Справа № 22ц-21523/2010 Головуючий в суді першої
Категорія № 46 (1) інстанції – Чумак Н.О.
Доповідач – Савіна Г.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2010 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Зубакової В.П.,
при секретарі – Бондаренко І.В.,
за участю – представника позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5,
представника прокуратури Козюк Лесі Володимирівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 15 березня 2010 року по справі за позовом виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 та малолітньої ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про звільнення від повноважень опікуна над малолітньою ОСОБА_8 та повноважень піклувальника над неповнолітньою ОСОБА_7, -
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2009 року Виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу звернувся до суду в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 та малолітньої ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про звільнення від повноважень опікуна над малолітньою ОСОБА_8 та повноважень піклувальника над неповнолітньою ОСОБА_7, посилаючись на те, що відповідач не виконує належним чином опікунські обов’язки щодо необхідних умов життя та виховання підопічних дітей, тому просив звільнити громадянку ОСОБА_4 від повноважень опікуна над малолітньою ОСОБА_8 та повноважень піклувальника над неповнолітньою ОСОБА_7.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 15 березня 2010 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду, оскільки вважає його таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. На її думку, суд дійшов помилкового висновку щодо їх проживання за кошти отриманої на дітей соціальної допомоги, оскільки її чоловік є приватним підприємцем, вона йому допомагає, за що отримують прибутки, які значно перевищують розмір соціальної допомоги, а також не вжив заходів для встановлення фактичних відносин, які склалися між нею та підопічними. Крім того, судом залишено поза увагою бажання дітей проживати у її сім’ї, а не в притулку.
В запереченнях позивач та представник прокуратури, кожен окремо, просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
В судовому засіданні відповідач, підтримавши апеляційну скаргу у повному обсязі, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у позові.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням виконкому Центрально-Міської районної у місті ради від 20 жовтня 2004 року № 267/1 ОСОБА_4 було призначено опікуном ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв’язку з позбавленням їх матері ОСОБА_6 батьківських прав згідно рішення П’ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 03.03.2004 року.
Відомості про батька в свідоцтвах про народження доньок записано згідно ст.135 СК України. Рішенням виконкому Центрально-Міської районної у місті ради № 323 від 19.08.2009 року неповнолітні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відібрані від відповідача, як опікуна.
Ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_4 від повноважень опікуна відносно малолітньої ОСОБА_8 та від повноважень піклувальника відносно неповнолітньої ОСОБА_7, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про порушення (невиконання) ОСОБА_4 покладених на неї обов’язків опікуна та піклувальника, передбачених ст.ст. 67, 69 ЦК України, ст. 249 СК України, положеннями яких передбачено обов’язки опікуна та піклувальника дбати про підопічну та опікувану дитину, про створення для неї необхідних побутових умов, про її виховання, навчання та розвиток.
Судом встановлено, що відповідач та її чоловік ніде не працюють, ведуть домашнє господарство, залучають дітей до непосильної праці. У літній період діти не оздоровлюються у дитячих оздоровчих таборах, а випасають кіз та виконують важку працю по господарству.
ОСОБА_4 та її чоловік, являючись членами протестантської громади, змушують дітей постійно відвідувати збори громади, молитися, забороняють спілкуватися з однолітками, які не належать до їх віросповідання, дивитися телевізор, користуватися придбаними на дитячі кошти (соціальну допомогу) комп’ютером, носити одяг який їм подобається. По досягненні ОСОБА_8 в 2007 році шестирічного віку відповідач не віддала її на навчання до першого класу, посилаючись на те, що чоловік проти навчання дитини у класі, учитель якого не належить до його віросповідання.
Дітям заборонено брати участь у позакласних і позашкільних заходах, відвідувати позашкільні заходи освіти, співати на уроках музики, мотивуючи це релігійними переконаннями.
Адміністрацією КЗШ № 5 було неодноразово зафіксовано побиття дітей різками, навіть за незначну провину.
У зв’язку з нездоровою психологічною атмосферою в сім’ї, зловживань з боку ОСОБА_4 своїми обов’язками, як опікуна та піклувальника, ОСОБА_7 16 січня 2009 року після закінчення уроків не повернулася зі школи додому і лише 22 січня 2009 року її було знайдено органами міліції в П’ятихатському районі Дніпропетровської області. 17 серпня 2009 року ОСОБА_7 було доставлено в дитячу лікарню міста Кривого Рогу з діагнозом – передозування медичними препаратами. Вказані факти та обставини підтверджено письмовими доказами, поясненнями свідків, серед яких були допитані ОСОБА_7 та ОСОБА_8.
За ухилення від виконання опікунських обов’язків по вихованню ОСОБА_7 26 січня 2009 року ОСОБА_4В .було притягнуто до адміністративної відповідальності, 26 лютого 2009 року відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння фізичного насильства по відношенню до малолітньої ОСОБА_8.
11 вересня 2007 року, 25 травня 2008 року, 10 листопада 2008 року, 22 січня 2009 року, 04 лютого 2009 року спеціалістами служби у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ради з ОСОБА_4 проводилася індивідуально-профілактична робота щодо належного виконання взятих на себе обов’язків, однак відповідач всупереч п.2 ч.1 ст.249 СК України, рекомендації органу опіки та піклування не виконувала.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано також зробив висновки про порушення відповідачем прав дітей на всебічний розвиток, виховання, освіту, повагу до її людської гідності, на свободу та особисту недоторканість, на свободу світогляду та віросповідання, тощо, гарантованих ст.ст. 28, 29, 34, 35, 52 Конституції України, передбачених ст.247 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», «Про освіту», Конвенції ООН про права дитини і у відповідності до ст.75 ЦК України, ст.251 СК України, звільнив ОСОБА_4 від повноважень опікуна відносно малолітньої ОСОБА_8 та повноважень піклувальника відносно неповнолітньої ОСОБА_7, враховуючи насамперед інтереси дітей, їх фізичний та моральний розвиток.
Доводи відповідача щодо помилковості висновку суду про те, що вона з чоловіком ніде не працюють та живуть на отримувану соціальну допомогу на дітей, оскільки її чоловік є приватним підприємцем, якому вона допомагає і вони отримують немалі прибутки, спростовуються наданою нею ксерокопією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, згідно якої дата проведення державної реєстрації ОСОБА_11 фізичної особи – підприємця вказано 20.10.2009 року, позов же до неї пред’явлено 07.09.2009 року.
Твердження ОСОБА_4 про те, що суд не взяв до уваги взаємну любов між нею з чоловіком та дітьми, нестримне бажання бути разом, відсутність в її поведінці негідного поводження в сім’ї, спростовуються матеріалами справи, обґрунтованими висновками суду, викладеними в рішенні.
Відповідно до ч.3 ст.75 ЦК України, за заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов’язків, порушення прав підопічного, а також тоді, коли між опікуном, піклувальником та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають здійсненню опіки, піклування (ст.251 СК України). Усі ці обставини, знайшли підтвердження при розгляді справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 15 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді: