УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2010 р.Справа № 2-а-346/10/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Гуцала М.І.
Суддів: Зеленського В.В. , П’янової Я.В.
за участю секретаря судового засідання Питкіної І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Контрольно-ревізійного управління в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2010р. по справі № 2-а-346/10/2070
за позовом Борівського комунального підприємства теплових мереж < Список > < Текст >
до Контрольно-ревізійного управління в Харківській області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про скасування в частині вимоги від 22.06.2009 року №104-15/398,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2010р. адміністративний позов Борівського комунального підприємства теплових мереж до Контрольно-ревізійного управління в Харківській області про скасування в частині вимоги від 22.06.2009 № 104-15/398 - задоволено частково.
Скасовано вимогу про усунення виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності, використання бюджетних коштів і збереження матеріальних цінностей в Борівському підприємстві теплових мереж за 2007, 2008 роки та завершений період 2009року в частині вимог, а саме:
- відкоригувати заборгованість по заробітній платі або внесення до каси коштів за рахунок винних осіб на суму 19161,70 грн., крім того, відкоригувати нарахування до загальнообов'язкових фондів по зайво виплаченій заробітній платі в сумі 7086,68 грн. шляхом зменшення нарахувань;
- забезпечити повернення нестачі матеріальних цінностей на суму 550,00 грн. за рахунок винних осіб шляхом внесення коштів до каси підприємства або утримання з заробітної плати винної особи за її заявою;
- відкоригувати в обліку активи, шляхом збільшення їх вартості на суму 85523,67грн.
Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог, а саме, у скасуванні вимог:
- відкоригувати кредиторську заборгованість в сумі 5590,00 грн. шляхом зменшення її в бухгалтерському обліку на вказану суму;
- відкоригувати вартість нематеріальних активів, шляхом зменшення їх вартості на 5200,00грн.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Борівського комунального підприємства теплових мереж (місцезнаходження: Харківська обл., смт.Борова, вул.Поштова, 3; код ЗКПО 32468926, п/р №26001060153313 в Борівському відділенні ХГРУ "Приватбанк") сплачений судовий збір у сумі 2,04грн. (дві гривні чотири копійки).
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Контрольно-ревізійне управління в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині скасування вимоги: відкоригувати заборгованість по заробітній платі або внесення до каси коштів за рахунок винних осіб на суму 19161,70 грн.; відкоригувати нарахування до загальнообов'язкових фондів по зайво виплаченій заробітній платі в сумі 7086,68 грн. шляхом зменшення нарахувань та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні вказаних позовних вимог Борівського комунального підприємства теплових мереж.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим в ході відкритого засідання фактичним обставинам і матеріалам справи, судом неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, та відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового рішення.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що з 23.03.2009 р. по 08.05.2009 р. фахівцями Контрольно-ревізійного відділу в Борівському районі було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності, використання бюджетних коштів і збереження матеріальних цінностей в Борівському підприємстві теплових мереж за 2007, 2008 роки та завершений період 2009 року, про що було складено акт від 08.05.2009 р. №104-20/7 (далі - акт про результати ревізії) (а.с.19-43).
На підставі вказаного акта про результати ревізії начальником Контрольно-ревізійного відділу в Борівському районі Контрольно-ревізійного управління в Харківській області було прийнято вимогу від 22.06.2009 р. №104-15/398 про усунення виявлених ревізією порушень фінансово-господарської діяльності, використання бюджетних коштів і збереження матеріальних цінностей в Борівському підприємстві теплових мереж за 2007, 2008 роки та завершений період 2009 року (а.с.44-45), зокрема, оскаржувані вимоги:
- забезпечити правильне нарахування оплати посадових окладів, доплат за сумісництво, надбавок працівникам підприємства згідно вимог укладених контрактів, Закону України «Про оплату праці», штатних розписів, наказів по підприємству шляхом коригування заборгованості по заробітній платі або внесення до каси коштів за рахунок винних осіб на суму 19161,70грн., крім того, відкоригувати нарахування до загальнообов'язкових фондів по зайво виплаченій заробітній платі в сумі 7086,68грн. шляхом зменшення нарахувань;
- відкоригувати кредиторську заборгованість в сумі 5,59 тис. грн. шляхом зменшення її в бухгалтерському обліку на вказану суму;
- забезпечити повернення нестачі матеріальних цінностей на суму 550,00 грн. за рахунок винних осіб шляхом внесення коштів до каси підприємства або утримання із заробітної плати винної особи за її заявою;
- відкоригувати в обліку активи шляхом збільшення їх вартості на суму 85523,67 грн.;
- відкоригувати вартість нематеріальних активів шляхом зменшення їх вартості на 5,2 тис. грн.
Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування вимоги про усунення виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності, використання бюджетних коштів і збереження матеріальних цінностей в Борівському підприємстві теплових мереж за 2007, 2008 роки та завершений період 2009 року в частині вимог, а саме: відкоригувати заборгованість по заробітній платі або внесення до каси коштів за рахунок винних осіб на суму 19161,70 грн., крім того, відкоригувати нарахування до загальнообов'язкових фондів по зайво виплаченій заробітній платі в сумі 7086,68 грн. шляхом зменшення нарахувань; забезпечити повернення нестачі матеріальних цінностей на суму 550,00 грн. за рахунок винних осіб шляхом внесення коштів до каси підприємства або утримання з заробітної плати винної особи за її заявою; відкоригувати в обліку активи, шляхом збільшення їх вартості на суму 85523,67грн., суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана вимога Контрольно-ревізійного управління в Харківській області від 22.06.2009 р. №104-15/398 в цій частині підлягає скасуванню, як прийнята на підставі помилкових висновків акту про результати ревізії Борівського комунального підприємства теплових мереж від 08.05.2009 р. №104-20/7, з порушенням вимог ч. 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з такого.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ст.ст. 8 і 9 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» до функцій контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, групах) у районах, містах і районах у містах відноситься проведення у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Порядок проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. № 550, визначає процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання. Інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. (Пункти 1 та 2 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою).
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст.10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.
На підставі вищезазначених норм, відповідачем було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності, використання бюджетних коштів і збереження матеріальних цінностей в Борівському підприємстві теплових мереж за 2007, 2008 роки та завершений період 2009 року, про що було складено акт від 08.05.2009 р. №104-20/7.
Щодо задоволення позову в частині скасування вимоги про коригування заборгованості по заробітній платі або внесення до каси коштів за рахунок винних осіб на суму 19161,70 грн., крім того, коригування нарахування до загальнообов'язкових фондів по зайво виплаченій заробітній платі в сумі 7086,68 грн. шляхом зменшення нарахувань, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на таке.
Як вбачається з акту ревізії, відповідачем перевірялися питання щодо правильності нарахування та виплати надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи відповідно до Закону України «Про оплату праці» та Контрактів, укладених Борівською районною адміністрацією з позивачем, а саме:
- контракт від 28 липня 2006 р. та додаткова угода від 26 грудня 2006 р. (за період з 01.01.2007 р. по 27.07.2007 р.);
- контракт від 28 липня 2007 р.(за період з 28.07.2007 р. по 31.03.2009 р.).
В акті про результати ревізії (а.с.32) встановлено, що при нарахуванні надбавки за високі досягнення у праці директору підприємства, був порушений п.3.1 п.п.(б) додаткової Угоди до Контракту з керівником від 28.07.2006 року, п.3.1 п.п. (в) контракту від 28.07.2007 року, ст.20 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року №108/95-ВР щодо нарахування та виплати надбавки в розмірах більших, ніж передбачено Контрактами. Так, відповідно додаткової угоди від 26.12.2006 року, нарахування надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи залежить від надходження грошових коштів до 60% за послуги з теплопостачання при виконанні плану роботи по збору коштів надбавка не нараховується, а відповідно відомості нарахування заробітної плати було нараховано та виплачено надбавку в січні 2007 року в сумі 816,00 грн., а також зайво нараховано і перераховано до державних цільових фондів 301,59 грн.
Згідно з підпунктом «б» пункту 3.1 Контрактів за виконання обов'язків (розділ 2), передбачених контрактом, керівнику нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством у результаті його діяльності, виходячи з установлених керівнику (а.с 60-77): за період з 01.01.2007 р. по 27.07.2007 р. (з урахуванням додаткової угоди) нарахування надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи залежить від надходження грошових коштів за послуги з теплопостачання за місяць диференційовано у розмірі від 10 до 60 відсотків; за період з 28.07.2007 р. по 31.03.2009 р. нарахування надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи встановлено в розмірі 50 відсотків від посадового окладу згідно з колективним договором та рішенням Голови районної державної адміністрації. У разі несвоєчасного виконання завдань, визначених контрактом, погіршення якості роботи надбавка зменшується.
Відповідно до контракту від 28.07.2007 року на директора відповідно до п.2.2 були покладені обов'язки щодо виконання 100% збору платежів за надані послуги, тоді як ревізією встановлено, що в листопаді, грудні 2007 року; січні, лютому, листопаді, грудні 2008 року та І кварталі 2009 року не виконувався збір платежів в повному обсязі нарахувань за послуги теплопостачання, а п.3.1 контракту п.п. (б) передбачено, що у разі несвоєчасного виконання завдань, визначених контрактом, погіршення якості роботи надбавка скасовується або зменшується. В той же час встановлено, що директору відповідно до відомостей нарахування заробітної плати була нарахована та виплачена надбавка за високі досягнення у праці в вищевказаних місяцях в повному розмірі (50%) на загальну суму 15115,78 грн. та зайво нараховано і перераховано до державних цільових фондів 5591,30грн.
Водночас, судом першої інстанції було встановлено, що в періодах, за які на думку відповідача виявлені порушення у нарахуванні та виплаті позивачем надбавки, діяли колективний договір на 2003 та 2004 роки з додатками (а.с.243-249) та колективний договір на 2007-2009 роки з додатками (а.с. 179-241).
Також було досліджено, що відповідно до п.5 Положення про встановлення надбавки за високі досягнення у праці (додаток № 20 до розділу 5 колективного договору позивача на 2007-2009 р.р. та додаток №12 до розділу 5 колективного договору позивача на 2003-2004р.р.), нарахування надбавки за поточний місяць здійснюється за результатами надходжень за попередній місяць.
Умови нарахування директору Борівського комунального підприємства теплових мереж надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи визначені у контракті від 28.07.2006 р. (з урахуванням додаткової угоди від 26.12.2006 р.) (а.с.68-77) та контракті від 28.07.2007 р. (а.с.60-67).
На підставі пункту 11 розділу 5 колективного договору на 2007-2009 роки, колективного договору на 2003-2004 р.р, зареєстрованих Борівською районною державною адміністрацією, надбавки можуть встановлюватися на тривалий час або на місяць.
Крім того, до суду не було надано документів, що свідчили б про зміни до вказаних контрактів чи про прийняття уповноваженою особою Борівської районної державної адміністрації (власником) розпоряджень про невиконання умов контракту, зменшення розміру або скасування надбавки.
Відповідач у своїх поясненнях посилався на розрахунок до акту ревізії про зайво нараховану та виплачену керівнику позивача надбавку за січень 2007 року в сумі 816,00грн., листопаді-грудні 2007року, січні, лютому, листопаді, грудні 2008 року та 1 кварталі 2009 році на суму 15115,78 грн. та зайво на суму цієї надбавки нараховано та перераховано зборів до державних цільових фондів 5591,30 грн.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем взагалі не досліджувалися вимоги колективного договору позивача, що призвело до помилкових висновків в акті ревізії.
Статтею 18 Кодексу законів про працю України передбачено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.
Відповідно до ст.ст.1 та 2 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Згідно з ст. 98 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів.
На підставі статті 20 Закону України «Про оплату праці» оплата праці по контракту встановлюється за згодою сторін, умов колективної угоди і пов'язана з виконанням умов контракту.
Надані суду контракти та колективний договір підтверджують, що надбавку за інтенсивність праці та особливий характер роботи встановлено на тривалий час в залежності від надходження грошових коштів за послуги з теплопостачання за місяць диференційовано у розмірі від 10 до 60 відсотків. Розпоряджень щодо скасування встановленої у контракті надбавки не приймалося.
Водночас, відповідно до ст.103 Кодексу законів про працю України, ст.29 Закону України „Про оплату праці" про нову або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
Незалежно від правової форми, в якій здійснюється зміна умов оплати праці у бік погіршення, обов'язок повідомлення про такий факт найманого працівника покладений на власника. Працівник повинен бути повідомлений про зміну у бік погіршення умов оплати праці, згідно з якими раніше здійснювалася оплата його праці- про зміну тарифної ставки (окладу), доплат, надбавок, форми оплати праці, системи оплати праці.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці», пункту 2 Інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. №5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 р. №114/8713, надбавка за інтенсивність праці та особливий характер роботи є складовою частиною фонду заробітної плати.
Позивач в обґрунтування своїх вимог надав до матеріалів справи додаткові докази щодо правильності нарахування надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи, які містяться в акті перевірки №20-12-310/1542 від 29 липня 2010р., проведеної за вимогою прокуратури Борівського району Харківської області з питань додержання законодавства про працю Територіальної державної інспекцією праці у Харківській області за період з 01.01.2007 р. по 20.07.2009 р.
Згідно зазначеного акту перевірки, протягом періоду з січня 2007 року по 27.07.2007 р. надбавка нараховувалася відповідно до контракту з керівником позивача, укладеного Борівською районною адміністрацією від 28.07.2006 р. та зміни до нього від 26.12.2006 р., а саме в залежності від надходжень грошових коштів за послуги з теплопостачання згідно довідки про стан розрахунків за теплопостачання відповідно до встановленого алгоритму.
Також, актом перевірки підтверджено, що з серпня 2007 року по 27.04.2009 року надбавка нараховувалася відповідно до контракту від 28.07.2007 року, а саме в розмірі 50% посадового окладу, протягом вищевказаного періоду порушень законодавства про працю не встановлено.
З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що оскільки в період, за який відповідач вважає нарахування надбавки за інтенсивність праці та особливий характер роботи здійсненим з порушеннями, результати роботи директора відповідають умовам нарахування цієї надбавки, вимога до Борівського комунального підприємства теплових мереж про усунення зазначених порушень є такою, що прийнята на підставі необґрунтованих висновків акту про результати ревізії.
Ревізією також встановлено, що двом працівникам підприємства без відповідного наказу на доплату за сумісництво було зайво нараховано та виплачено з січня по вересень 2007 року в розмірі 3084,31грн. та зайво нараховано і перераховано до державних цільових фондів 1139,96грн. (акт про результати ревізії, а.с.31).
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що зазначені два працівники не працювали за сумісництвом, а виконували поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу без звільнення від своєї основної роботи, тобто фактично працювали в порядку суміщення.
Про це свідчать копії заяв від 03.01.2007 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.92, 93), в яких працівники повідомляють, що не заперечують проти доручення їм у 2007 році додаткової роботи у порядку суміщення без звільнення від основної роботи. На цих заявах є резолюції директора Борівського комунального підприємства теплових мереж «до виконання» від 03.01.2007р.
Відповідно до ст. 105 Кодексу законів про працю України працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.
Згідно з ч.2 ст. 105 Кодексу законів про працю України розміри доплат за суміщення професій (посад) встановлюються на умовах, передбачених в колективному договорі або іншому локальному документі з оплати праці, що є чинним на підприємстві, якщо колективний договір не укладено.
Доплата за суміщення професій (посад) передбачена Переліком доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників, що мають галузевий характер (додаток №11 до розділу 5 колективного договору позивача на 2007-2009 р.р. (а.с.212-213), положення якого відповідачем в ході ревізії не досліджувалися та не були взяті до уваги, про що свідчить описова частина акту ревізії.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на той факт, що за дорученням керівника підприємства виконувалась додаткова робота з ремонту та обслуговування електричного устаткування з виплатою доплати в розмірі 179,00 грн. за повний відпрацьований місяць в порядку суміщення без звільнення від основної роботи.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Факт виконання цими працівниками додаткових робіт не спростовано.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно вважає вимогу про усунення цього порушення безпідставною, оскільки вона прийнята на підставі помилкових висновків акту про результати ревізії.
Крім того, вибірковою ревізією достовірності посадових окладів, надбавок та доплат встановлено, що одному працівнику в січні-березні 2007 року відповідно до штатного розпису зайво нараховано та виплачено посадовий оклад в розмірі більшому, ніж встановлено штатним розписом, в сумі 145,61грн. та зайво нараховано і перераховано до державних цільових фондів 53,82грн. (акт про результати ревізії, а.с.31).
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не надав доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної вимоги Контрольно-ревізійного управління в Харківській області в Харківській області в цій частині.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на той факт, що на момент розгляду справи в суді частина коштів була відшкодована, згідно листа Борівського комунального підприємства теплових мереж від 16.12.2009 р. №322 (який було долучено до матеріалів справи) та на даний час залишається невідшкодованою сума в розмірі 1244,31 грн., колегія суддів не приймає до уваги, оскільки сплата позивачем коштів, які зазначені в вимозі, не свідчить про факт визнання підприємством того чи іншого порушення, а лише є доказом виконання вимоги Контрольно-ревізійного управління, що не позбавляє права підприємства оскаржувати законність вимоги у суді (що підтверджено представником позивача в судовому засіданні).
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що апеляційна скарга відповідача не містить заперечень щодо скасованої судом першої інстанції вимоги забезпечити повернення нестачі матеріальних цінностей на суму 550,00 грн. за рахунок винних осіб шляхом внесення коштів до каси підприємства або утримання з заробітної плати винної особи за її заявою та відкоригувати в обліку активи шляхом збільшення їх вартості на суму 85523,67грн.
Щодо цієї вимоги колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Борівської районної ради XIV сесії V скликання від 07.08.2007 р. надано дозвіл на списання з балансу будівлі котельні за адресою: вул. Підлиманська, 25 по залишковій вартості 85523,67грн.
В серпні 2007 року підприємством відповідно до акту на списання основних засобів форма №ОС-3 було списано вищевказану будівлю з балансу, шляхом відображення операції по дебету рахунку 976 "Списання необоротних активів" та кредиту рахунку 103 "Будівлі та споруди"; дебету рахунку 131 "Знос основних засобів" та кредиту рахунку 103 "Будівлі та споруди".
В серпні 2007 року підприємством оприбутковано до комори плити перекриття марки ПГ 3x6 від ліквідації основних засобів в кількості 11 штук на суму 550,00 грн. згідно з накладною від 08.08.2007 року та даних прибуткового ордеру №159/1 від 08.08.2007 року, підписаного товарно-матеріальною особою ОСОБА_3 та комірником ОСОБА_4., документи на оприбуткування інших товарно-матеріальних цінностей від ліквідації будівлі (кирпича, дверей, вікон, шиферу, дров тощо) в ході ревізії не пред'явлено.
При проведенні інвентаризації станом на 07.05.2009 року комісією підприємства в присутності працівників контрольно-ревізійної служби, будівля по вулиці Підлиманській, 25, була виявлена в наявності, що призвело до заниження в обліку вартості активів на суму 85523,67грн. та нестачі матеріальних цінностей (плит перекриття) на суму 550,0грн.
Згідно з актом комісії по підготовці проведення майнових операцій з об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селища Борівського району від 28.07.2009 р., затвердженого головою Борівської районної ради (а.с.82), комісія, враховуючи фінансовий стан Борівського комунального підприємства теплових мереж, вважає за доцільне тимчасово перенести терміни демонтажу будівлі: 11 залізобетонних плит марки ПГ - 3x6 вартістю 550 грн. вважати наявними по коморі підприємства теплових мереж; директору підприємства теплових мереж забезпечити збереження оприбуткованих плит.
З урахуванням зазначеного, оскільки списання з балансу Борівського комунального підприємства теплових мереж будівлі котельні на суму 85523,67 грн. по залишковій вартості здійснювалось на підставі рішення Борівської районної ради Харківської області, і актом комісії від 28.07.2009 р. підтверджено наявність 11 залізобетонних плит марки ПГ - 3x6 вартістю 550 грн. по коморі підприємства теплових мереж, суд першої інстанції правомірно зауважив на безпідставність вимоги Контрольно-ревізійного управління в Харківській області про забезпечення повернення нестачі матеріальних цінностей на суму 550,00 грн. за рахунок винних осіб шляхом внесення коштів до каси підприємства або утримання з заробітної плати винної особи за її заявою та вимоги Контрольно-ревізійного управління в Харківській області про коригування в обліку активів шляхом збільшення їх вартості на суму 85523,67 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині скасування вимог: відкоригувати кредиторську заборгованість в сумі 5590,00 грн. шляхом зменшення її в бухгалтерському обліку на вказану суму; відкоригувати вартість нематеріальних активів шляхом зменшення їх вартості на 5200,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів, які б спростували наявність вказаних порушень, тому ці вимоги відповідача є правомірними.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду, виходячи з такого.
Відповідно до проведеної ревізії за 2007 рік були встановлені порушення із зайвої виплати заробітної плати та витрат на відрядження працівникам Борівського комунального підприємства теплових мереж у сумі 5,59 тис. грн., які були включені в розрахунок обсягу заборгованості минулих років з різниці в тарифах на послуги теплопостачання, надані населенню в 2007 році та призвело до завищення кредиторської заборгованості.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано доказів, які б спростовували наявність вказаного порушення.
Проведеною ревізією правильності і обґрунтованості зарахування об'єктів до складу нематеріальних активів встановлено завищення вартості нематеріальних активів. Так, в порушення п.5 П(С)БО 8 "Нематеріальні активи", наказу Міністерства фінансів України від 22.11.2004 року за №732 "Про затвердження типових форм первинного обліку об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів" за даними бухгалтерського обліку Борівського комунального підприємства теплових мереж рахуються нематеріальні активи (комп'ютерні програми, які не є об'єктом авторського права), які придбані тільки на умовах користування ними, що призвело до завищення вартості активів на суму 5,2 тис. грн. (акт про результати ревізії-а.с.39).
Позивач жодним чином не спростував того, що зазначені нематеріальні активи придбані на умовах користування ними.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно зауважив, що вимога Контрольно-ревізійного управління в Харківській області щодо коригування вартості нематеріальних активів шляхом зменшення їх вартості на 5200,00грн. є правомірною.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що позивач рішення суду в частині відмови в позові не оскаржив в апеляційному порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржувана вимога Контрольно-ревізійного управління в Харківській області від 22.06.2009р. №104-15/398 частково підлягає скасуванню, як прийнята на підставі помилкових висновків акту про результати ревізії Борівського комунального підприємства теплових мереж від 08.05.2009 р. №104-20/7, а в іншій частині вимога така, що прийнята відповідачем на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, < 197 > 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2010р. по справі № 2-а-346/10/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Гуцал М.І.
Судді(підпис)
(підпис)Зеленський В.В.
П’янова Я.В.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: П’янова Я.В.
Повний текст ухвали виготовлений 07.12.2010 р.