Справа № 420/967/21

УХВАЛА

29 серпня 2024 року                                                                                                    м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І., розглянувши матеріали заяви представника ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 року у справі №420/967/21 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової прокуратури Південного регіону України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення (заробітної плати) з 26 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року в порядку та розмірах, передбачених ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону провести перерахунок та виплату грошового забезпечення (заробітної плати) з урахуванням проведених виплат ОСОБА_1 у період його служби на посаді прокурора відділу нагляду з організації процесуального керівництва, підтримання обвинувачення в суді, додержання законів при виконанні судових рішень та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Військової прокуратури Південного регіону України з 26 березня 2020 року по 10 вересня 2020 року відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням положень п. 3-1 «Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1090, додатку 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, п. 2 «Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року №414, додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», (з урахуванням приписів примітки до цього Додатку)».

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2021 року апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року змінено в його мотивувальній частині, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою суду від 31.05.2023 року заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено, зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону в Одеській області протягом одного місяця з дати прийняття цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №420/967/21.

Ухвалою суду від 18.09.2023 року відмовлено Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону у прийнятті звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №420/967/21, встановлено Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону новий строк подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №420/967/21, зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону протягом одного місяця з дати прийняття цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №420/967/21.

Ухвалою суду від 27.11.2023 року прийнято поданий Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №420/967/21.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким встановлено Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Південного регіону строк в тридцять днів з дня одержання даної ухвали для подання до суду першої інстанції звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року по справі №420/967/21.

Ухвалою суду від 21.03.2024 року відмовлено Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону у прийнятті звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №420/967/21, встановлено Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону новий строк подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №420/967/21, зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону протягом одного місяця з дати прийняття цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №420/967/21.

Ухвалою суду від 21.05.2024 року відмовлено Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону у прийнятті звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №420/967/21, встановлено Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Південного регіону новий строк подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №420/967/21, зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону протягом одного місяця з дати прийняття цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №420/967/21.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 року апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону задоволено, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким прийнято звіт Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про виконання рішення в адміністративній справі №420/967/21.

23.05.2024 року до суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про компенсацію судових витрат, в якій він просить стягнути зі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на корить ОСОБА_1 понесені витрати на надання правничої допомоги у розмірі 18500 грн.

Заява обґрунтована тим, що згідно договору від 01.10.2020 року сума договору складала 12000 грн. та була визначена як оплата правничої допомоги у процесі захисту трудових праві клієнта. У подальшому у зв`язку з узгодженням бажання клієнта забезпечити виконання рішення у справі №420/967/21 шляхом встановлення судового контролю за його виконанням сума гонорару адвоката уточнювалась додатковими угодами №3-7. За період 2023-2024 рр. на виконання умов договору №9/20 про надання правової допомоги від 01 жовтня 2020 року з урахування додаткових угод до нього ОСОБА_1 сплатив 18,5 тис. грн., про що сторонами складено акти проведення розрахунку за договором №9/20 про надання правової допомоги від 01 жовтня 2020 року. Сторонами також складено та підписано акти приймання-передачі робіт (наданих послуг) за договором №9/20 про надання правової допомоги від 01 жовтня 2020 року, згідно яких адвокат Бориченко К.В. виконала обумовлених договором №9/20 про надання правової допомоги від 01 жовтня 2020 року перелік робіт в повному обсязі, а ОСОБА_1 прийняв вказані роботи. Перелік виконаних робіт та їх опис міститься в додатках до актів приймання-передачі робіт (наданих послуг) за договором №9/20 про надання правової допомоги від 01 жовтня 2020 року. Загальний обсяг понесених витрат ОСОБА_1 на отримання правової допомоги у процесі реалізації судового контролю за виконанням рішення у справі №420/967/21 складає 18,5 тис. грн.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Суд, розглянувши заяву про компенсацію судових витрат, прийшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступні обставини.

Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, в своїй заяві представник позивача просить суд стягнути з відповідача витрати за надання правничої допомоги у розмірі 18500 грн., понесених у процесі реалізації судового контролю за виконанням рішення у справі №420/967/21.

Верховний Суд в постанові від 20.10.2020 року у справі №520/928/19 зазначив, що адміністративний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно при ухваленні судового рішення по суті спору, а й може бути вирішено при здійсненні судового контролю.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З матеріалів поданої 23.05.2024 року до суду заяви вбачається, що представник позивача до суми правничої допомоги, понесеної у процесі реалізації судового контролю за виконанням рішення у справі №420/967/21, відніс в тому числі витрати за: консультування клієнта з приводу можливості встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №420/967/21, підготовку правової позиції щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №420/967/21, збір доказів для подання заяви про встановлення судового контролю, підготовку заяви про встановлення судового контрою, що мали місце протягом грудня 2022 року - травня 2023 року; консультування клієнта з приводу можливості оскарження ухвали суду від 31.05.2023 про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №420/967/21, ознайомлення зі змістом апеляційної скарги на ухвалу ООАС від 31.05.2023, підготовку правової позиції в апеляційному провадженні у справі №420/967/21, підготовку та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу на ухвалу ООАС від 31.05.2023, що мали місце в червні 2023 року; підготовку власного розрахунку грошового забезпечення та подання його до суду в якості додаткових пояснень, консультування клієнта з приводу можливості оскарження ухвали суду від 18.09.2023 у справі №420/967/21, ознайомлення зі змістом апеляційної скарги на ухвалу ООАС від 18.09.2023, підготовку правової позиції в апеляційному провадженні у справі №420/967/21, підготовку та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу на ухвалу ООАС від 18.09.2023, консультування Клієнта з приводу подальших перспектив судового контролю за виконанням рішення у справі №420/967/21, формулювання правової позиції з приводу оскарження ухвали ООАС від 27.11.2023, підготовку та подання до суду апеляційної скарги на ухвалу ООАС від 27.11.2023, оцінювання на предмет відповідності рішенню суду у справі №420/967/21 поданого відповідачем звіту, підготовка та подання до суду додаткових пояснень, що мали місце протягом вересня-грудня 2023 року та березня 2024 року; консультування клієнта з приводу можливості оскарження ухвали суду від 21.03.2024 у справі №420/967/21, ознайомлення зі змістом апеляційної скарги на ухвалу ООАС від 21.03.2024, підготовку правової позиції в апеляційному провадженні у справі №420/967/21, підготовку та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу на ухвалу ООАС від 21.03.2024, підготовку та подання до суду додаткових пояснень у справі, що мали місце в квітні-травні 2024 року; ознайомлення зі звітом відповідача про виконання рішення ООАС від 31.03.2021 р. у справі №420/967/21, підготовку правової позиції щодо виконання рішення у справі №420/967/21, підготовку та подання до суду додаткових пояснень до звіту від 16.04.2024 року, що також мали місце в квітні-травні 2024 року.

Відповідно до положень ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги процесуального закону кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно положень ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

З урахуванням зазначеного, враховуючи аналогію закону, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після ухвалення судового рішення лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення розгляду такого процесуального питання та за умови, що сторона про це повідомила суд.

Суд встановив, що під час вчинення представником позивача вказаних у додатках до актів приймання-передачі робіт (наданих послуг) дій, позивачем не повідомлялося суду під час вчинення цих процесуальних дій про понесення витрат на правничу допомогу адвоката, а також що докази на підтвердження таких витрат будуть подані пізніше додатково, що ставить під сумнів обґрунтованість вказаної заяви.

Фактично в поданій 23.05.2024 року заяві представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в тому числі під час вчинення судом процесуальних дій, що здійснювалися протягом року до дати звернення з цією заявою, що є неприпустимим.

Крім того, у вказаній заяві представник позивача не зазначив жодних причин, які зумовили неможливість подання доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат, під час вчинення цих процесуальних дій судом.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження обґрунтованості понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 18500,00 грн. представник позивача надав до суду наступні копії документів: додаткові угоди до договору №9/20 про надання правової допомоги; акти приймання-передачі робіт (наданих послуг) з додатками (опис виконаних робіт); акти проведення розрахунку.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Разом з цим, з поданих до суду документів не вбачається зв`язок понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 18500,00 грн. з розглядом справи №420/967/21 у процесі здійснення судового контролю за виконанням рішення, їх обґрунтованості та пропорційності.

На думку суду, при наданні адвокатом правничої допомоги позивачу на суму 18500,00 грн. не було належним чином враховано витрачений час на вчинення дій та їх обсяг, що пов`язані з розглядом справи.

Тобто, суд вважає необґрунтованими надані описи робіт (послуг) на суму 18500,00 грн., виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги позивачу, яка пов`язана з розглядом справи №420/967/21 у процесі здійснення судового контролю за виконанням рішення.

За таких обставин, відсутні підстави для стягнення з Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18500 грн.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, заява представника ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 7, 132, 134, 139, 248, 252, 296 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала суду може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                              Леонід СВИДА