Справа № 22ц-21581/2010 Головуючий в суді першої
Категорія № 46 (4) інстанції – Свистунова О.В.,
Доповідач – Савіна Г.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2010 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Зубакової В.П.,
при секретарі – Бондаренко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у відсутність всіх осіб, які беруть участь у справі, та згідно вимог ч.2 ст. 197 без фіксації судового процесу технічними засобами цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та його представників ОСОБА_4, ОСОБА_5, на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення виплати аліментів та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2005 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення виплати аліментів та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з січня 2004 року ОСОБА_3 припинив виплату аліментів на утримання доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, які стягнуто з нього на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 1994 року в розмірі 25 % його доходів, у зв’язку з чим виникла заборгованість на загальну суму 3078 грн. Тому просила суд стягнути з ОСОБА_3 неустойку за прострочення виплати аліментів за період з 01 січня 2004 року по 01 травня 2005 року в розмірі 7286 грн., 1600 грн. у відшкодування моральної шкоди та витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн.
Під час розгляду справи позивач відмовилась від стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів в сумі 2545 грн. та уточнивши позовні вимоги в частині стягнення на її користь неустойки за прострочення сплати аліментів, просила стягнути з ОСОБА_3 неустойку в сумі 6205 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11 листопада 2008 року прийнята відмова ОСОБА_2 від позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_3 неустойки за прострочення сплати аліментів в сумі 2 545 грн. та залишено їх без розгляду.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 липня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, стягнуто на її користь з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини – доньки ОСОБА_6 – 507 грн. 30 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. та 7,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про зміну рішення суду в частині стягнення неустойки за прострочення виплати аліментів та стягнути з відповідача неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 6205 грн. посилаючись на те, що при розрахунку стягнутої суми неустойки судом допущено помилку. На її думку, помилка полягає в тому, що суд нараховуючи неустойку з суми боргу не збільшував базу для нарахування неустойки у наступному місяці на борги минулих місяців. Крім того, зменшуючи суму неустойки на 495,8 грн., суд залишив поза увагою, що ця сума виплачена їй, добровільно відповідачем у період розрахунку неустойки, в якості погашення боргу по аліментам, яку вона визнала та зменшила розмір позовних вимог з 7 286 грн. до 6 205 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 та його представники ОСОБА_4, ОСОБА_5, ставлять питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд розглянув справу за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату розгляду справи та не мав змоги надати докази на свій захист. Крім того, в порушення ст. 88 ЦПК України, при частковому задоволенні позовних вимог, судом стягнуто витрати на правову допомогу в повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_2М, та апеляційна скарга ОСОБА_3 і його представників підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу з 1994 року відповідач ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 зобов’язаний сплачувати аліменти на утримання дочки – ОСОБА_6, до досягнення нею повноліття, тобто до 31 липня 2006 року у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Згідно довідки Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького МУЮ від 14.04.2005 р. розмір заборгованості по аліментах ОСОБА_3 за період з 01 січня 2004 р. по 01 квітня 2005 р. становить 3 078 грн., тому суд першої інстанції обґрунтовано, та у відповідності до положення ст. 196 СК України дійшов висновку про покладення на відповідача відповідальності за прострочення сплати аліментів за період з 01 січня 2004 року по 01 травня 2005 року.
Доводи відповідача та його представників щодо виникнення заборгованості по аліментам з поважних причин (хвороба, неможливість працевлаштування за станом здоров’я тощо) спростовується матеріалами справи, згідно яких відповідач звільнився з місця роботи за власним бажанням, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості Центрально-Міського району м. Кривого Рогу з 29.05.2003 року по 30.09.2004 року, тричі відмовлявся від виданих направлень на працевлаштування, крім того, відповідачем не надано доказів про наявність обмежень за станом здоров’я його працездатності чи інших незалежних від нього обставин, які були поважними причинами для несплати аліментів за оспорюваний період.
Безпідставні доводи відповідача та його представників про порушення судом норм матеріального та процесуального права у зв’язку з розглядом справи за відсутністю відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату розгляду справи, що позбавило його змоги надати докази на свій захист, оскільки з 21.01.2009 року по справі приймав участь представник відповідача ОСОБА_5, про останній день розгляду справи 09.07.2009 року (в який суд пішов до нарадчої кімнати, оголосивши вступну та резолютивну частини рішення 10.07.2009 року) ОСОБА_3П був повідомлений належним чином – телеграмою з повідомленням, яку ним було отримано особисто (а.с. 188, 189)
Визначаючи розмір неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочки, суд першої інстанції вірно розрахував розмір неустойки (пені) за період з 01.01.2004 р. по 01.05.2005 року, виходячи не із загальної суми виниклого боргу за вказаний період, а із суми (нарахованої, але не сплаченої) аліментів за кожен місяць, яка становить 1003 грн. 10 коп., проте помилково зменшив цей розмір на 495 грн. 80 коп., вказавши, що цю суму було добровільно сплачено відповідачем на користь позивача на часткове погашення неустойки, посилаючись при цьому на копію платіжного доручення від 30.11.2004 року (а.с. 20).
З вказаним висновком суду погодитися не можна, оскільки дане платіжне доручення свідчить про те, що відповідач 30.11.2004 року сплатив позивачу аліменти в сумі 360 грн. Крім того, з позовом про стягнення неустойки за прострочення виплати аліментів позивач звернулася 30.05.2005 року, що також спростовує висновок суду про часткове погашення відповідачем неустойки (пені) за прострочення виплати аліментів.
За таких обставин колегія суддів вважає, що в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині відповідно до п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України нового рішення про часткове задоволення позову позивача та стягнення на її користь з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01.01.2004 року по 01.05.2005 року у розмірі 1003,10 грн.
Доводи позивача щодо невірного розрахування неустойки (пені) з суми боргу за конкретний місяць за кількість днів у місяці без збільшення бази для нарахування неустойки у наступному місяці на борги минулих місяців, яка повинна збільшуватися від місяця до місяця у період, коли відповідач взагалі нічого не сплачував, безпідставні, оскільки суперечать ч.1 ст.196 Сімейного Кодексу України, згідно якої суд першої інстанції вірно нарахував розмір неустойки за кожен день прострочки, виходячи із суми несплачених аліментів за конкретний місяць. Зокрема, протягом січня-вересня 2004 року відповідач не сплачував аліменти, визначені у твердій грошовій сумі - по 194 грн. щомісячно. Неустойка за січень становила 60, 14 грн., отже, сукупна сума, належна до сплати за січень, становить 254, 14 грн.
Сума боргу за січень не додається до заборгованості за лютий, відповідно і неустойка буде нараховуватися не із суми 254, 14 грн., а лише із суми 194 грн. Отже, за кожен місяць прострочення з відповідача підлягає, додатково до суми несплачених аліментів, стягнення неустойки (пені) у вірно визначеному судом першої інстанції розмірі.
Суд першої інстанції вірно, та у відповідності до ст.ст. 79, 80, 81, 88 ЦПК України стягнув з відповідача на користь держави судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді, однак помилково стягнув з відповідача на користь позивача 1000 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки відповідно до договору № 57/071 від травня 2005 року адвокат ОСОБА_7 взяв на себе зобов’язання представляти інтереси позивача ОСОБА_2 в якості її представника. Саме як представника позивача вказано процесуальний статус ОСОБА_7 в журналі судового засідання. За змістом же п. 2 ч. 3 ст. 79, ст. 84 ЦПК України витрати пов’язані з оплатою участі у справі представника сторони не відносяться до судових витрат і не підлягають розподілу між сторонами в порядку, передбаченому ст. 88 ЦПК України.
За таких обставин рішення суду в частині стягнення з відповідача, на користь позивача 1000 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині відповідно до п.4 ч. 1 ст.309 ЦПК України нового рішення про відмову позивачу у задоволенні вимог про стягнення на її користь з відповідача 1000 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу.
Рішення суду в частині відмови ОСОБА_2 у стягненні з ОСОБА_3 1600 грн. на відшкодування моральної шкоди не оскаржено.
Відповідно до ст.ст. 82, 88 ч.5 ЦПК України з позивача на користь держави підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120, 00 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п.3, 4 ч.1 ст.309, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та його представників ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10 липня 2009 року в частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та витрат на правову допомогу скасувати, і ухвалити в цих частинах нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення виплати аліментів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, на користь ОСОБА_2, неустойку (пеню) за прострочення слати аліментів на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 01 січня 2004 року по 01 травня 2005 року у розмірі 1003 грн. 10 коп., в іншій частині цього позову відмовити.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_3 1000 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді апеляційної інстанції в сумі 120, 00 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді: