АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-21791/2010 Головуючий в суді першої
Категорія № 26 (3) інстанції – Валуєва В.Г.
Доповідач - Ляховська І.Є.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2010 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Ляховської І.Є.,
суддів - Барильської А.П., Карнаух В.В.,
при секретарі –Бондаренко І.В.,
за участю – представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Бершадської Людмили Станіславівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 квітня 2010 року за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі – Відділення Фонду) та просив стягнути з відповідача на його користь 125 000 грн. моральної шкоди, спричиненої внаслідок нещасного випадку, який стався із ним під час виконання трудових обов’язків.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 квітня 2010 року позов задоволено частково, на користь позивача стягнуто 100000 грн.
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд не врахував, що Законом України № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли від нещасного випадку на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Відділення Фонду. Також, судом не взято до уваги, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, оскільки довідка МСЕК про відсоток втрати працездатності є тільки підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди – частини втраченого заробітку, і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Крім того, суд не врахував, що ОСОБА_4 не доведений факт заподіяння йому моральної шкоди саме у розмірі, який він просив стягнути, а також суд не застосував тримісячний термін позовної давності, передбачений ст. 233 КЗпП України.
В своїх запереченнях представник позивача ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, оскільки вважає його законним і обґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17 серпня 2001 року ОСОБА_4 прийнято на роботу до будівельного управління ЗАТ «Криворіжіндустрбуд» штукатуром третього розряду, а 16 серпня 2005 року позивача звільнено у зв’язку з виходом на пенсію за інвалідністю першої групи. 06 травня 2005 року, з позивачем, під час виконання трудових обов’язків, стався нещасний випадок, внаслідок чого він отримав травми: компресійний перелом тіл ТН 11, ТН 12 3 ст. Нижня параплегія. Порушення функції тазових органів. Перелом 5,6 ребер справа. Гемопневмоторакс. Забій серця.
Висновком МСЕК від 10 серпня 2005 року ОСОБА_4 встановлено 100 % втрати професійної працездатності та визнано його інвалідом першої групи. При наступних переоглядах: 04 вересня 2006 року позивачу встановлено 90 % втрати професійної працездатності, група інвалідності не змінилась; 22 жовтня 2007 року – 80 % та друга група інвалідності; 28 вересня 2009 року – 80 %, друга група інвалідності.
З індивідуальної програми реабілітації інваліда, виписок з історії його хвороби та виписних епікризів вбачається, що позивач потребує лікування та тривалий час знаходився на лікуванні у медичних закладах, але пройшовши лікування, виписувався без суттєвих змін на краще у стані здоров’я.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано керувався ст.21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели до втрати працездатності», яка передбачає відшкодування Відділенням Фонду моральної шкоди за наявності факту його спричинення.
Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_4 у зв'язку з нещасним випадком під час виконання трудових обов’язків встановлений у судовому засіданні та підтверджується самим фактом трудового каліцтва, яке позивач отримав у 22 роки.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп2004р., згідно якого громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Тому доводи апеляційної скарги стосовно відсутності висновку МСЕК щодо наявності моральної шкоди також є безпідставними.
Доводи відповідача про те, що судом не враховані положення ст. 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», згідно якого з 01.01.2006 року призупинена дія абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди) підпункту «е» пункту 2 частини 1 ст. 21, частини 3 ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві
та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності», є безпідставними, оскільки позивачу втрата професійної працездатності встановлена висновком МСЕК у 2005 році, тобто правовідносини сторін виникли за чинності зазначених норм цього Закону.
Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, безпідставні, оскільки відповідно до п.3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
Інші доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду, викладеними у рішенні.
Однак, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції не взяв до уваги роз’яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
Беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманої позивачем травми, ступінь його вини у нещасному випадку, ступінь втрати ним професійної працездатності, наявність інвалідності, яка позбавляє позивача можливості працевлаштування, обсяг фізичних та моральних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також наслідків, що наступили, колегія суддів, вважає, що належною компенсацією отриманої позивачем моральної шкоди є сума 60000 грн.
За таких обставин, рішення суду необхідно змінити відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, зменшивши розмір стягнутої з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст.309, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 квітня 2010 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на користь ОСОБА_4, зі 100000 грн. до 60000 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: І.Є.Ляховська
Судді: А.П.Барильська
В.В.Карнаух