Справа № 22ц-21230/2010 Головуючий в суді першої
Категорія № 50 (1) інстанції – Кулігіна Т.Д.
Доповідач – Савіна Г.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2010 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Савіної Г.О.,
суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Бадалян Н.О.
за участю – представника відповідача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника служби у справах дітей – Мамілова Сергія Володимировича, представників Жовтневої районної прокуратури м. Кривого Рогу - Гіманової Катерини Олександрівни, Орлової Тетяни Миколаївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_7 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 січня 2010 року по справі за позовом Комунального закладу «Криворізький спеціалізований будинок дитини» Дніпропетровської обласної ради» в інтересах малолітнього ОСОБА_8 до ОСОБА_7 (третя особа – Служба у справах дітей виконкому Жовтневої районної у місті ради м. Кривого Рогу) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2008 року Комунальний заклад «Криворізький спеціалізований будинок дитини» Дніпропетровської обласної ради» звернувся до суду з позовом, в інтересах малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ОСОБА_7С про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, посилаючись на те, що малолітній ОСОБА_8 з 31 січня 2008 року перебуває у позивача, відповідач є матір'ю хлопчика, від виконання материнських обов'язків ухиляється, не здійснює за дитиною догляду і контролю, не піклується про її моральний розвиток, забирати дитину з державного закладу не бажає, за весь час перебування дитини у позивача мати ні письмово ні усно, долею та станом здоров'я не цікавилась. Враховуючи, що дитина опинилась в скрутному правовому та матеріальному становищі просив позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_7 відносно її малолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідача аліменти на утримання сина в розмірі 1/4, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, з усіх видів заробітку відповідача на користь опікуна або установи де буде знаходитись дитина.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 січня 2010 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд дійшов помилкового висновку відносно того, що ОСОБА_7 ухилялася від виконання материнських обов’язків, не звернув увагу на те, що відповідач з об’єктивних причин, а саме через тяжку хворобу та відбування покарання, не мала змоги забрати дитину, а також залишив поза увагою те, що під час перебування дитини, як в лікарні, так і у будинку дитини, він – рідний дід, систематично відвідував онука, цікавився його здоров’ям, привозив іграшки і речі, які сама робила відповідач ОСОБА_7 і передавала сину. Крім того, судом не взято до уваги те, що відповідач ОСОБА_7 не отримувала матеріальної допомоги, що надає держава при народженні дитини і ці кошти направлені на матеріальну допомогу, на час перебування дитини у лікувальному закладі, а також у судовому засіданні не було встановлено про матеріальну можливість засудженої ОСОБА_7 надавати допомогу на утримання дитини.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 є матір’ю малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, якого відповідач залишила у пологовому будинку м. Нікополя. Із пологового будинку дитину було без супроводу матері переведено до Дніпропетровської обласної лікарні, з 31 жовтня 2007 року до стаціонарного відділення Нікопольської дитячої лікарні № 6, де він знаходився до 26 листопада 2007 року, після чого хлопчика було поміщено в КЗ «Криворізький спеціалізований будинок дитини» Дніпропетровської обласної ради. При реєстрації народження дитини 11 січня 2008 року відомості про батька дитини було внесено відповідно до положень ч.1 ст.135 СК України у зв’язку з народженням дитини, батьками, які не перебувають у шлюбі та відсутністю заяви батька дитини про батьківство.
Задовольняючи позов про позбавлення ОСОБА_7 батьківських прав у відношенні малолітнього сина та стягнення аліментів, суд першої інстанції обґрунтовано та у відповідності до ст. 164 СК України зробив висновок про те, що відповідач не виконала обов’язок забрати сина з пологового будинку, не виконувала обов’язки щодо виховання та розвитку дитини, в той час як відповідно до положень ст. 150 СК України батьки зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати дитину, тощо.
Ці обставини підтверджено матеріалами справи, на підставі яких суд вірно зазначив, що відповідач мала можливість забрати дитину з пологового будинку, іншого лікувального закладу після самовільного у травні 2008 року припинення лікування в ОКЗ «Нікопольський протитуберкульозний диспансер», в якому перебуває на обліку з приводу активної форми туберкульозу легень з виділенням туберкульозної палички, однак, ухиляючись від лікування ОСОБА_7 змінювала місце проживання, нікого про це не повідомивши, не цікавилася долею сина, не відвідувала дитину у дитячих закладах, не надавала дитині ні моральної ні матеріальної допомоги. Відбуваючи з грудня 2008 року покарання в місцях обмеження волі, долею сина відповідач не цікавилася, матеріальну допомогу не надавала незважаючи на те, що була працевлаштована.
Судом обґрунтовано не взято до уваги твердження відповідача та її представника про те, що ОСОБА_7 перебуваючи з травня 2008 року по грудень 2008 року в Карпатах на лікуванні, з поважної причини не мала можливості забрати та виховувати дитину, оскільки всупереч ст. 60 ЦПК України ними не надано ніяких доказів на їх підтвердження. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом обґрунтовано та на законних підставах ухвалено рішення про позбавлення ОСОБА_7 батьківських прав у відношенні малолітнього сина та стягнуто на його утримання аліменти.
Доводи представника відповідача щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи спростовуються матеріалами справи, а його твердження про те, що відповідач після відбуття покарання мала намір забрати дитину, піклуватися про неї, проте не зробила цього у зв’язку із важким матеріальним становищем та знаходженням на лікуванні спростовуються його ж поясненнями, згідно яких його дочка ОСОБА_7 після звільнення з місця обмеження волі, зі своїм цивільним чоловіком виїхала до міста Києва, де мешкає у готелі, та довідкою Київського міського центрального протитуберкульозного диспансеру, згідно якої відповідач з 19.04.2010 року знаходиться під наглядом та отримує амбулаторно-контролююче лікування.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти набрання нею законної сили.
Головуючий : Г.О.Савіна
Судді: В.П.Турік
Л.А.Братіщева