УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД       ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-12636/2010                                                                                                          Головуючий у 1-й інстанції –Кір’як А.В.

Категорія –37                                                                                                                        Доповідач – Петренко І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

01 грудня 2010 року

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

    головуючого                                    судді  –  Петренко І.О.

    суддів                                                          –  Котушенко С.П., Романюк М.М.

    при секретарі                                              –  Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину (заповіту) та його правових наслідків недійсними та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування жилим приміщенням,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2008 році позивачка звернулася до суду та просила з урахуванням уточнених вимог ухвалити рішення, яким визнати заповіт ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, посвідчений 27 липня 2004 року, нотаріусом Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори недійсним, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про спадщину, видане нотаріусом Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори на право власності на 11/18 частин квартири АДРЕСА_1, скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на зазначену квартиру в ОКП «Дніпродзержинському БТІ».

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала на те, що її бабуся по лінії батька ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. За життя бабусі , вони з нею були співвласниками квартири АДРЕСА_1. Після смерті дідуся ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, вона з бабусею успадкували його частку у вищезазначеній квартирі. У власності бабусі було 11/18 частин квартири, а у власності позивачки 7/18 частки квартири.

В 1993 році бабуся на випадок смерті залишила заповіт, за яким належну їй частину спірної квартири вона заповідала своїй онучці – позивачці по справі. Бабуся стояла на обліку в ПНД м. Дніпродзержинська, оскільки вона часто забувала події, свої слова та дії,  виявляла неадекватну поведінку. Будучи співвласницею квартири, позивачка рідко залишала бабусю на самоті, часто приходила до неї, доглядала її та допомагала їй по господарству. Після смерті бабусі сім’я позивачки понесла витрати на поховання. Тоді ж вона  звернулася до Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори  із заявою про прийняття спадщини за заповітом, де виявилося, що усе майно в 2004 році бабуся заповіла ОСОБА_2, тобто своїй донці та рідній сестрі її батька.

ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою та з урахуванням уточнених вимог просила ухвалити рішення, яким визначити порядок користування жилим приміщенням АДРЕСА_1, виділивши їй у користування одну ізольовану кімнату площею 18,9 кв.м., а ОСОБА_1 виділити ізольовану кімнату площею 11,6 кв.м. ; коридор, кухню, ванну кімнату та туалет залишити у спільному користуванні та стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по справі.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22 червня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, а взадоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення  суду залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно  до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення , яким суд , виконавши  всі вимоги цивільного судочинства , вирішив  справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі  повно і всебічно з”ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи ,позивачка звертаючись до суду з вище вказаним позовом  вказувала на те , що спадкодавиця ОСОБА_3 18 вересня 1993 року  зробила заповіт на  належну їй АДРЕСА_1 в м. Дніпродзержинську  на свою онуку  ( ар. сп. 20) і про те , що заповіт було  змінено 27 липня 2004 року  позивачці стало відомо лише після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ( ар. сп. 22,74) , з чим вона не погоджується.

Однак , у відповідності до положень ст.. 1233 ЦК України заповітом  є особисте розпорядження фізичної особи  на випадок своєї смерті , а згідно до ст.. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт та скласти новий заповіт. Кожний новий заповіт  скасовує попередній і не відновлює заповіту , який заповідач склав перед ним , крім випадків ,коли новий заповіт буде визнано недійсним на підставах  , передбачений ст..ст.225 та 231 ЦК України.

Позивачка наполягала на тому , що заповідачка на час складання нового заповіту не  усвідомлювала  значення своїх дій  та ( або)  не могла  керувати ними. Однак , у відповідності до роз”яснень , що містяться в п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику у справах про спадкування” від  30 травня 2008 року для встановлення  психічного стану  заповідача в момент складання  заповіту , який дав би  підставу припустити  , що особа не розуміла значення своїх дійі ( або) не могла ними керувати на момент складання заповіту , суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

Дані вимоги судом першої інстанції були виконані і у відповідності до акту амбулаторної ( посмертної) судово-психіатричної експертизи від 11 березня 2010 року ( ар. сп. 175-178)  , дати відповідь  на питання , які були судом поставлені експертам не уявляється можливим в зв”язку з відсутністю в матеріалах справи медичної документації даних про стан здоров”я  спадкодавці на час складання заповіту.

Посилання позивачки за головним позовом на не адекватну поведінку спадкодавці, що підтверджували в судовому засіданні свідки , підтвердження стану здоров”я  останньої на 2002 рік, суттєвого значення не мають , оскільки  відповідно до вимог ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна із сторін по справі забов”язана  надавати докази  в підтвердження  своїх вимог та заперечень на позовні вимоги, а у відповідності до положень ч. 1 ст. 11 ЦПК України  суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб , поданим відповідно до положень ЦПК України , в межах заявлених ними вимог і на  підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі .

Виходячи з вище наведеного колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції повно і всебічно з’ясував обставини справи, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, дав їм належну правову оцінку і ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Доводи, вказані ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, необґрунтовані,  зводяться до переоцінки висновків суду щодо обставин по справі і не можуть бути прийняті до уваги, скільки суд правильно встановив всі обставини по справі.За таких обставин відсутні підстави для скасування рішення суду 1-ї інстанції, яке відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Керуючись  ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді