ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" листопада 2010 р. Справа № 12/149
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарях ,
Соморовій В.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Матросов О.О. (довіреність №24-09/10-1 від 24.09.2010р.) був присутній в судовому засіданні 04.11.2010р., 09.11.2010р., 16.11.2010р.,
Мукоїда Л.В. (довіреність №29-12/09-3 від 29.10.2009р.),
Гадомський Д.В. (довіреність від 05.08.2010р.) - був присутній в судовому засіданні - 26.10.2010р., 04.11.2010р.,
Дякулич О.О. (довіреність №24-09/10-1 від 24.09.2010р.),
від відповідача: Костюкевич-Тарнавська О.В. (довіреність від 12.06.2010р.),
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"
на рішення господарського суду Житомирської області
від "09" вересня 2010 р. у справі № 12/149 (суддя Сікорська Н.А)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Спецгортехніка", с.Бехи Коростенського району
про стягнення 6420201,05 грн.
з оголошеними в судовому засіданні перервами з 26.10.2010р. по 04.11.2010р., з 04.11.2010р. по 09.11.2010р. та з 09.11.2010р. по 16.11.2010р., з 16.11.2010р. по 18.11.2010р. згідно з ст.77 ГПК України
ВСТАНОВИВ:
15.02.2010р. (згідно відмітки вхідної кореспонденції суду) товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовними заявами від 19.01.2010р., в яких просило стягнути з ТОВ “Спецгортехніка” наступну заборгованість:
1. за договором фінансового лізингу №L1134-09/07 від 21.09.07р. суму боргу у розмірі 296 349,23 гривень (за 20-25 періоди лізингу), інфляційні 6003,62 гривень, пеня у розмірі 14656,63 гривень, 3% - 2144,53 гривень, всього 319154,01 гривень (т.5, а.с.2-5);
2. за договором фінансового лізингу №L1135-09/07 від 21.09.07р. суму боргу у розмірі 552 088,93 гривень (за 21-26 періоди лізингу ), інфляційні 11867,43 гривень, пеня у розмірі 29487,34 гривень, 3% - 4313,81 гривень, всього 597757,51 гривень (т.4, а.с.2-5);
3. за договором фінансового лізингу №L1141-10/07 від 15.10.07р. суму боргу у розмірі 89 111,73 гривень (за 22-27 періоди лізингу), інфляційні 1808,92 гривень, пеня у розмірі 4419,22 гривень, 3% - 646,61 гривень, всього 95986,48 гривень (т.8, а.с.2-5);
4. за договором фінансового лізингу №L1142-10/07 від 15.10.07р. суму боргу у розмірі 89 111,73 гривень (за 22-27 періоди лізингу), інфляційні 1808,96 гривень, пеня у розмірі 4419,35 гривень, 3% - 646,63 гривень, всього 95987,99 гривень (т.7, а.с.2-5);
5. за договором фінансового лізингу №L1143-02/08 від 01.02.08р. суму боргу у розмірі 313 802,51гривень (за 12-17 періоди лізингу), інфляційні 7105,97 гривень, пеня у розмірі 17001,33 гривень , 3% - 2487,52 гривень, всього 340397,33 гривень (т.6, а.с.2-5);
6. за договором фінансового лізингу №L2781-07/08 від 28.07.08р. суму боргу у розмірі 1 152 659,79 гривень (за 10-13 періоди лізингу), інфляційні 16035,34 гривень, пеня у розмірі 41810,37 гривень, 3% - 6118,59 гривень, всього 1216624,08 гривень (т.3, а.с.2-5);
7. за договором фінансового лізингу № L2782-07/08 від 28.07.08р., суму боргу у розмірі 2 473 716,78 гривень (за 10-16 періоди лізингу), інфляційні 54274,55 гривень, пеня у розмірі 136098,07 гривень, 3% - 19904,95 гривень, всього 2683994,35 гривень (т.2, а.с.2-5);
8. за договором фінансового лізингу №L2785-07/08 від 28.07.08р. суму боргу у розмірі 2 473 716,78 гривень (за 9-13 періоди лізингу), інфляційні 16005,90 гривень, пеня у розмірі 40201,14 гривень, 3% - 5883,09 гривень, всього 1070299,30 гривень (т.1, а.с.2-5).
Господарський суд Житомирської області ухвалою від 16.06.10р. на підставі ст.58 ГПК України об'єднав справи № 12/149, №12/150, №12/151, №12/152, №12/153, №12/154, №12/155, №12/156 в одне провадження у справу №12/149.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" згідно об'єднаних позовних вимог звернулось до господарського суду Житомирської області з урахуванням останнього уточнення позовних вимог від 09.09.2010р., яке прийнято судом до розгляду в порядку ст.22 ГПК України (т.10, а.с.1,2) з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості по договорам фінансового лізингу №№ L1134-09/07 від 21.09.07р., L1135-09/07 від 21.09.07р.,L1141-10/07 від 15.10.07р., L1142-10/07 від 15.10.07р., L1143-02/08 від 01.02.08р., L2781-07/08 від 28.07.08р., L2782-07/08 від 28.07.08р., L2785-07/08 від 28.07.08р. на загальну суму 8370919,33 грн., в тому числі 1153723,15 грн. основної заборгованості та 7217196,18 грн. неустойки за неповернення предметів лізингу у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості в сумі 816724,78 грн.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 09.09.2010р. у справі №12/149 відмовлено в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецгортехніка", с.Бехи Коростенського району.
Вважаючи, що рішення місцевим господарським судом прийнято з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального права, позивач - ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" звернувся до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Мотивуючи апеляційну скаргу з врахуванням додаткових пояснень від 04.11.2010р. (т.10, а.с. 37-40, 67-69), позивач - ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" зазначає наступне:
- безпідставним є висновок суду про суперечність чинному законодавству України п.п.6.1.1-6.1.5 Загальних умов, оскільки укладені договори фінансового лізингу й додатки до них є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173,174 ГК України, ст.ст.11, 202, 509 ЦК України і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язкими для їх виконання сторонами, отже відповідач підписавши договори погодився з їх умовами та відповідно із способом встановлення розміру лізингових платежів;
-не можна погодитись й з висновком суду, що лізингові платежі розраховуються позивачем на підставі політики загальних розрахунків та договори взагалі не містять положення щодо порядку здійснення розрахунків зміни лізингових платежів, оскільки у п.п. 6.1.1-6.1.5 Загальних умов сторони погодили підстави та порядок зміни розміру лізингових платежів, зазначених у графіку, у випадку зменшення чи збільшення курсу долара США по відношенню до зафіксованого у графіку курсу, лізингодавцем відповідно до цих пунктів зменшувався чи збільшувався розмір лізингового платежу;
-судом не була досліджена й та обставина, що в угодах про внесення змін до договору №L1134-09/07 від 21.09.07р. та №L1135-09/07 від 21.09.07р. в реквізитах та підписах сторін, а також преамбулі угод зазначена ОСОБА_1., яка була в якості уповноваженої особи ТОВ "Спецгортехніка", а самі угоди підписані ОСОБА_2, який у цей час був директором, про що свідчить його підпис, який повністю співпадає з підписом в наказі №21-К від 18.10.2007р., отже угоди підписані уповноваженими на це установчими документами особами та скріплені печатками відповідно до вимог ст.203 ЦК України є правомірними і повинні були прийнятіі судом до уваги при вирішення спору;
-правомірним є нарахування неустойки у розмірі щомісячної плати за користування предметами лізингу за весь час прострочення у розмірі 7217196,18 грн. згідно зі ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України за якими, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, враховуючи, що лізингоодержувач в порушенні умов договору, ст.785 ЦК України, ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" не повернув предмети лізингу та продовжує використовувати їх у власній господарській діяльності;
- безпідставним є твердження суду першої інстанції про неправомірність застосування позивачем в частині визначення еквіваленту ціни договору фінансового лізингу у валюті й визначення лізингових платежів в договорі на підставі плаваючої ставки LIBOR, оскільки відповідачем не заявлялась вимога про визнання недійсними цих умов фінансового лізингу та судом першої інстанції ці вимоги відповідно до ст. 215 ЦК України не розглядались.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу від 26.10.2010р. й в додаткових поясненнях від 15.11.2010р. (т.10, а.с.60-62, 106) та його представник в судовому засіданні не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, зазначила, що рішення господарського суду Хмельницької області прийнято у відповідності з чинним законодавством та фактичними обставинами справи й просить останнє залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зазначивши, що:
-між сторонами були укладені договори фінансового лізингу за п.п. 4.1, 4.2.,4.9 яких, передбачено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу та комісію лізингодавця; розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку; всі зазначені цим розділом лізингові платежі, за виключенням компенсації відсотків за фінансування придбання предмету лізингу, лізингоодержувач сплачує за правилами, наведеними в графіку;
-на виконання вимог ст.ст. 11, 509, 691, 806 ЦК України та ст.ст.1,6,16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сторони в п.3.1 догорів чітко визначили вартість предмета лізингу в гривні, за яку відповідач повинен його придбати, в графіку платежів, виходячи з вартості предмета лізингу - визначили та погодили порядок розрахунків поточних платежів з зазначенням кількості періодів лізингу та конкретного розміру лізингового платежу в гривнях, тобто жодних підстав для зміни розміру щомісячних лізингових платежів у позивача не було;
-позивач у своїх письмових поясненнях вказує на те, що графік платежів є ануїтетом, розрахунок розміру періодичних лізингових платежів здійснювався відповідно до Політики загальних розрахунків ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" за допомогою ануїтетної формули, однак ні в договорах, ні в графіку платежів й інших додатках до договорів не має жодних посилань на те, що розрахунок розміру періодичних лізингових платежів проводиться відповідно до Політики загальних розрахунків;
- угода від 06.12.2007р. про внесення змін до договору №L1135-09/07 від 21.09.07р. та угода від 09.01.2008р. про внесення змін до договору №L1134-09/07 від 21.09.07р. не є належним доказом існування між сторонами домовленостей щодо зміни вартості предмету лізингу та суми платежів, оскільки підписані ОСОБА_1., яка на момент підписання угод директором відповідача не являлась й не була його уповноваженою особою, що підтверджується протоколами позачергових зборів учасників ТОВ "Спецгортехніка" №5 від 02.10.2007р., №25 від 25.04.2008р., наказами №21-к від 18.10.2010р., №51-к від 30.04.2010р., реєстраційними картками про внесення змін до відомостей про юридичну особу (форма №4) від 18.10.2007р., від 12.05.2008р., довідкою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 26.08.2010р. №6779381;
-відмова викладені в листі №570-03/10 від 10.03.2010р. не може вважатись такою, що зроблена позивачем з дотриманням встановленої договорами процедури, оскільки в порушення п.6.2 договорів фінансового лізингу, ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмова не містить посилання на те, від якого саме з восьми договорів фінансового лізингу позивач відмовляється та який факт порушення господарського зобов'язання по конкретному договору фінансового лізингу став підставою для відмови від кожного з договорів фінансового лізингу, крім того у відповідача відсутня заборгованість по договорам фінансового лізингу;
- відповідно до договорів фінансового лізингу №L1135-09/07 від 21.09.07р. та №L1134-09/07 від 21.09.07р. відповідач оприбуткував предмети лізингу на підставі договору купівлі-продажу від 21.09.2007р. №Р1134-09/07 та актів приймання - передачі від 22.11.2007р., від 19.12.2007р., що свідчить про набуття права власності на обладнання лізингодавцем та право тимчасового володіння й користування лізингоодержувачем.
Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між товариством з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю “Спецгортехніка” (відповідач) укладено вісім договорів фінансового лізингу: №L1134-09/07 від 21.09.07р. (надалі - “Договір -1”), №L1135-09/07 від 21.09.07р. (надалі - “Договір -2”), №L1141-10/07 від 15.10.07р. (надалі - “Договір -3”), №L1142-10/07 від 15.10.07р. (надалі - “Договір -4”), №L1143-02/08 від 01.02.08р. (надалі - “Договір -5”), №L2781-07/08 від 28.07.08р. (надалі - “Договір -6”), №L2782-07/08 від 28.07.08р. (надалі - “Договір -7”), №L2785-07/08 від 28.07.08р. (надалі - “Договір -8”) та додатки №1 "Графік платежів", №2 "Специфікація", №3 "Акт приймання-передачі предмета лізинга", №4 "Загальні умови фінансового лізингу" до кожного з вищеназваних договорів фінансового лізингу.
За своїм змістом умови вказаних договорів фінансового лізингу з додатками, крім предмету, вартості і розміру лізингових платежів є ідентичними.
Відповідно до п.1.1 договорів фінансового лізингу, лізингодавець зобов’язався на підставі договорів купівлі-продажу №Р1134-09/07 від 21.09.2007р., №Р1141-10/07 від 15.10.2007р., №Р1143-02/08 від 01.02.2008р., №Р2781-07/08 від 28.07.2008р. з додатками (т.10, а.с. 79-99), придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікаціях (додатки № 2 до договорів), а лізингоодержувач - прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цих договорів. Строк лізингу складається з Періодів лізингу, зазначеного в графіку платежів (додатки № 1 до Договорів) та не може бути меншим одного року (п.1.2 Договорів).
На виконання умов договорів позивач передав відповідачу предмет лізингу у тимчасове володіння та користування, що підтверджується актами приймання-передачі предмета лізингу (по Договору-8 - а.с.21, т.1; по Договору-7 - а.с.13, т.2; по Договору-6 - а.с.20, т.3; по Договору -4 - а.с. 15, т.7; по Договору-5 - а.с.20, т.6; по Договору-3 - а.с.19, т.8; по Договору-2 - а.с. 20, т.4; по Договору-1 - а.с.16, т.5). Викладені обставини не заперечувалися доводами апеляційної скарги та письмовими поясненнями відповідача.
Розділом 4 договорів фінансового лізингу встановлено лізингові платежі та порядок розрахунків.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договорів позивач зобов'язався виплачувати відповідачеві лізингові платежі відповідно до графіку та вимог розділу 5 Загальних умов фінансового лізингу (додатки № 4 до договорів). Лізингові платежі складаються з авансового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмету лізингу, а також поточних лізингових платежів, кожен з яких включає:
-суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу;
-комісію лізингодавця, до складу якої в повному обсязі включаються винагорода лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання предмету лізингу за договорами купівлі-продажу та витрати лізингодавця, які виникли в період дії цих договорів та пов’язані з ними (п. 4.6. Договорів).
Договорами лізингу, а саме п. 4.3 визначено, що авансовий лізинговий платіж складає 20% від вартості предмету лізингу. Комісією лізингодавця вважається різниця поточного лізингового платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем і суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу. Виключення становить комісія, нарахована за правилами ч. 2 п. 4.6 договорів, оскільки вона нараховується до настання першого періоду лізингу (п. 4.5 договорів).
Пунктом 4.6 договорів лізингу передбачено, що лізингоодержувач щомісячно сплачує відсотки за фінансування придбання предмету лізингу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховуються відсотки, від фактичної суми фінансування. Нарахування зазначених відсотків здійснюється за період з дня виконання лізингодавцем дій по фінансуванню придбання предмету лізингу до настання першого періоду лізингу, визначеному в п. 5.4 Загальних умов.
Згідно з п. 4.7 договорів оплата всіх лізингових платежів (авансового та поточних) здійснюється лізингоодержувачем в національній валюті України – гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця.
Пунктом 4.9. договорів сторони узгодили, що всі визначені цим договором платежі, за виключенням компенсації відсотків за фінансування придбання предмету лізингу, лізингоодержувач сплачує за правилами, наведеними в графіку (додатки №1 до договорів) відповідно до п. 6.1.4 яких, для розрахунку розміру лізингових платежів у гривні сторони обрали валюту –долари США.
У графіку лізингових платежів (додатки №1 до договорів фінансового лізингу) сторони домовились, що коригування (зміна) розміру лізингових платежів за відповідні лізингові періоди здійснюється за правилами пунктів 6.1.1-6.1.5 загальних умов.
Розділ 5, додатків № 4 „Загальні умови фінансового лізингу” до договорів фінансового лізингу визначає строки та порядок сплати лізингових платежів.
Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісячно авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу відповідача або за допомогою факсимільного зв'язку. При цьому, у разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до позивача та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку відповідач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (п. 5.3 загальних умов договорів лізингу).
Пунктом 5.4 встановлено, що лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому предмет лізингу був переданий відповідачеві за актом приймання-передачі. Зазначені у графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.
Розділ 6, додатків № 4 „Загальні умови фінансового лізингу” до договорів фінансового лізингу визначає порядок зміни лізингових платежів.
Пунктом 6.1. Загальних умов сторони передбачили, що лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у наступних випадках (включаючи, але не обмежуючись):
6.1.1 У випадку зміни встановленого на день укладення договору розміру ставки USD LIBOR (фіксована індикативна ставка, яка нараховується як середньоарифметичне значення індивідуальних процентних ставок пропозиції ресурсів банків-членів Британської Банківської Асоціації (BBA LIBOR Contributor Panel Banks). Фіксується на 11.00 (одинадцяту годину рівно) за Лондонським часом для певних валют та строків кредитування. При реалізації договору, ставка визначається на дату за даними системи РЕЙТЕРС) на період 1 місяць, розмір комісії змінюється пропорційно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу.
6.1.2. У випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності лізингодавця, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обов'язкових платежів, пов'язаних з предметом лізингу та/або виконанням лізингодавцем своїх обов'язків за договором.
6.1.3. У разі перевищення розміру комісії лізингодавця за договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від вартості предмета лізингу, комісія у складі лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20%, нарахованому на таке перевищення.
6.1.4. У випадку зміни на день складання рахунку за відповідний лізинговий період, встановленого НБУ курсу гривні до доларів США по відношенню до визначеного в п.2 Графіку курсу, лізингові платежі змінюються пропорційно зміні курсу гривні до доларів США.
6.1.5. В інших випадках, визначених договором та додатками до нього, в тому числі у разі виникнення у лізингодавця додаткових витрат, які виникли в період дії цього договору та пов'язані з ним.
Розрахунок позовних вимог в частині стягнення заборгованості позивачем здійснено відповідно до п.6.1 "Загальних умов фінансового лізингу".
Проаналізувавши вищезазначені пункти договорів, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу; за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Згідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг", істотними умовами договору лізингу є в тому числі і розмір лізингових платежів. Частиною 2 ст. 16 вказаного Закону встановлено вичерпний перелік платежів, які можуть включати в себе лізингові платежі, передбачені умовами договору, а саме:
-суму, яка відшкодовує частину вартості Предмету лізингу;
-платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
- компенсацію відсотків за кредитом;
- інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу.
Відповідно до ч. 5 ст. 180 ГК України, ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами КМУ. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги), вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Згідно до ст. 189 ГК України, ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг) які реалізуються суб'єктам господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна визначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть виражатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Стаття 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” визначає зовнішньоекономічний договір (контракт) як матеріально оформлену угоду двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Під іноземними контрагентами слід розуміти суб'єктів господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України, грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 р. за №1998 "Про удосконалення порядку формування цін" встановлено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обґрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.
Отже, враховуючи, що ні ТОВ “Спецгортехніка” ні ТОВ “Райффайзен Лізинг Аваль” не є іноземними контрагентами, та укладені між ними договори не є зовнішньоекономічними договорами (контрактами), грошові зобов'язання мають бути виражені у гривнях.
Відповідно до пунктів 6.1.1, 6.1.4 пункту 6.1 у випадку зміни встановленого Національним Банком України курсу гривні до доларів США відбувається зміна розміру, визначених у Графіку лізингових платежів, а у випадку зміни встановленого на день укладання договорів розміру ставки USD LIBOR на період 1 місяць відбувається зміна розміру комісії (винагорода).
Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Виходячи з цього, перерахунок суми до сплати за офіційним курсом валюти на день платежу та перерахунок комісії у випадку зміни встановленого на день укладення договору розміру ставки USD LIBOR на період 1 місяць, можливе виключно у випадку, коли у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті. Отже право передбачати коригування лізингових платежів було б можливим виключно за умови визначення у договорі грошового еквіваленту вартості предмета лізингу в іноземній валюті. У спірних договорах таке визначення відсутнє.
За умовами договорів фінансового лізингу відповідача зобов'язано сплачувати на користь позивача наступні платежі:
- авансовий платіж, який відшкодовує вартість предмету лізингу, в розмірі 20% від вартості предмету лізингу (п. 4.3. Договорів, п. 5.2. Загальних умов; п. 1 графіків платежів);
- поточні лізингові платежі (п.п. 4.2., 4.4 договорів, п. 5.3. Загальних умов).
В свою чергу, поточні лізингові платежі складаються з суми, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу та комісію лізингодавця, яка, відповідно до п. 4.6., включає винагороду лізингодавця, компенсацію відсотків за фінансування придбання предмету лізингу за договорами купівлі-продажу та витрати лізингодавця, які виникли в період дії цих договорів.
Отже, умовами договорів (п. 4.1.), відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" у складі лізингових платежів передбачено суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та комісію лізингодавця, як винагороду за отримане у лізинг майно, компенсацію відсотків за кредитом та витрати лізингодавця за договорами фінансового лізингу, а положеннями п.п. 6.1.1., 6.1.3., 6.1.4. Загальних умов визначено платіж, який не передбачений ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" - винагорода у розмірі ПДВ за ставкою 20% відсотків в разі перевищення розміру комісії лізингодавця за договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу та винагорода, яка виникає внаслідок збільшення курсу долара США по відношенню до гривні.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Щомісячна індексація платежів вартості предмету лізингу включається в рахунок та змінює балансову вартість предмету лізингу для лізингоодержувача. Це приводить до того, що сума сплати тіла предмету лізингу не відповідає сумі самого активу (після того як відрахували аванс і викупну вартість). Під індексацією слід розуміти співвідношення платежу початкового курсу валютного договору фінансового лізингу та курсу валюти, встановленого НБУ на день виставлення періодичного рахунку.
Згідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладена учасниками з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.
Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-2,5,6 ст. 203 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам судочинства.
Відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом договір, який суперечить закону.
Судова колегія прийшла до висновку, що п.п. 6.1.1., 6.1.3., 6.1.4. п.6.1 Загальних умов фінансового лізингу (додатків №4 до договорів фінансового лізингу) є недійсними, як такі, що суперечать частині 2 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", оскільки закріплюють вид платежу, що не передбачений чинним законодавством.
Оскільки позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по договорам фінансового лізингу №L1134-09/07 від 21.09.07р., №L1135-09/07 від 21.09.07р., №L1141-10/07 від 15.10.07р., №L1142-10/07 від 15.10.07р., №L1143-02/08 від 01.02.08р., №L2781-07/08 від 28.07.08р., L2782-07/08 від 28.07.08р., №L2785-07/08 від 28.07.08р., то відповідно п.п. 6.1.1., 6.1.3., 6.1.4. п.6.1. Загальних умов фінансового лізингу, додатків №4 до договорів фінансового лізингу №L1134-09/07 від 21.09.2007р., №L1135-09/07 від 21.09.2007р., №L1141-10/07 від 15.10.2007р., №L1142-10/07 від 15.10.2007р., №1143-02/08 від 01.02.2008р., №L2781-07/08 від 28.07.2008р., №L2782-07/08 від 28.07.2008р., №L2785-07/08 від 28.07.2008р. пов'язані з предметом даної справи.
Таким чином, враховуючи, що при укладенні п.п. 6.1.1., 6.1.3., 6.1.4. п.6.1. Загальних умов фінансового лізингу (додатків №4 до договорів фінансового лізингу №L1134-09/07 від 21.09.2007р., №L1135-09/07 від 21.09.2007р., №L1141-10/07 від 15.10.2007р., №L1142-10/07 від 15.10.2007р., №1143-02/08 від 01.02.2008р., №L2781-07/08 від 28.07.2008р., №L2782-07/08 від 28.07.2008р., №L2785-07/08 від 28.07.2008р.) не дотримано вимог законодавства, апеляційний господарський суд, керуючись положеннями п. 1 ст. 83 ГПК України, дійшов висновку про визнання вищенаведених пунктів додатків №4 до договорів фінансового лізингу недійсними.
Частиною 1 ст. 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Отже, оскільки п.п. 6.1.1., 6.1.3., 6.1.4. п.6.1. Загальних умов фінансового лізингу додатків №4 укладені з порушенням вимог чинного законодавства, то відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства ці пункти є недійсними з моменту їх вчинення.
З огляду на те, що п.п. 6.1.1., 6.1.3., 6.1.4. п.6.1. Загальних умов фінансового лізингу є недійсними, а відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування позивачем індексації та коригування лізингових платежів , в тому числі в частині винагороди (комісії) Лізингодавцю:
- в разі зміни встановленого на день укладення договору розміру ставки USD LIBOR на період 1 місяць розміру комісії;
-в разі перевищення розміру комісії лізингодавця за договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу розраховану від вартості предмета лізингу;
- в разі зміни курсу гривні до долара США.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з ТОВ “Спецгортехніка” 1153723,15 грн. заборгованості за договорами фінансового лізингу №L1134-09/07 від 21.09.07р. (за 20-25 періоди лізингу), №L1135-09/07 від 21.09.07р. (за 21-26 періоди лізингу ), №L1141-10/07 від 15.10.07р. (за 22-27 періоди лізингу), №L1142-10/07 від 15.10.07р. (за 22-27 періоди лізингу), №L1143-02/08 від 01.02.08р. (за 12-17 періоди лізингу), №L2781-07/08 від 28.07.08р. (за 10-13 періоди лізингу), № L2782-07/08 від 28.07.08р., (за 10-16 періоди лізингу), №L2785-07/08 від 28.07.08р (за 9-13 періоди лізингу) є безпідставними, оскільки на дату звернення позивача до суду відповідачем були сплачені лізингові платежі за вказані позивачем періоди.
Крім того, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності збільшення позовних вимог по угодах від 06.12.2007р., від 09,01.2008р. про внесення змін до договорів фінансового лізингу №L1134-09/07 від 21.09.07р., №L1135-09/07 від 21.09.07р. (а.с.142, т.5; а.с.19, т.4), якими збільшено вартість предмету лізингу та, відповідно, внесено зміни до Графіку платежів, оскільки згідно наданих до справи документів (а.с. 129-142, т.9), з 18.10.07р. директором ТОВ “Спецгортехніка”було призначено ОСОБА_2, а з 05.05.08р. –Залозну Людмилу Олександрівну. Натомість, в угодах про внесення змін до Договору-1 та до Договору-2 директором ОСОБА_1. Залозну, яка на час підписання вказаних угод не являлась директором ТОВ “Спецгортехніка”, що не заперечується сторонами. Відповідно дані угоди є неукладеними.
До того ж, позивачем не доведено понесення додаткових витрат, щодо оплати вартості предмету лізингу які б були підставою для збільшення вартості предмета лізингу та укладання угод про внесення змін до договорів фінансового лізингу.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було встановлено, що відповідач у встановлений договорами строк (періоди), виконував свій обов'язок по перерахуванню лізингових платежів.
Позивачем, крім вимог щодо стягнення заборгованості за договорами фінансового лізингу, ставиться вимога про сплату відповідачем неустойки за неповернення предметів лізингу з посиланням на ст.785 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч. 2 статті 7 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Такі ж підстави передбачені сторонами у пункті 6.1 підпункті 6.1.2 договорів фінансового лізингу.
У п.10.3.1 Загальних умов фінансового лізингу сторони передбачали, що у разі дострокового припинення договору, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю за власний рахунок у визначенні лізингодавцем строки та місце в межах території України. Незалежно від цього лізингодавець має право самостійно вилучити предмет лізингу з місця зберігання (знаходження) такого предмету лізингу без будь-яких погоджень або дозволу лізингоодержувача з покладанням на нього понесених при цьому витрат.
Однак позивач не надав суду будь-яких доказів, щодо направлення відповідачу повідомлення про повернення предметів лізингу у визначене ним місце.
З урахуванням фактичних обставин належного виконання до 25.02.2009 року лізингоодержувачем умов договорів фінансового лізингу, відсутності заборгованості по сплаті лізингових платежів, відсутності доказів направлення відповідачу вимоги про повернення предмета лізингу у визначене місце, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність у позивача підстав для стягнення неустойки.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, в даному випадку, позивач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
Відтак, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 8370919,33 грн., в т.ч. 1153723,15 грн. боргу та 7217196,18 грн. неустойки за неповернення предметів лізингу, а тому, апеляційна скарга позивача про скасування цього рішення є необґрунтованою й такою, що не підлягає задоволенню.
Водночас, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду у даній справі слід доповнити висновком про визнання п.п. 6.1.1., 6.1.3., 6.1.4. п.6.1. Загальних умов фінансового лізингу (додатків №4 до договорів фінансового лізингу №L1134-09/07 від 21.09.2007р., №L1135-09/07 від 21.09.2007р., №L1141-10/07 від 15.10.2007р., №L1142-10/07 від 15.10.2007р., №1143-02/08 від 01.02.2008р., №L2781-07/08 від 28.07.2008р., №L2782-07/08 від 28.07.2008р., №L2785-07/08 від 28.07.2008р.) недійсними.
Керуючись п. 1 ст. 83 ГПК, ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 09 вересня 2010 року у справі №12/149 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" без задоволення.
2. Визнати недійсними п.п. 6.1.1., 6.1.3., 6.1.4. п.6.1. Загальних умов фінансового лізингу (додатків №4 до договорів фінансового лізингу №L1134-09/07 від 21.09.2007р., №L1135-09/07 від 21.09.2007р., №L1141-10/07 від 15.10.2007р., №L1142-10/07 від 15.10.2007р., №1143-02/08 від 01.02.2008р., №L2781-07/08 від 28.07.2008р., №L2782-07/08 від 28.07.2008р., №L2785-07/08 від 28.07.2008р.), укладених між товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" та товариством з обмеженою відповідальністю "Спецгортехніка".
3. Справу повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя
судді:
відрукувати 4 примірника
1- в справу
2,3- сторонам
4- в наряд