Справа № 22-21487 Головуючий в 1 інстанції
Категорія 46 (1) Бардін О. С.
Доповідач – Соколан Н.О.
У Х В А Л А
Іменем України
12 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Митрофанової Л.В.,
Суддів: - Соколан Н.О., Михайлів Л.В.,
при секретарі: - Євтодій К.С.
за участю: відповідача – ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 01 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом про поділ спільного майна подружжя, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом про розподіл спільного майна подружжя, зазначивши, що вони з позивачем з вересня 1992 року по 11 вересня 2006 року перебували у шлюбі. За час спільного проживання у шлюбі вони за спільні кошти придбали житловий будинок АДРЕСА_1 вартістю 547 957 грн. та автомобіль «Форд Транзит» вартістю 20 806 грн., а всього майна на суму 568 763 грн. Уточнивши свої вимоги, позивач просила поділити зазначене майно в натурі, виділивши їй частину будинку вартістю 308 652 грн. та ? частину земельної ділянки, а також стягнути з неї на користь відповідача компенсацію різниці вартості частин будинку в сумі 34 679 грн. 50 коп.
Відповідач ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом, уточнивши який, зазначив, що під час спільного проживана з позивачем вони придбали на її ім’я квартиру по АДРЕСА_1 та автомобілі «Форд Транзит» та «Фіат». Однак будинок АДРЕСА_1 було прибано відповідачем на власні кошти, після розірвання шлюбу, 03.06.2003 року. За власні кошти ОСОБА_5 провів добудову помешкання та з липня 2004 року став мешкати у цьому домі разом в новою жінкою – ОСОБА_7 Оскільки зазначене домоволодіння по АДРЕСА_1 він вважає своєю власністю, просив визнати за ним право на зазначене домоволодіння, а за ОСОБА_6 визнати право на квартиру АДРЕСА_1.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 01 квітня 2010 року в позові ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя - домоволодіння АДРЕСА_1, відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 про поділ спільного майна задоволено.
Визнано за ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в м. Кривому Розі. Визнано за ОСОБА_5 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, яке є його особистою приватною власністю.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про повне задоволення її позовних вимог, оскільки вважає?що суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, шо квартира АДРЕСА_1 в м. Кривому Розі придбана на власні кошти позивача; не з’ясував, що сторони проживали разом не до 2002 року, а до 2003 року; відповідач не мав грошей для добудови будинку; судом не взято до уваги боргову розписку, згідно якої відповідач взяв у позивачки грошові кошти для розвитку бізнесу.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 вересня 1992 року. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11 вересня 1996 року шлюб розірваний у судовому порядку. Відповідно до договору купівлі–продажу будинку незавершеного будівництвом, відповідач ОСОБА_5 придбав 03 червня 2003 року будинок АДРЕСА_1
Відмовляючи позивачці в задоволені позову про поділ спільного майна подружжя – будинку АДРЕСА_1 у м. Кривому Розі, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, та дійшов обгрунтованого висновку про те, що спірний будинок придбаний відповідачем, згідно договору купівлі – продажу 03 червня 2003 року після припинення фактичних шлюбних відносин між сторонами на особисті кошти, що підтверджено матеріалами справи: рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу про розірвання шлюбу від 11 вересня 2006 року, в мотивувальній частині якого зазначено, що шлюбні відносини між сторонами припинені остаточно у листопаді 2002 року. Зазначене рішення вступило в законну силу.
Відповідно до ч.2 ст. 28 КпШС України, суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.
Суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов правильного висновку про те, що позивачкою не надано переконливих доказів стосовно того, що спірний будинок є спільною сумісною власністю сторін.
У зв’язку з чим, доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд не врахував?що в рішенні суду про розірвання шлюбу допущена описка в частині дати припиненні шлюбних відносин, не є підставою для скасування законного та обгрунтованого рішення суду, оскільки позивачкою не доведений той факт, що на час придбання спірного будинку сторони не припиняли фактичних шлюбних відносин.
Посилання в апеляційній скарзі на наявність розписки про те, що відповідач взяв в борг кошти на розвиток бізнесу, не є, на думку колегії суддів переконливим доказом щодо того, що спірний будинок є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки позивачкою не доведений той факт, що на час його придбання сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах та придбали чи добудовували спірний будинок саме за кошти, отримані відповідачем у борг у позивачки 07 вересня 2006 року.
Інші доводи зводяться до переоцінки висновків суду та не згоди по їх оцінці судом і юридичного значення для вирішення спору не мають.
В іншій частині рішення суду не оскаржено.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд ухвалив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права і не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 01 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: