Справа № 22ц-21881/2010 Головуючий в суді першої
Категорія № 26 (1) інстанції – Свистунова О.В.
Доповідач – Савіна Г.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2010 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Бондаренко І.В.,
за участю – представника відповідача Бершадської Людмили Станіславівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 16 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, третя особа – Закрите акціонерне товариство «Науково-дослідне промислове підприємство «Криворіжстальконструкція» про стягнення заборгованості за щомісячними виплатами у відшкодування шкоди, перерахунок розміру щомісячних страхових виплат у відшкодування шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2006 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі – Відділення Фонду) про стягнення заборгованості за щомісячними виплатами у відшкодування шкоди, перерахунок розміру щомісячних страхових виплат у відшкодування шкоди посилаючись на те, що підприємством з 01 січня 1996 року невірно розраховано розмір втраченого заробітку через що виникла заборгованість. Уточнивши позовні вимоги просив суд стягнути з Відділення Фонду на його користь заборгованість по щомісячним страховим виплатам у відшкодування шкоди за період з 01 травня 2003 року по 01 травня 2006 року в сумі 10442 грн. 03 коп., та щомісячно 665 грн. 05 коп. починаючи з 01 травня 2006 року до зміни обставин, що є підставою для перерахунку або припинення виплат.
Справа розглядалась неодноразово.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 16 березня 2010 року ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні його позовних вимог.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки в останніх позивачем враховано всі норми законодавства і судової практики. Крім того, при розгляді справи судом не виконано вимоги ухвали Верховного Суду України та не повідомлено належним чином третю особу.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 працював у СУ-138, що є структурним підрозділом в складі тресту «Криворіжстальконструкція» (у теперішній час – ЗАТ «Науково-дослідне промислове підприємство Криворіжстальконструкція») (далі - ЗАТ «НДПП Криворіжстальконструкція») електрозварювальником з 26.07.1976 року по 11.05.1987 року, та з 11.05.1988 року по 19.10.1992 року. Під час виконання трудових обов’язків 17.09.1980 року та 10.02.1987 року з позивачем сталися нещасні випадки на виробництві, що підтверджується відповідними актами розслідування нещасного випадку на виробництві від 15.09.1980 року № 4 та від 11.02.1987 року № 1.
Згідно витягів з актів огляду у МСЕК ОСОБА_4 встановлено ступінь стійкої втрати професійної працездатності у зв’язку із трудовими каліцтвами, в тому числі 20 % безстроково з 01.05.1994 року та 25 % з 23.01.2006 року.
Підприємством було призначено позивачу страхові виплати у відшкодування шкоди виходячи із середньомісячної заробітної плати відповідного працівника за січень-квітень 1992 року в сумі 5086,16 крб. та ступеню втрати професійної працездатності.
Спір виник з приводу, на думку позивача, неправильного застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і посадових окладів до сум відшкодування шкоди, а також незастосування деяких коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів, а саме: 2,0 з 01 січня 1996 року і 2,0 з 01 квітня 1997 року, у зв’язку з чим підприємством невірно визначено розмір щомісячних виплат у відшкодування шкоди і виникла заборгованість.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та обґрунтовано виходив з відсутності підстав для задоволення позову у зв’язку з не наданням позивачем та його представником доказів на підтвердження його позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до 28 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №472 від 23.06.1993р. в редакції зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України №492 від 18.07.1994р. (надалі – Правила), перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі: підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору.
Положення про перерахунок сум відшкодування шкоди передбачено Галузевими угодами між Міністерством промислової політики України та добровільними виробничими об’єднаннями і ЦК профспілок на 1995-2000 рр., а саме: роботодавець проводить перерахунок відшкодування шкоди, пов’язаної з виконанням трудових обов’язків одночасно з підвищенням на підприємстві тарифних ставок та посадових окладів на коефіцієнт фактичного підвищення заробітної плати за даною професією.
Госпрозрахункові підприємства, виходячи із своїх фінансових можливостей самостійно визначають зростання коефіцієнтів тарифних ставок (посадових окладів) та терміни їхнього запровадження відповідно до фінансових можливостей та граничного розміру коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів, вказаних в Постановах КМУ за погодженням із профспілковими органами підприємства, що відповідно відзначалося в Спільних Постановах адміністрації та профспілкових організацій, які встановлювали розмір підвищення тарифних ставок та посадових окладів.
Як вбачається з матеріалів справи, ЗАТ «НДПП Криворіжстальконструкція» в межах своїх повноважень та виходячи із своїх фінансових можливостей, визначив розмір коефіцієнтів зростання тарифних ставок і посадових окладів, відповідно до яких здійснювався перерахунок сум відшкодування шкоди позивачу, заподіяної внаслідок ушкодження здоров’я при виконанні ним трудових обов’язків.
Так, виходячи з розміру базової середньомісячної заробітної плати по професії електрозварювальника 5 розряду СУ-138, яка у 1992 році складала 3611,13 крб., сума втраченого позивачем заробітку, станом на 30 квітня 1992 року становила 722,22 грн. та відповідно до Наказів по тресту була відкоригована на коефіцієнти підвищення тарифних ставок та посадових окладів: 2,6 – з 01 травня 1992 року; 2,2 – з 01 листопада 1992 року; 2,0 – з 01 січня 1993 року; 3,0 – з 01 червня 1993 року; 3,57 – з 01 вересня 1993 року; 3,0 – з 01 грудня 1993 року; 2,9 – з 01 березня 1994 року; 1,69 – з 01 серпня 1994 року; 1,2 – з 01 лютого 1995 року; 2,5 – з 01 липня 1995 року.
Відповідно до наказу по Тресту № 3 від 12 січня 1996 року були впорядковані співвідношення тарифної частини та приробітку, підвищення ж заробітної плати не планувалось, і в цілому по тресту заробітна плата в січні 1996 року зменшилась на 17 % від її рівня у попередньому місяці, тому відповідно до абзацу 4 п. 28 та абзацу 3 п. 9 вищезазначених Правил сума виплат у відшкодування шкоди залишається на попередньому рівні.
З 01 квітня 1997 року відповідно до наказу № 32 від 10 квітня 1997 року на підприємстві знов були впорядковані співвідношення тарифної частини та приробітку, в цілому заробітна плата в СУ-138 зросла на 32,61 %, розмір страхових виплат позивачу склав 51 грн. 75 коп.
Твердження представника позивача щодо порушення судом норм процесуального права у зв’язку з невиконанням вимог ухвали Верховного Суду України про необхідність перевірки чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати на підприємстві та витребування від товариства відомостей про розмір середнього заробітку за професією позивача на кожний момент підвищення тарифних ставок протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи безпідставні, оскільки судом першої інстанції з метою виконання вимог касаційної інстанції за клопотанням представника позивача у відповідності до положень ст. ст. 168, 135 ЦПК України було постановлено з цього приводу ухвали про забезпечення доказів, проте в ході розгляду справи представником позивача було знято вказане клопотання з підстав, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексом.
Згідно ж ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, а межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Не заслуговує на увагу посилання представника позивача на неналежне повідомлення судом третьої особи про день та час розгляду справи, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З огляду на вищезазначене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 16 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева