Справа № 22ц-14442/10 Головуючий у І інстанції Зуєва В.І.
Категорія 41 Доповідач Приходченко А.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого – Приходченко А.П.
суддів – Лаченкової О.В., Городничої В.С.
при секретарі – Солодовій І.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом і вселення,
встановила:
ОСОБА_2 звернувся з зазначеним позовом до ОСОБА_1, в якому просив усунути йому перешкоди у користуванні будинком АДРЕСА_1 і вселити його у цей будинок, посилаючись на те, що він зареєстрований у будинку, але не має можливості там проживати, оскільки відповідачка змінила замок.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 09.06.2010 р. позовні вимоги задоволено, усунуто перешкоди позивачеві у користуванні спірним будинком і він вселений у цей будинок.
В апеляційній скарзі відповідачка просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на відсутність доказів відносно порушення прав позивача щодо проживання у будинку, а також зазначивши, що судом неправильно зроблені висновки відносно сумісного будівництва будинку.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 1997 р. до 2009 р. Позивач зареєстрований у будинку АДРЕСА_1, але не може проживати через те, що відповідачка не пускає його в будинок, змінила замок на вхідних дверях.
Такі обставини є підставою для поновлення порушених прав позивача і суд обґрунтовано вселив його у спірний будинок.
Разом з тим, вирішуючи спір на підставі ст. 391 ЦК України, якою визначаються права власника, суд не звернув увагу на те, що у справі відсутні докази про належність спірного будинку позивачу на праві власності. У позові він зазначив, що в іншому провадженні розглядається справа про визнання за ним права власності на частину цього будинку, тому колегія вважає висновки суду у даній справі про те, що будинок є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є передчасними, тому їх слід виключити з рішення, а спір вважати таким, що вирішено відповідно до ст. 156 ЖК України, якою регулюються правовідносини власника будинку та члена його сім»ї.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2010 року змінити.
Виключити із мотивувальної частини рішення абзац 7 такого змісту: «Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном»; у абзаці 8 виключити друге речення: «В травні 2004 р. вони почали будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1, на земельній ділянці, виділеній на ім»я відповідачки. 25.01.2005 р. спільний будинок був зданий в експлуатацію та зареєстрований в Нікопольському МБТІ на ім»я ОСОБА_1 /а.с.6/»; в абзаці 9 виключити слова: «…що є спільною власністю…»; в абзаці 10 виключити слова: «…та розпорядження…».
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді