Справа № 22ц-20014/2010 Головуючий в першій інстанції
Категорія - 37 (ІV) Бондарчук Г.Д.
Доповідач Турік В.П.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
06 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого-судді: Савіної Г.О.
суддів: Турік В.П., Братіщевої Л.А.
при секретарі: Іванюк О.В.
за участю: позивачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її представника - ОСОБА_4,
відповідачів - ОСОБА_5, ОСОБА_6 та їх представника – ОСОБА_7,
розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи – приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Тищенко Олександр Іванович, Лозуватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», про визнання недійсним договору довічного утримання та визнання права власності на майно в порядку спадкування, -
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору довічного утримання від 24.11.2004 року, за яким їхня матір ОСОБА_10 передала у власність їхній сестрі - ОСОБА_11 домоволодіння АДРЕСА_1 Криворізького району, Дніпропетровської області та земельні ділянки за вищевказаною адресою розміром 0,0922 га та 0,2500 га, посилаючись на те, що ОСОБА_10 цього договору не підписувала.
Оскільки ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а після її смерті спадкоємці - відповідачі по справі не виконували умов укладеного договору й не доглядали за ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, позивачі просили суд визнати договір довічного утримання від 24.11.2004 року недійсним, визнати за ними, як за спадкоємцями першої черги, право на спадщину після смерті ОСОБА_10 у вигляді вищевказаного житлового будинку та земельних ділянок та зобов’язати КП ДОР «Криворізьке БТІ» зареєструвати на їх ім’я спірний житловий будинок.
Ухвалою суду від 21.04.2009 року в якості співвідповідача у справі залучено – ОСОБА_8
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2009 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору довічного утримання.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильну оцінку доказів у справі.
Зокрема, судом не враховано, що догляд за ОСОБА_10, навіть її поховання, здійснювалися виключно позивачами, а оспорювану угоду ОСОБА_10 особисто не підписувала.
Крім того, в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України суд безпідставно відмовив в задоволенні її клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, допит приватного нотаріуса Тищенка О.І. та інших свідків.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 24.11.2004 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 укладено договір довічного утримання, згідно якого ОСОБА_10 передала ОСОБА_11 у власність домоволодіння АДРЕСА_1, Криворізького району, Дніпропетровської області та земельні ділянки за вищевказаною адресою розміром 0,0922 га для ведення особистого селянського господарства та 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а остання зобов'язалась довічно, за свій рахунок утримувати ОСОБА_10, забезпечуючи її усім необхідним для проживання у тому числі на суму 150 грн. щомісячно, зі збереженням у її довічному користуванні двох кімнат у вказаному будинку. Договір підписано обома сторонами та посвідчено приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Тищенко О.І. (а.с. 17 т.1).
Право власності на будинок АДРЕСА_1 Криворізького району, Дніпропетровської області зареєстровано ОСОБА_11 в КП ДОР «КБТІ» на своє ім'я 03.12.2004 року (а.с. 14 т.1), а на земельні ділянки нею отримані державні акти про право власності від 23.11.2005 року (а.с. 25, 26 т.1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_11 померла (а.с. 11 т.1), після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй за життя майно, спадкоємцями якого стали відповідачі по справі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_10 (а.с. 10 т.1), після смерті якої з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулися її доньки - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 – позивачі у справі.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав, передбачених ст. 203 ЦК України, для визнання оспорюваного правочину недійсним.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
В ч.1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Стаття 744 ЦК України дає визначення поняття договору довічного утримання, згідно з яким, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру, або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом.
Оскільки за своєю правовою природою будь-який цивільно-правовий договір, в том числі й договір довічного утримання, є правочином, то на нього поширюються загальні положення про правочини, передбачені главою 16 ЦК, зокрема щодо дійсності останнього.
Так, у ст. 203 ЦК України визначено основні критерії чинності правочину, недодержання яких має наслідком визнання його недійсним.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Разом з тим, частиною третьою вищенаведеної статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
З позовної заяви вбачається, що позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2, оспорюють договір довічного утримання, укладений 24.11.2004 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_11, з тих підстав, що ОСОБА_10 цього договору не підписувала (а.с. 5-7 т.1).
Висновком № 1102-10 судової почеркознавчої експертизи від 17.06.2010 року (а.с. 2-9 т.2), проведеної на підставі ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.04.2010 року, підтверджено, що підпис від імені ОСОБА_10 в графі «відчужувач» договору довічного утримання, укладеного 24 листопада 2004 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_11, який посвідчено приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Тищенко О.І. не ОСОБА_10, а іншою особою з наслідування її справжніх підписів.
В порушення ж ч.1 ст. 60 ЦПК України, відповідачами не надано доказів, якими б було спростовано вищенаведений висновок експертизи.
З викладеного вбачається, що ОСОБА_10, яка була власницею домоволодіння АДРЕСА_1 Криворізького району, Дніпропетровської області та земельних ділянок за вищевказаною адресою розміром 0,0922 га для ведення особистого селянського господарства та 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, не поставивши в оспорюваному договорові власного підпису, не виявила волі на його укладення й відповідно на відчуження на користь ОСОБА_11 майна, що є його предметом, як це передбачено ч.1 ст. 626, ст. 744 ЦК України.
На підставі встановлених обставин та досліджених доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про дійсність оспорюваного договору довічного утримання, у зв’язку з чим позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання його недійсним підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог позивачів про визнання за ними, як за спадкоємцями першої черги, права на спадщину після смерті матері - ОСОБА_10 у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 Криворізького району, Дніпропетровської області та земельних ділянок за вищевказаною адресою розміром 0,0922 га та 0,2500 га, а також зобов’язання КП ДОР «Криворізьке БТІ» зареєструвати на їх ім’я спірний житловий будинок, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні слід відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З відповіді державної нотаріальної контори № 1891/01-14 від 04.09.2010 року, наданої на запит суду апеляційної інстанції, вбачається, що позивачі у строк, встановлений ст. 1270 ЦК, звернулися до Криворізької районної державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті їх матері - ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, свідоцтво про право на спадщину не видавалося, оскільки є спір між спадкоємцями.
Отже, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що право позивачів на спадкування в порядку, передбаченому діючим ЦК, є порушеним й підлягає захисту, а тому суд не повинен вирішувати питання про визнання за ними права на спадщину й відповідно реєстрацію успадкованого майна за ними.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню на підставі п.1, п.3 ст. 309 ЦПК України через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору довічного утримання та визнання права власності на майно в порядку спадкування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 1, 3 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи – приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Тищенко Олександр Іванович, Лозуватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним договору довічного утримання та визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити частково.
Визнати договір довічного утримання від 24 листопада 2004 року, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_11, посвідчений 24 листопада 2004 року приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Тищенко О.І. за реєстром № 10418, недійсним.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: