Судове рішення #12371668

          

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "23" листопада 2010 р.                                                           Справа № 17/614-10

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

                                                                                   

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 06.07.2009р.),

від відповідача: не з'явився,

  

розглянувши апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Хмельницької  області

від "14" липня 2010 р. у справі № 17/614-10 (суддя Димбовський В.В.)

за позовом підприємця ОСОБА_2 (с.Лісоводи, Городоцький район, Хмельницька область)   

до приватної фірми "Спільна справа" (м.Хмельницький)

про визнання недійсним договору поставки №216/2006 від 20 вересня 2006р.

 

ВСТАНОВИВ:

  

01.04.2010р. підприємець ОСОБА_2 звернулась в господарський суд Хмельницької області із позовом до приватної фірми "Спільна справа" , в якому просила визнати договір поставки №216/2006 від 20 вересня 2006р. недійсним на підставі                            ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.

Обґрунтовуючи позов, підприємець ОСОБА_2 зазначила, зокрема, про відсутність у представника відповідача на момент підписання договору поставки необхідного обсягу цивільної дієздатності встановленою ст.92 ЦК України.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14 липня 2010 року у справі №17/614-10 в позові підприємця ОСОБА_2 до приватної фірми "Спільна справа" про визнання недійсним договору поставки №216/2006 від 20 вересня 2006р. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, підприємець ОСОБА_2  звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В апеляційній скарзі підприємець ОСОБА_2 посилається на порушення місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та, зокрема, зазначає, що:

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірний правочин не може бути визнаний недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону, відповідно до ст.203 та ст.215 ЦК України, оскільки він був підписаний з боку постачальника особою, яку ПФ "Спільна справа" не уповноважувала на підписання цього договору, крім того, сам відповідач визнав, що діяв недобросовісно та укладення договору поставки відбулось з грубим порушенням законодавства;

- місцевий господарський суд залишив поза увагою, що за накладними №ХМС05220 від 14.09.2007р., №ХМС05868 від 29.10.2007р., №0001566 від 31.03.2008р. та №ХМС0004248 від 24.06.2008р. товарно-матеріальні цінності не отримувались, крім того, наявність спору між сторонами щодо неповернення отриманої зворотної тари не відноситься до предмета спору;

- суд першої інстанції в порушення ч.5 ст.78  ГПК України не прийняв рішення про задоволення позову та не надав належної оцінки факту визнання позову відповідачем.

Представник підприємця ОСОБА_2 в засіданні суду підтримала доводи  та вимоги апеляційної скарги.

Приватна фірма "Спільна справа" у відзиві на апеляційну скаргу від 01.09.2010р., зокрема, зазначає, що в разі прийняття судом рішення про визнання недійсним договору поставки №216/2006 від 20.09.2006р. стягнути з підприємця ОСОБА_2 на користь приватної фірми "Спільна справа" вартість отриманого майна на загальну суму 11150,00 грн.

Відповідач - приватна фірма "Спільна справа", свого представника в судове засідання не направив, про причини нез'явлення свого представника суд апеляційної інстанції не повідомив.

Враховуючи, що про час та місце розгляду апеляційної скарги відповідач - Приватна фірма "Спільна справа" була повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 05.10.2010р., а також з огляду на положення ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що нез'явлення в судове засідання представника відповідача не перешкоджає переглядові справи за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, обговоривши  доводи апеляційної скарги, перевіривши  дану  судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та  повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між приватною фірмою "Спільна справа"   та підприємцем ОСОБА_2 укладено договір поставки №216/2006 від 20.09.2006р., у відповідності до п.1.1 якого, відповідач (постачальник) зобов'язувався поставити у встановлені даним договором строки, а позивач (покупець) придбати у власність певні партії товарів, асортимент, якість, кількість та ціна яких визначається у кожному конкретному випадку з урахуванням розцінок, що можуть корегуватися за домовленістю сторін (а.с.12-13).

Договір поставки №216/2006 від 20.09.2006р. зі сторони підприємця  ОСОБА_2  підписано ОСОБА_2, а зі сторони ПФ "Спільна справа"  в строчці "директор                Ушаков А.Г." стоїть підпис особи, яка відповідно до пояснень відповідача є заступником директора -Лісовець Ю.М.

Відповідно до пояснень позивача (а.с.66) та пояснень й заяви про визнання позову відповідача (а.с. 28-29) спірний договір підписаний заступником  директора Лісовцем Ю.М., якого ПФ "Спільна справа"  не уповноважувала на підписання цього договору.

На виконання умов договору, відповідач згідно накладних №ХМС05220 від 14.09.2007р., №ХМС05868 від 29.10.2007р., №0001566 від 31.03.2008р., №ХМС0004248 від 24.06.2008р. (а.с.38-39)  поставив позивачу пиво "Лемберг Світле" в зворотній тарі КЕГ 50л.

21.09.2009р. господарським судом Хмельницької області порушено провадження у справі №21/1752 за позовом Приватної фірми "Спільна справа" до приватного підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання приватного  підприємця ОСОБА_2 повернути ПФ "Спільна справа" майно - зворотню тару КЕГ 50л та стягнення штрафу та пені ( ухвала про порушення провадження у справі, а.с.67).

Проаналізувавши обставини справи, пояснення представників сторін, колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 33 ГПК України встановлює правило, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, яка, зокрема, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг дієздатності. Відповідно до ст.203, 215 ЦК України, ст.207 ГК України недійсним є правочин, який вчинений особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Поняття цивільної дієздатності юридичної особи надається у положеннях                 ст.92 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Однак, всупереч ст.33 ГПК України, сторони не надали належних доказів на підтвердження того, що підприємець ОСОБА_2 знала про наявні обмеження повноважень заступника директора ПФ "Спільна справа" на підписання оскаржуваного  договору поставки, а тому, в силу ч.3 ст.92 ЦК України ці обмеження не мають юридичної сили при вирішенні питання законності договору поставки №216/2006 від 20.09.2006р.

Таким чином, цей договір не може бути визнаний недійсним з підстав, вказаних підприємцем ОСОБА_2

Відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до п. 9.2 роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/11 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

Таким чином, враховуючи, що після підписання спірного договору сторонами фактично виконувались передбачені договором поставки зобов'язання, колегія суддів прийшла до висновку, що сторони своїми діями схвалили спірний договір.

Отже, проаналізувавши зазначені правові норми та підстави для визнання недійсним договору колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки даний договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства.

Відтак, позов підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поставки №216/2006 від 20.09.2006р.  задоволенню не підлягає.

Зважаючи на викладене, умови договору поставки є дійсними для його сторін.

Доводи скаржника спростовуються наведеним вище, а тому не заслуговують на увагу, а також не є такими, що можуть вплинути на суть прийнятого рішення або бути підставою для його скасування.

Колегія суддів, оцінивши фактичні обставини, матеріали справи в сукупності з наведеними вище приписами  чинного законодавства, приходить до висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 14.07.2010р. у справі          №17/614-10 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                              

                                        

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької  області від 14 липня 2010 року залишити без змін, а апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.







2. Справу №17/614-10 повернути до господарського суду Хмельницької  області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

                                                                                             

відрукувати 4 примірника

1- в справу

2,3- сторонам

4- в наряд

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація