та підтверджений наданими позивачем доказами.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач був ознайомлений з умовами праці та розумів їх негативний вплив на стан здоров’я, проте продовжував працювати у шкідливих умовах праці, безпідставні, оскільки ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, безпідставні, оскільки відповідно до п.3 ч. 1 ст. 268 ЦПК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Інші доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду, викладеними у рішенні.
Однак, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції не взяв до уваги роз’яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість отриманого професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, є завищеним.
Беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем професійного захворювання, ступінь втрати ним професійної працездатності, обсяг його фізичних та моральних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також наслідків, що наступили, колегія суддів, вважає, що належною компенсацією отриманої позивачем моральної шкоди є сума 20000 грн.
За таких обставин, рішення суду необхідно змінити відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, зменшивши розмір стягнутої з відповідача на користь позивача моральної шкоди
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст.309, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 березня 2010 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з Відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_3 з 25000 грн. до 20000 (двадцяти тисяч) грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий : Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева