Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

    01 грудня   2010 року                             м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого: Кеміня М.П.

суддів: Джуги С.Д., Панька В.Ф.,

при секретарі: Коновчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 12 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода» про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_6 у листопаді 2009 р. звернувся в суд із вищезгаданим позовом, посилаючись на те, що за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва розташованого у м. Ужгороді по вул. Ширавьскій,17,  від 7 квітня 2009 р. ОСОБА_1,  як продавець передав у власність ОСОБА_3, як покупцю зазначений об’єкт нерухомого майна за оплатним договором за ціною 17 345 грн. Посилаючись на те, що власником зазначеного нерухомого майна по оспорюваному ним договору виступив ОСОБА_1, який набув у власність зазначене майно на підставі заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 17.12.2008 року, яке в подальшому було скасовано за заявою відповідача про перегляд заочного рішення, та ухвалою цього ж суду позовну заяву залишено без розгляду просив визнати зазначений договір купівлі-продажу нечинним та скасувати реєстрацію прав власності щодо попередніх власників.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 12 липня 2010 року уточненні позовні вимог задоволено, скасовано реєстрацію прав власності на небудову за ОСОБА_1, визнано договір купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва 20% готовності нечинним, скасовано реєстрацію прав власності на зазначену недобудову за ОСОБА_3, та стягнуто судові витрати по справі.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги на зазначене рішення в яких просили рішення суду скасувати як незаконне та необґрунтоване а в позові ОСОБА_4 відмовити. Доводи апеляційних скарг: у суду не було законних підстав для визнання договору купівлі-продажу нечинним, оскільки, на момент укладення оспорюваного договору ОСОБА_1 був належним власником недобудованого будівництвом нерухомого майна; відсутній такий спосіб захисту як визнання «нечинним» правочину. Апелянти наводять і інші доводи з яких на їх думку рішення суд першої інстанції підлягає скасуванню із відмовлення у задоволенні позовних вимог позивачу.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та  процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає до часткового задоволенню на таких підставах.

Вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, судами першої вірно встановлено наступні обставини у справі.

Згідно до нотаріально посвідченого договору  купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва розташованого у м. Ужгороді по вул. Ширавьскій, 17, від 7 квітня 2009 р. ОСОБА_1 як продавець продав ОСОБА_3 як покупцю зазначений об’єкт нерухомого майна за 17 345 грн.

Даний об’єкт на час продажу належав покупцю ОСОБА_1 на підставі заочного рішення Ужгородського міськраайонного суду від 17.12.2008 року.

В подальшому ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 30 липня 2009 року задоволено заяву ОСОБА_7 про перегляд  зазначеного заочного рішення, та скасовано заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 17.12.2008 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 третьої особи ЗАТ «Ужгродрембуд» про визнання права власності на нерухоме майно (а.с.9)

Ухвало Ужгородського міськрайоного суду від 5 лютого 2010 р. позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 третьої особи ЗАТ «Ужгродрембуд» про визнання права власності на нерухоме залишено без розгляду з підстав передбачених п.3 ч.1. ст.207 ЦПК України за повторною неявкою належним чином повідомленого позивача (а.с.79)є

Зазначенні судові рішення набрали законної сили.

Також встановлено, що об’єкт незавершеного будівництва 20% готовності розташованого у м. Ужгороді по вул. Ширавьскій,17, розташований на приватній земельній ділянці ОСОБА_4, яка належить йому відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 025280 від 11 вересня 2007 р. (а.с.91).

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Статтею 658 ЦК України, передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

З огляду на викладене, судом першої інстанції правильно встановлено, що продавець по договору ОСОБА_1,  не набув належним чином право власності на зазначене нерухоме майно,  та не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення спірного договору купівлі-продажу як власник, що у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання зазначеного договору недійсними.

Частина 3 ст. 215 ЦК України визначає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

При цьому, суд першої інстанції  дійшов вірного висновку, що відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України оспорюваний договір купівлі-продажу є недійсним з моменту його укладення, тобто з 7 квітня 2009 р. .

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не можливості продажу зазначеного  майна не його власником.

Водночас, суд некоректно застосував до оспорюваного правочину термін «нечинний» оскільки законодавець чітко зазначив, що за умов передбачених ЦК України правочин визнається – недійсним.

В силу чого колегія суддів погоджується в цій частині із доводами апелянті та приходить висновку, що в цій частині рішення суд підлягає зміні із визнанням оспорюваного договору купівлі-продажу - недійсним.

Керуючись  ст.ст. 307, 309, 313-314,316 ЦПК України колегія суддів,-

Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 128 липня 2010 року змінити виклавши абзац третій резолютивної частини рішення суду в наступній редакції: «Визнати договір купівлі-продажу об’єкту незавершеного будівництва 20% готовності укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 07.04.2009 року, зареєстрований приватним нотаріусом Тиводор Н.І за № НОМЕР_1 – недійсним».

 В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його  проголошення, однак може бути оскаржена на протязі двадцяти днів  з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ як суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: