Справа № 22ц-7295/2010                    Головуючий у І інстанції Соколянська О.М.

Категорія  24                                          Доповідач Приходченко А.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    22 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

                       головуючого –  Приходченко А.П.

                       суддів             – Варенко О.П., Городничої В.С.

                       при секретарі –  Солодовій І.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський завод прокатних валків»  на рішення Новомосковського міськрайонного суду  Дніпропетровської області від 26 квітня 2010 року за позовом відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський завод прокатних валків» до ОСОБА_1 про стягнення збитків, інфляції та відсотків,

встановила:

    ВАТ Дніпропетровський завод прокатних валків» звернувся з позовом, який неодноразово уточнювався, до ОСОБА_1 і в остаточно визначених вимогах просив стягнути безпідставно отриману суму у розмірі 5000 грн., інфляцію 11455 грн., три проценти річних 934 грн., сплачене державне мито 51 грн. В обґрунтування вимог посилався на те, що відповідно до виписаного відповідачем рахунку від 09.10.2003 р. № 14 на суму 7535 грн. 61 коп. на оплату запасних частин на автомобіль CITROEN XANTIA, реєстраційний номер НОМЕР_1, який потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, на рахунок відповідача було перераховано платіжним дорученням від 14.10.2003 р. № 3215 грошові кошти у розмірі 3000 грн., а платіжним дорученням від 16.10.2003 р. № 3284 – 2000 грн. Але запасні частини відповідач не поставляв, грошові кошти не повернув. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 згідно ст. 1214 ЦК України безпідставно отримані кошти, а також індекс інфляції і три проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України.  

    Рішенням Новомосковського міськрайонного суду від 26.04.2010 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

    В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду, просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

    Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

    Судом першої інстанції встановлено, що 16.07.2003 р. між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір № 207, а 22.07.2003 р. складено замовлення № 286 на проведення ремонтних робіт автомобіля CITROEN XANTIA, 1997 року випуску, держномер НОМЕР_1, який належав позивачу. Відповідач ОСОБА_1 з 21.05.2003 р. по 10.10.2003 р. працював директором у підприємця ОСОБА_3

    Відповідно до рахунку № 14 від 09.10.2003 р. позивач проплатив приватному підприємцю ОСОБА_1 платіжним дорученням № 3215 від 14.10.2003 р. 3000 грн. за автозапчастини і платіжним дорученням № 3284 від 16.10.2003 р. 2000 грн.

    Представник позивача пояснив, що відповідач ОСОБА_1 запчастини  відповідно до рахунку № 14 від 09.10.2003 р. не поставив, а ремонт автомобіля було завершено  підприємцем ОСОБА_4 на підставі угоди, укладеної з ОСОБА_3

    Встановивши факт отримання відповідачем частини коштів у розмірі 5000 грн. відповідно виставленого рахунку і в той же час відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що між ВАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» та ОСОБА_1 договір на проведення ремонту автомобіля не укладався, кошторис на виконання робіт не складався, зобов’язань щодо поставки матеріалів та запчастин для ремонту автомобіля відповідач не брав.

    Погодитися з такими висновками не можна, оскільки суд, правильно встановивши обставини справи, неправильно визначив правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем.

    Відповідно до ст. 469 ЦК України 1963 р. особа, яка отримала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов’язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Такий же обов’язок виникає, якщо підстава, з якої було набуте майно, в наступному відпала.

    Зважаючи на те, що перераховані відповідачу грошові кошти у розмірі 5000 грн. мали цільове призначення, але не були використані за цим призначенням і в наступному відпала необхідність у постачанні відповідачем запасних частин, оскільки ремонт автомобіля з об’єктивних причин було закінчено іншою особою, однак, отримані кошти ОСОБА_1 заводу не повернув, то в даному випадку спірну суму слід вважати такою, як безпідставно отриманою.

    Факт отримання грошових коштів у сумі 5000 грн. відповідач ОСОБА_1 підтвердив, він також пояснював, що ніяких послуг для позивача не здійснював. Тому наявність чи відсутність договору на постачання запасних частин не впливає на кваліфікацію правовідносин, як відносин з безпідставно отриманих коштів. Пояснення відповідача  відносно того, що ця сума є його розрахунковою зарплатою при звільненні, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки їх цільове призначення вказане у платіжних дорученнях № 3215 від 14.10.2003 р. на суму 3000 грн. і № 3284 від 16.10.2003 р. на суму 2000 грн.

    Приймаючи до уваги те, що рішення судом постановлене з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

    Колегія суддів вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі в частині стягнення безпідставно отриманої суми у розмірі 5000 грн. і відмові у стягненні суми з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, оскільки на ці правовідносини не розповсюджуються правили ст. 625 ЦК України /ст.214 ЦК України 1963 р./.

    Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату судового збору в сумі 51 грн., а відповідно до ст. 81 ЦПК України на користь держави з відповідача підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суму 120 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309  ЦПК України, колегія суддів

                                                                        вирішила:

    Апеляційну скаргу ВАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» задовольнити частково.

      Рішення Новомосковського міськрайонного суду  Дніпропетровської області від 26 квітня 2010 року скасувати.

    Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський завод прокатних валків» безпідставно отриману суму 5000 грн. та судовий збір у розмірі 51 грн.

    Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

    В іншій частині позовних вимог ВАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» відмовити.

    Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді