У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц–10196/10 Головуючий в 1-ій інстанції – Грищенко В.М.
Категорія - 46 Доповідач - Демченко Е.Л.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого – судді Басуєвої Т.А.
суддів - Волошина М.П., Демченко Е.Л.
при секретарі – Гребенкіній Г.М.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 18 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи – ОСОБА_4, ОСОБА_5, про поділ майна подружжя, -
в с т а н о в и л а:
В листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з уточненим в ході розгляду справи позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, мотивуючи його тим, що з 04 липня 1987 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Під час перебування у шлюбі вони за спільні кошти придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, гараж №1108 в ГК „Каштан-2” по АДРЕСА_3, 1/2 частину домоволодіння №82 по АДРЕСА_4 Дніпропетровської області, автомобілі „КІА СПОРТЕЙДЖ”, державний номер НОМЕР_1, „МАН F 2000”, державний номер НОМЕР_2.
Посилаючись на те, що спірна квартира є неподільною річчю, що вона була придбана безпосередньо після продажу належної їй, відповідачу та їх дітям приватизованої квартири АДРЕСА_2, де ОСОБА_2 належала лише 1/4 частина квартири, а тому просить припинити право спільної сумісної власності подружжя на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та провести розподіл спільного майна подружжя, виділивши їй 2/3 частини даної квартири, а відповідачу 1/3 частину квартири. Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/3 частину спірної квартири, як незначну, та стягнути з неї на користь відповідача грошову компенсацію вартості 1/3 частини квартири. Визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1. Стягнути з відповідача на її користь 1/2 вартості проданого автомобіля „КІА СПОРТЕЙДЖ”, державний номер НОМЕР_1, в розмірі 30.220 грн.67 коп. і 1/2 вартості автомобіля „МАН F 2000”, державний номер НОМЕР_2, в розмірі 94.239 грн. Визнати частково недійсним договір дарування 1/2 частки домоволодіння №82 по АДРЕСА_4 Дніпропетровської області від 23 листопада 2007 року, визнати даний договір договором купівлі-продажу 1/2 частки домоволодіння. Визнати за нею право спільної сумісної власності на 1/4 частину спірного домоволодіння.
Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 18 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Суд визнав право власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог позивачці відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення Індустріального районного суду, зазначаючи, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального й процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 213 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Приймаючи рішення про визнання права власності на спірну квартиру, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира є неподільною річчю, а тому повинна бути присуджена одному з подружжя, врахував, що дана квартира була придбана після продажу приватизованої сторонами та їхніми дітьми квартири, що відповідач в даній квартири не зареєстрований.
Однак погодитись з такими висновками районного суду не можна, оскільки дані висновки суду не відповідають обставинам справи, суд не правильно застосував норми матеріального закону.
Колегія суддів вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п.3 і 4 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення із наступних підстав.
Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що сторони з 04 липня 1987 року по грудень 2009 року перебували в зареєстрованому шлюбі. Під час перебування в шлюбі сторони на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 27 квітня 2000 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, придбали за спільні кошти на ім’я ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1. Також в період шлюбу сторонами були придбані автомобіль „МАН F 2000”, державний номер НОМЕР_3, і автомобіль „КІА СПОРТЕЙДЖ”, державний номер НОМЕР_4.
30 грудня 2009 року ОСОБА_2 на підставі угоди купівлі-продажу продав автомобіль „КІА СПОРТЕЙДЖ”, державний номер НОМЕР_4(а.с.58).
Відповідно до висновку експертного автотоварознавського дослідження №60 від 09 березня 2010 року ринкова (дійсна) вартість автомобіля „КІА СПОРТЕЙДЖ”, державний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_7, на час оцінки, згідно наданих документів, може складати 60.441 грн.35 коп.(а.с.88-90)
08 грудня 2009 року автомобіль „МАН F 2000” відповідачем було знято з обліку. В числі зареєстрованих він не значиться(а.с.18).
Відповідно до висновку експертного автотоварознавського дослідження №61 від 09 березня 2010 року ринкова (дійсна) вартість автомобіля „МАН F 2000”, державний номер НОМЕР_5, ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_6, на час оцінки, згідно наданих документів, може складати 188.478 грн.35 коп.(а.с.83-85).
Згідно із ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57-60 ЦПК України.
Статтями 60,61 ЦАК України встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу обов’язків щодо доказування між сторонами.
За загальним правилом, установленим ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.61 ЦПК України.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що відповідач ОСОБА_2 має право на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до вимог п.п.2,4 ст.65 СК України під час укладення договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.
Згідно до вимог ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
З матеріалів справи вбачається, що спірні автомобілі були продані уже після припинення шлюбних відносин; згоди на відчуження автомобілів позивачка не давала; доказів передачі їй коштів від продажу відповідач не надав. Крім того, у судовому засіданні ОСОБА_3 уточнила свої вимоги в цій частині й просила стягнути на її користь компенсацію вартості 1/2 частини автомобілів.
За таких обставин постановлене судом першої інстанції рішення в частині визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 і відмову їй в задоволенні вимог про стягнення компенсації вартості 1/2 частин проданих автомобілів підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
В іншій частині рішення суду Індустріального районного суду м.Дніпропетровська підлягає залишенню без змін, оскільки відповідно до ст.11 ЦПК України позивачка не довела, що під час перебування в шлюбі вони з відповідачем придбали гараж №1108 в ГК „Каштан-2” по АДРЕСА_3 та 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_4 Дніпропетровської області.
Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, –
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 18 червня 2010 року скасувати.
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1/2 вартості автомобіля „КІА СПОРТЕЙДЖ”, державний номер НОМЕР_1, в розмірі 30.220 грн.67 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1/2 вартість автомобіля „МАН F 2000”, державний номер НОМЕР_2, в розмірі 94.239 грн.17 коп.
В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_3 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 171 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1.649 грн.
Рішення апеляційного суду чинне з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді: