У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 10724/10 Головуючий 1 інстанції – Якименко Л.Г.
Категорія 19 Доповідач – Максюта Ж.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого – Болтунової Л.М.
суддів – Максюти Ж.І., Козлова С.П.
при секретарі – Бецман І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25 червня 2010 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання договору часткового будівництва та додаткової угоди частково недійсними, зміну сторони в договорі, визнання права власності та скасування державної реєстрації,-
В С Т А Н О В И Л А:
В червні 2009 року позивачка ОСОБА_2 звернулась з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання договору часткового будівництва та додаткової угоди частково недійсними, зміну сторони в договорі, визнання права власності та скасування державної реєстрації, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що в грудні 2003 року вона вирішила придбати для себе нерухому майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, на цей час АДРЕСА_6 в місті Дніпропетровську, для чого доручила своєму синові відповідачу по справі ОСОБА_3 укладання договору із забудовником ЗАТ «Укртрансенерго» з метою подальшого фінансування будівництва об’єкта будівництва та передачею права власності на об’єкт на неї після його закінчення.
На підставі усної домовленості з відповідачем ОСОБА_3 договір повинен був укладений на її ім’я, для чого вона передала йому гроші у сумі 182000 грн. а в подальшому ще 25000 грн. для укладання додаткової угоди.
В подальшому відповідач ОСОБА_3 свої зобов’язання перед нею не виконав, договір часткового будівництва та додаткову угоду до нього з забудовником ЗАТ «Укртрансенерго» уклав на своє ім’я, а в подальшому також зареєстрував право власності на вказану квартиру на своє ім’я, а тому вона вимушена звернутись з позовом до суду за захистом своїх порушених прав
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25 червня 2010 року позов задоволено повністю.
Визнано частково недійсним, в частині пайовика, договір №60 пайового будівництва АДРЕСА_1 (об’єкт №489) за рахунок коштів фізичної особи, укладений 29.12.2003 року між Закритим акціонерним товариством «Укртрансенерго» та ОСОБА_3, зазначивши сторону в договорі: пайовик ОСОБА_2.
Визнано частково недійсною, в частині пайовика, додаткову угоду від 26.07.2004 року до договору №60 пайового будівництва АДРЕСА_1 (об’єкт №489) за рахунок коштів фізичної особи, укладеного 29.12.2003 року між Закритим акціонерним товариством «Укртрансенерго» та ОСОБА_3, зазначивши сторону в договорі: пайовик ОСОБА_2.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_2, скасувавши державну реєстрацію права власності на цю квартиру за ОСОБА_3.
Вирішено питанні про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволені позову.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_2 передала своєму синові - відповідачу ОСОБА_3 суму грошей у розмірі 70000 доларів США, для купівлі на її ім’я житла, але в порушення усної домовленості останній договір пайового будівництва та додаткова угоди до нього з ЗАТ «Укртрансенерго», уклав на своє ім’я, а в подальшому зареєстрував за собою право власності на квартиру АДРЕСА_3.
Проте погодитися з таким висновком суду неможна.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 знаходились у зареєстрованому шлюбу з 22 березня 2003 року по 14 грудня 2007 року.
Перебуваючи у шлюбі ОСОБА_5 уклав договір пайового будівництва та додаткову угоду до нього із забудовником ЗАТ «Укртрансенерго» з метою фінансування будівництва об’єкта нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_4 ( в подальшому Білостоцького) в місті Дніпропетровську, та передачею права власності на об’єкт після його закінчення (а.с.20-24) .
Згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру №24 та №69 прийнято на рахунки ЗАТ «Укртрансєнерго» від ОСОБА_3 вісімсот шістнадцять тисяч та двісті сім тисяч шістдесят гривен відповідно (а.с.18)
На підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20.12.2004 року за №3839 та рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22.12.2005 року за №5379 за відповідачем ОСОБА_3 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_5 та видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с.25-26).
Спірна квартири є спільною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1, оскільки придбана ними в період шлюбу.
Письмових доказів про те, що зазначена квартира була придбана на кошти позивачки ОСОБА_2, остання суду не надала.
Показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_2 в їх присутності передала свої гроші на придбання спірної квартири відповідачу ОСОБА_3 не можуть бути прийняті за доказ про те, що саме вона є пайовиком будівництва квартири АДРЕСА_5 і не можуть бути підставою для визнання за нею права власності на цю квартиру, оскільки між сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні будь-які договірні відносини що до спірної квартири і сам факт надання таких грошей своєму сину –відповідачу по справі, свідчить про те, що вона надала ці гроші в сім’ю відповідача і ця обставина не може розцінюватися з правової точки зору як підстава для визнання за нею права власності на спірну квартиру.
Крім того, позивачка не позбавлена права звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача зазначених коштів з наданням належних доказів про їх передачу.
Виходячи з вищевикладеного колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_2 відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 25 червня 2010 року - скасувати.
В задоволені позову ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
СУДДІ: