КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-354-1/10 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова В.В.
Суддя-доповідач: Цвіркун Ю.І..
У Х В А Л А
Іменем України
"17" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді –Цвіркуна Ю.І.;
суддів – Парінова А.Б.,
Петрика І.Й.,
при секретарі судового засідання – Петриченко Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Солом’янського районного суду міста Києва від 22 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Київського міського центру зайнятості, Солом’янського районного центру зайнятості про зобов’язання вчинити дії та стягнення коштів,
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до Солом’янського районного суду міста Києва з позовом до Київського міського центру зайнятості, Солом’янського районного центру зайнятості про зобов’язання вчинити дії та стягнення коштів.
Постановою Солом’янського районного суду міста Києва від 22 липня 2010 року в задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції своє рішення мотивує тим, що позивачем пропущено строк звернення до суду, зокрема, в частині вимог, що стосуються періоду з 01.01.2006 року по 04.02.2007 року, а також тим, що в силу Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»та Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. N219, відповідач діяв правомірно.
Не погоджуючись з постановою Солом’янського районного суду міста Києва від 22 липня 2010 року, ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення по справі, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись при цьому на порушення судом норм права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.
ОСОБА_3 після закінчення строкового трудового договору, припинивши 31 грудня 2005 року трудові відносини з БМУ-6 ВАТ «Київметробуд», де працював інженером 1 категорії (відповідно до копії трудової книжки –т.1, а.с.9), звернувся до Міністерства праці та соціальної політики України з приводу працевлаштування, на що листом від 02 березня 2006 року отримав рекомендації відвідати з даного питання Київський міський центр зайнятості (т.1, а.с.15).
25 січня 2006 року позивач звернувся в Солом'янський районний центр зайнятості населення в м. Києві із проханням про взяття його на облік як безробітного та призначення грошової допомоги по безробіттю, однак відповідачем було відмовлено позивачу у реєстрації як безробітного, у зв'язку із закінченням терміну тимчасової реєстрації місця проживання (копія довідки Київського міського центру зайнятості –т.1, а.с.12).
07.03.2006 року ОСОБА_3 повторно звернувся до Солом'янського районного центру зайнятості населення в м. Києві за консультацією з приводу пошуку роботи, постановку його на облік та виплату допомоги по безробіттю, але йому було відмовлено в реєстрації на тій самій підставі (копії довідки Київського міського центру зайнятості –т.1, а.с.16).
Як вбачається із листа Київського міського центру зайнятості від 08.06.2006 р. №14-3667 (т.1, а.с.17) позивача було повідомлено, що його звернення, надіслане до голови КМДА в частині працевлаштування, уважно розглянуто та запропоновано відвідати Київський міський центр зайнятості.
10 жовтня 2006 року ОСОБА_3 знову звернувся до Солом'янського районного центру зайнятості населення в м. Києві за консультацією з приводу пошуку роботи, постановку його на облік та виплату допомоги по безробіттю, але йому було відмовлено в реєстрації на вищезазначених підставах (копія довідки Київського міського центру зайнятості –т.1, а.с.24).
Крім того, Київський міський центр зайнятості листом від 20.06.2006 р. №14-4041 (т.1, а.с.20) за дорученням КМДА за результатами розгляду звернення ОСОБА_3 щодо перебування його на обліку в службі зайнятості, повідомив позивача про те, що його вже запрошували до Київського міського центру зайнятості з приводу вирішення даного питання, проте він не знайшов можливості його відвідати. При цьому, позивачу було роз'яснено, що він для отримання консультативних послуг, пов'язаних з працевлаштуванням, ознайомлення зі станом ринку праці та підбору підходящих варіантів роботи, які максимально можуть відповідати його досвіду роботи та вимогам, має можливість звернутися до будь-якого центру зайнятості незалежно від місця проживання, а для реєстрації та обліку - лише до районного центру зайнятості за місцем постійної або тимчасової прописки (реєстрації).
Згідно із листом Київського міського центру зайнятості від 20.07.2006 р. №14-5040 (т.1, а.с.22) ОСОБА_3 у відповідь на його чергове звернення щодо обліку в службі зайнятості та працевлаштування за дорученням КМДА був роз'яснений порядок вирішення питання його реєстрації та обліку як безробітного. Крім цього, у листі зазначено, що при попередньому зверненні йому були підібрані та запропоновані дві вакантні посади, однак при відвідуванні Київського міського центру зайнятості 30.06.2006 р. ним було повідомлено, що запропонованих роботодавців він не відвідав і від пошуку роботи відмовився. Крім цього, ОСОБА_3 знову запропоновано у зручний для нього час відвідати Київський міський центр зайнятості.
Листом від 26.07.2006 № 14-5309 (т.1, а.с.23) ОСОБА_3 у відповідь на його чергове звернення щодо перебування на обліку в службі зайнятості та отримання одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності було повідомлено, що у зв'язку із відсутністю постійної або тимчасової прописки (реєстрації) підстав для задоволення його вимог немає.
Як вбачається із довідки Київського міського центру зайнятості № 1813 від 30.10.2006 року (т.1, а.с.31) 25.10.2006 року, ОСОБА_3 знову звернувся до Солом'янського районного центру зайнятості населення в м. Києві за консультацією з приводу пошуку роботи, постановку його на облік та виплату допомоги по безробіттю, але йому було відмовлено в реєстрації на вищезазначених підставах.
27.10.2006 року було проведено тимчасову реєстрацію місця проживання позивача до 09.11.2006 року за адресою: м. Київ вул. Суздальська, 4/6 (т.1, а.с.10), в зв'язку з чим 30.10.2006 позивача було зареєстровано як шукаючого роботу (копія довідки Київського міського центру зайнятості № 18 К від 30.10.2006 року - т.1, а.с.31).
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, у зв'язку з закінченням терміну тимчасової реєстрації ОСОБА_3, відповідачем знято його з обліку та знову відмовлено у становленні на облік як безробітного та в надані допомоги.
27.09.2007 року позивачу було продовжено термін тимчасової реєстрації місця проживання до 27.11.2007 року за адресою: м. Київ вул. Суздальська, 4/6 (копія паспорта ОСОБА_3 –т.1, а.с.11) та 01.10.2007 р. позивача було зареєстровано як безробітного. За направленням центру зайнятості з 15.11.2007 р. позивач навчався в Міжгалузевому інституті управління.
Однак листом Солом'янського районного центру зайнятості населення м.Києва від 11.12.2007 р. №2996 (т.1, а.с.38) позивача поставлено до відома, що з 29.11.2007 р. його знято з обліку безробітних у зв'язку із закінченням терміну тимчасової реєстрації місця проживання, припинено виплату допомоги по безробіттю, а також відраховано з Міжгалузевого інституту управління.
Як встановлено з названого листа, приймаючи відповідні рішення суб’єкт владних повноважень керувався абзацом 11 підпункту 1 пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України №219 від 14.02.2007 р. та пп.11 п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття».
Відповідно до абзацу 11 підпункту 1 пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постанови Кабінету Міністрів України №219 від 14.02.2007 р., громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня, що настає після зняття з реєстрації місця проживання у разі переїзду в іншу місцевість (район, місто).
Удосконалюючи нормативно-правову базу у цій сфері, постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 р. N 640 внесено зміни до абзацу одинадцятого підпункту 1 пункту 20 даного Порядку.
Так, враховується те, що на час розгляду та вирішення даної справи судом першої інстанції, абзац 11 підпункту 1 пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних встановлював, що громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня, що настає після зняття з реєстрації місця проживання у разі переїзду в іншу місцевість (район, місто) або закінчення строку реєстрації місця проживання. При цьому громадянину видаються копії картки та інших документів, необхідних для реєстрації за новим місцем проживання.
Пункт 11 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»передбачав, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість.
На даний час п.11 ч.1 ст.31 цього Закону передбачає, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі зміни місця проживання.
Стаття 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»встановлює, що місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 р. N 720, визначають, що місце проживання - житловий будинок, квартира, приміщення, де строком понад 6 місяців на рік проживає фізична особа, до паспортного документа якої про це внесено відповідні відомості.
В силу ч.1 ст.6 даного Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Стаття 8 цього ж Закону встановлює, що реєстрація місця перебування здійснюється за заявою особи, яка зобов'язана подати її протягом семи днів після прибуття в місце перебування. При реєстрації місця перебування особи інформація про неї повідомляється до органу реєстрації за місцем проживання особи.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. Довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування - це документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.
Як вбачається із наданої ОСОБА_3 копії паспорту (т.1, а.с.10, 11), позивач був зареєстрований за місцем тимчасового проживання лише на періоди з 25.10.2005 р. по 01.01.2006 р., з 27.10.2006р. по 09.11.2006р. та з 27.09.2007р. до 27.11.2007р., а з того часу і до моменту звернення до суду із позовом - 04.02.2008 р. реєстрація його місця проживання не була продовжена шляхом внесення відомостей до паспорту та не надана довідка про реєстрацію місця проживання, що в силу ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»є вичерпним переліком документів, підтверджуючих місце проживання особи та згідно із Порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних є обов'язковою підставою для реєстрації особи як такої, що шукає роботу та є безробітною.
У своєму листі від 04.08.2008 року №50/вх.8303 Солом’янське РУ ГУМВС України в м.Києві повідомило Київський міський центр зайнятості, зокрема про те, що ОСОБА_3 порушено паспортний режим, оскільки він не подав заяву про зняття з реєстраційного обліку, хоча термін реєстрації закінчився 27.11.2007 року, а також, що ОСОБА_3 було відмовлено в продовженні реєстрації.
Також звертається увагу на те, що під час апеляційного та касаційного перегляду постанови Солом’янського районного суду Київської області від 08 липня 2008 року у справі № 2-а-90-1/08 за позовом ОСОБА_3 до Київського міського центру зайнятості про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення коштів, суди встановили, що ОСОБА_3 спочатку не знайшов можливості відвідати Київський міський центр зайнятості, а пізніше від відвідування роботодавців, запропонованих йому Київським міським центром зайнятості ухилився та від пошуку роботи відмовився, що підтверджується рішеннями судів відповідних інстанцій, що є у справі.
Крім того, наявні підстави вважати, що судом першої інстанції правильно встановлено пропуск позивачем строку звернення до суду стосовно вимог, що стосуються періоду з 01.01.2006 року по 04.02.2007 року.
В силу ч.2 ст.19 Конституції України відповідний суб’єкт владних повноважень повинен діяти згідно із Конституцією та законами України.
Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, який є суб’єктом владних повноважень, довів в суді про правомірність його рішення та необґрунтованість і безпідставність позовних вимог позивача.
В свою чергу ОСОБА_3 не було наведено аргументованих доводів щодо вчинення (прийняття) суб’єктом владних повноважень неправомірних дій (рішень) стосовно нього. Так, у суді не знайшли підтвердження факти, що реєстрація позивача у спірні періоди була діючою, а зняття його з обліку як безробітного було протиправним. При цьому позивачем допущено порушення вимог закону щодо строку звернення до суду.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Враховуючи встановлене, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В силу статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195, 196, 200, 205 КАС України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Солом’янського районного суду міста Києва від 22 липня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий: Ю.І. Цвіркун
Суддя: А.Б. Парінов
Суддя: І.Й. Петрик
Складено у повному обсязі 19.11.2010 року.