Справа 22ц-21921/10 Головуючий у першій
Категорія – 26 ( І ) інстанції Грищенко Н.М.
Доповідач Барильська А.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Ляховської І.Є.,
суддів – Барильської А.П., Зубакової В.П.,
при секретарі – Євтодій К.С.,
за участю: представника відповідача Бершадської Людмили Станіславівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 квітня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди , -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі – Фонду) та просив стягнути з відповідача на його користь 125 000 грн. у відшкодування моральної шкоди у зв’язку із професійним захворюванням.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 квітня 2010 року позов задоволено частково: стягнуто з Фонду на користь ОСОБА_3 36 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з відповідача 15 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі Фонд ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позові, оскільки суд не врахував, положення Закону України № 717-V від 23.02.2007 року, яким внесено зміни до ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», та виключено норми, що передбачали виплату моральної шкоди Фондом; суд не взяв до уваги що позивачем не наданий висновок МСЕК про наявність факту спричинення йому моральної шкоди, а довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди; що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди; не застосовано тримісячний строк позовної давності та порушено норми процесуального права.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_4 просить рішення суду залишити без змін , апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 тривалий час працював у шкідливих умовах праці, зокрема з 1997 року - підземним прохідником на шахті «Родіна» відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат».
Рішенням лікувально-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 11.04.2002 року йому встановлено професійне захворювання.
Згідно Акту № 27 розслідування професійного захворювання позивача від 29.09.2008 року, комісією встановлено, що причиною захворювання є недосконалість робочого місця, виробничий пил, вібрація та шум, що перевищували гранично допустиму концентрацію, винними у профзахворенні є керівництво підприємства ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (а.с.8-9)
Висновком МСЕК від 10 червня 2002 року позивачу первинно було встановлено 25% втрати професійної працездатності. При наступних переоглядах відсоток втрати працездатності залишався незмінним.
При переогляді від 15.10.2008 року позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності, безстроково та визнано інвалідом 3 групи.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано керувався ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели втрату працездатності», яка передбачає відшкодування Фондом моральної шкоди за наявності факту її спричинення.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з професійним захворюванням, встановлений в судовому засіданні. Позивач обмежений у фізичній роботі по дому, переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв’язку з чим, доводи апеляційної скарги стосовно не надання позивачем доказів спричинення йому моральної шкоди не можуть бути взяті колегією суддів до уваги.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов’язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу, є безпідставними та такими, що суперечать «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. №212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу висновком МСЕВ від 10 червня 2002 року, з 03 червня 2002 року встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв’язку із професійним захворюванням.
Висновок суду про відшкодування відповідачем позивачу моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004р. відповідно до якого, громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.
Необґрунтованими,є також доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, оскільки відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я, випливають з порушення особистих немайнових прав, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України, не мають строку позовної давності.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: