Справа №22ц-21708/10 Головуючий в суді першої
Категорія № 52 (1У ) інстанції – Ан О.В. Доповідач – Барильська А.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого – судді Ляховської І.Є.,
суддів –Барильської А.П., Зубакової В.П.,
при секретарі – Євтодій К.С.,
за участю – позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, представника відповідача Громко Наталі Володимирівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо – збагачувальний комбінат» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 29 січня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо – збагачувальний комбінат» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2008 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, який в подальшому уточнила, до Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі – ВАТ «ЦГЗК») про визнання наказу про звільнення незаконним та скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог зазначала, що з 09.04.2005 року працювала на посаді економіста з планування 1 категорії до загально цехового персоналу шахти «Гігант –Глибока». Відповідно до наказу по підприємству № 1273 від 14.07.2008 року «Про зміни в організації виробництва та праці структурних підрозділів та планово- економічного відділу управління комбінату» на комбінату протягом липня – вересня 2008 року відбулися зміни в організації виробництва та праці структурних підрозділів та планово- економічного відділу управління комбінату. Наказом по підприємству № 178к-920 від 23.09.2008 року позивачка була звільнена з роботи у зв’язку з відмовою від продовження роботи внаслідок змін істотних умов праці. Позивачка вважає звільнення незаконним, оскільки на підприємстві фактично відбулося скорочення штату працівників, так як її посада була виведена із штатного розкладу на підставі наказу № 1273. Тому просила суд визнати наказ про звільнення незаконним та зобов’язати відповідача його скасувати, поновити її на роботі на посаді економіста з планування 1 категорії загально цехового персоналу шахти «Гігант- Глибока», стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, моральну шкоду в сумі 3000 грн. та судові витрати.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 29 січня 2010 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ по ВАТ «ЦГЗК» № 460-к від 23.09.2008 року. ОСОБА_2 поновлено на посаді економіста з планування 1 категорії загально цехового персоналу шахти «Гігант – Глибока»; З ВАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_2 стягнуто середню заробітну плату за весь період вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на роботі з відрахуванням виплаченої їй при звільненні вихідної допомоги 2922.28 грн., допомоги по безробіттю в сумі 19437.75грн., та всіх належних відрахувань до державних фондів соціального захисту та страхування.; стягнуто 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди; 430 грн. у відшкодування судових витрат. З ВАТ «ЦГЗК» стягнуто на користь держави 430.50грн.
Додатковим рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 26 квітня 2010 року стягнуто з ВАТ «ЦІГЗК» на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за весь період вимушеного прогулу по день винесення рішення про поновлення на роботі в сумі 45805.04грн. з відрахуванням виплаченої при звільненні вихідної допомоги 2922.28грн., допомоги по безробіттю в сумі 19437.75грн., та всіх належних відрахувань до державних фондів соціального захисту та страхування. З ВАТ «ЦГЗК» стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 55.05 грн..
В апеляційній скарзі ВАТ «ЦГЗК» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову, також, визнати незаконним допущене судом до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивачки на колишньому місці роботи; скасувати наказ № 30 від 17.02.2010 року про поновлення позивачки на роботі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що на підприємстві відбулося скорочення штату працівників, оскільки на підприємстві чисельність персоналу не скорочувалася, кількість робочих місць не змінювалася, а змінилися лише істотні умови праці: режим роботи, найменування посади, оплата праці; суд не врахував, що проведення власником змін в організації виробництва та праці є його виключною компетенцією; що відповідач звільнив позивачку з роботи з дотриманням вимог КЗпП України, оскільки відповідач не зобов’язаний отримувати згоду виробного профспілкового органу первинної профспілкової організації підприємства на звільнення позивачки з роботи згідно вимог ст. 43 КЗпП України.
В своїх запереченнях на апеляційну скаргу позивачка просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що ОСОБА_2 з 09.04.2005 року працювала на посаді економіста з планування 1 категорії до загально цехового персоналу шахти «Гігант –Глибока».
Наказом по підприємству № 178к-920 від 23.09.2008 року позивачка була звільнена з роботи на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України у зв’язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки проведено з порушенням вимог діючого законодавства про працю, оскільки виведення посади, яку обіймала позивачка із штатного розкладу від 15.09.2008 року, не можна визнати зміною істотних умов праці.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до п.6 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці.
Згідно положень п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року , з подальшими змінами « Про практику розгляду судами трудових спорів», припинення трудового договору за п.6 ст. 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці ( раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо).
Як вбачається із наказу № 1273 від 14 липня 2008 року «Про зміни в організації виробництва і праці структурних підрозділів та планово- економічного відділу управління комбінату», з метою покращення економічного планування, забезпечення гнучкої координації діяльності працівників, на яких покладено функції з економічного планування структурних підрозділів і планово – економічного відділу, реорганізовано планово- економічний відділ управління комбінату, а також структурні одиниці з економічного планування структурних підрозділів.
Відповідно до п.1.2 наказу, з 15 вересня 2008 року до штатного розкладу внесено зміни , якими змінено істотні умови праці шляхом введення з 15.09.2008 року до штатного розкладу планово – економічного відділу КПФ та ТС 0.1 штатної одиниці економіста з планування 1 категорії та відповідно до п.3 наказу, виведення із штатного розкладу загально цехового персоналу КПФ та ТС 1 штатної одиниці економіста з планування 1 категорії.
Висновок суду першої інстанції про скорочення посади позивачки є неправильним з огляду на наступне.
Згідно штатних розкладів підприємства, станом на 01.08.2008 року та станом на 15.09.2008 року, кількість штатних одиниць економістів з планування 1 категорії не змінилася, змінилося найменування дільниці, підпорядкування, режим роботи, оплата їх праці. Тобто, підприємством відповідача змінено підпорядкування посади, яку обіймала позивачка та місце розташування робочого місця в межах підприємства, а також змінені режим та обсяг роботи позивачки та оплата її праці.( а.с. 118, 125).
Проведення власником заходів щодо зміни в організації виробництва і праці – це його виключне повноваження, а встановлення режиму роботи – це право підприємства, що реалізується з дотриманням певного порядку.
Згідно із частинами третьою та четвертою статті 32 КЗпП України, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачка в установленому законом порядку була повідомлена про зміну істотних умов праці про що свідчить підпис позивачки про ознайомлення з наказом № 1273 від 14.07.2008 року, з якого видно що посади економістів з планування 1 категорії виведені із усіх структурних підрозділів підприємства та введені до управління підприємства без зменшення кількості працівників, які займали ці посади, але із зменшенням кожної штатної одиниці до 0.5-0.1 штатної одиниці (а.с. 25-27).
15 липня 2008 року відповідачем був підготовлений проект наказу про переведення ОСОБА_2 з посади економіста з планування 1 категорії загально цехового персоналу шахти «Гігант –Глибока» на посаду економіста з планування планово – економічного відділу управління комбінату на 0.1 ставки з тривалістю робочого дня 4 години в тиждень з погодинною оплатою праці. Проте, від переведення на цю роботу, ОСОБА_2 відмовилася, про що свідчить її підпис на проекті наказу. ( 140). Від будь – якої іншої роботи позивачка також відмовилася, про що свідчить акт від 15 вересня 2008 року (а.с.136).
Посилання суду першої інстанції щодо відсутності попередньої згоди профспілкової організації, членом якої є позивачка, на її звільнення, є помилковими, оскільки така згода необхідна лише у випадках звільнення працівника за ініціативою власника. Звільнення за п. 6 ст. 36 КЗпП України не є звільненням з ініціативи адміністрації, а є припиненням трудового договору з працівником, тому таке звільнення не потребує попередньої згоди профспілкового органу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що звільнення позивачки за п.6 ст. 36 КЗпП України є правильним та підприємством відповідача дотримано порядку її звільнення, у суда першої інстанції були відсутні законні підстави для поновлення позивачки на роботіё стягнення середнього заробітку за весь період вимушеного прогулу та моральної шкоди, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно до вимог п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України про відмову в задоволені позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313 – 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства « Центральний гірничо – збагачувальний комбінат» задовольнити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 29 січня 2010 року та додаткове рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 26 квітня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо – збагачувальний комбінат» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: