Справа 22ц-21156\10 Головуючий в 1 інстанції
Категорія 52 (Ш) Філатов К.Б.
Доповідач Барильська А.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
30 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого: судді Ляховської І.Є.
суддів : Барильської А.П., Карнаух В.В.
при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, представника відповідача – Пантелєєва Олексія Васильовича,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 15 січня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Криворізький міський театр драми та музичної комедії імені Тараса Шевченка» про зміну формулювання причин звільнення, стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Криворізький міський театр драми та музичної комедії імені Тараса Шевченка» ( надалі – театр) . та просив поновити його на роботі на посаді механіка 1 категорії, стягнути моральну шкоду в розмірі 10000 грн, та суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 12.03.2008 року по 12.06. 2008року в сумі 2247,29 грн. та судові витрати.
В подальшому позивач змінив позовні вимоги та просив суд визнати причини його звільнення неправомірними та змінити формулювання причин звільнення, зазначивши, що позивач звільнений за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України; стягнути з відповідача на користь позивача: моральну шкоду в сумі 10000 грн.; середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.03.2008 року по 13.06.2008 року у розмірі 2247.39 грн. та судові витрати.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 15 січня 2010 року в задоволені позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Додатковим рішенням з ОСОБА_2 стягнуто судові витрати по справі в розмірі 179,50 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, оскільки при ухвалені рішення судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд послався лише на пропуск місячного строку звернення до суду та не взяв до уваги, що на спір про зміну формулювань причин звільнення розповсюджується тримісячний строк позовної давності. Крім того, вважає, що рішення по суті позовних вимог є не обґрунтованим.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає зміні в частині мотивів відмови в задоволенні позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював у театрі з 2005 року на посаді механіка театру 1 категорії.
Наказом директора театру від 12 березня 2008 року за № 68-к позивача звільнено із займаної посади з 12.03.2008 року на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, за прогул.
Відмовляючи позивачу в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду.
Однак, колегія суддів не може погодитись з такими мотивами відмови в задоволені позову з огляду на наступне.
Звертаючись до суду зі зміненими позовними вимогами, позивач просив суд визнати причини його звільнення неправомірними та змінити формулювання причин звільнення, зазначивши, що його звільнено згідно п.1 ст. 36 КЗпП України та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.03.2008 року по 13.06.2008 року ( до моменту працевлаштування на іншу роботу) у розмірі 2247.39 грн..
Відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є угода сторін.
Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року, з подальшими змінами, «Про практику розгляду судами трудових спорів», судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст. 36 КЗпП України ( за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.
Відповідно до п. 18 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з’ясувати з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом і перевіряти їх відповідність законові. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач скоїв прогули 13.02.2008 року, 26.02.2008 року, 27.02.2008 року, що підтверджується актами від 13.02.2008 року, 26.02.2008 року, 27.02.2008 року.
Однак, під час звільнення позивача за ініціативою адміністрації, відповідачем порушений порядок звільнення, передбачений ст. 43 КЗпП України, оскільки позивач звільнений без попередньої згоди Первинної профспілкової організації профспілки працівників науки, виробництва та фінансів КП «Криворізький міський театр драми та музичної комедії імені Тараса Шевченка», членом якої він є, що є підставою для поновлення позивача на посаді механіка.
Однак, враховуючи, що в зміненій позовній заяві позивач не наполягає на поновленні його на роботі, а заявляє вимогу про зміну формулювань причин звільнення з п.4 ст. 40 КЗпП на п.1 ст. 36 КЗпП України, не надавши доказів наявності існування письмової угоди між позивачем та відповідачем про припинення трудового договору, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про зміну формулювання причин звільнення не підлягають задоволенню.
У зв’язку з чим, доводи апеляційної скарги щодо того, що позивач не скоїв прогули і наявні підстави для зміни формулювання причин звільнення є безпідставними і спростовуються матеріалами справи.
Оскільки відсутні підстави для задоволення позову в частині зміни формулювання причин звільнення, колегія суддів не знаходить підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі ст. 235 КЗпП України та моральної шкоди.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року, з подальшими змінами, «Про практику розгляду судами трудових спорів»,, оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з’ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов’язки сторін.
У зв’язку з чим, висновок суду щодо відмови в задоволені позову у зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності для звернення до суду є помилковим, та позивачу необхідно відмовити за недоведеністю позовних вимог.
За таких обставин. колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає зміні в частині мотивів відмови в задоволені позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 15 січня 2010 року змінити в частині мотивів відмови в задоволені позову.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: