справа № 2-192/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 листопада 2010 року                            Бердянський міськрайонний суд

                                                                      Запорізької області

в складі: головуючого судді – Крамаренко А.І.

                при секретарі – Корнієнко Н.І.

    за участю: позивача – ОСОБА_7 ,  представника відповідача –  ОСОБА_1,

    розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який уточнив та доповнив під час розгляду справи, та зазначив, що він з 2001 року по червень 2008 року проживав  однією родиною з ОСОБА_3 Оскільки у них були дорослі діти від перших шлюбів та певні домовленості, шлюб вони не реєстрували.

Після припинення спільного проживання, ОСОБА_3, скориставшись його відсутністю, вивезла майно, що було ними спільно придбане, а саме: пральну машину, комп’ютер, два крісла, сканер, принтер, стіл для комп’ютера, підставку для телевізора, мікрохвильову піч, пилосос, багет, ламбрекен, гардину, праску, дитячий комод, DVD – програвач, диван-кровать, мобільні телефони.

Вважає зазначене майно спільною сумісною власністю і просить здійснити його поділ, виділивши йому – пральну машину вартістю 1580 грн., комп’ютер вартістю 1800 грн., два крісла вартістю 1500 грн., сканер вартістю 750 грн., принтер 300 грн., стіл для комп’ютера вартістю 300 грн., підставку для телевізора вартістю 400 грн. ОСОБА_3 просить виділити: мікрохвильову піч вартістю 1050 грн., пилосос вартістю 200 грн., багет, ламбрекен, гардину вартістю 500 грн., праску вартістю 100 грн., дитячий комод вартістю 350 грн., DVD – програвач вартістю 325 грн., диван-кровать вартістю 1500 грн., мобільні телефони вартістю 4000 грн.

Крім того, внаслідок протиправної поведінки відповідача погіршився стан його  здоров’я, він переніс інсульт, і витрати на лікування склали 11472 грн. 74 коп. На даний час він продовжує лікування і витрати щомісячно складають 201 грн. 95 коп.   Просить стягнути вказані суми з відповідача.

Під час їх спільного проживання ОСОБА_3 народила дочку та переконала його в тому , що він є її батьком. У зв’язку з цим він  здійснював витрати на  лікування, харчування та утримання дитини.

Через деякий час йому стало відомо, що батьком дитини є не він в зв’язку з чим просить стягнути з ОСОБА_3 понесені ним витрати (лікування дитини після пологів – 1000 грн., отримання нового свідоцтва про народження – 19 грн., благодійний внесок у дитячий садок – 800 грн., утримання дитини протягом трьох років – 6390 грн., придбання дитячої коляски – 1200 грн., плата за спожитий газ за дитину – 87 грн.) на загальну суму 9496 грн.

У зв’язку з вивезенням ОСОБА_3 побутової техніки та меблів він був вимушений придбати нові пральну машину вартістю 2520 грн., бойлер вартістю 1082 грн. 96 коп.,  зробити ремонт на кухні на суму 1838 грн. 30 коп. Вказані витрати вважає матеріальною шкодою і також просить стягнути їх з ОСОБА_3

Також просить стягнути з ОСОБА_3 компенсацію втрати працездатності з квітня 2005 року по квітень 2009 року в сумі 24000 грн.                   Крім того, просить стягнути з ОСОБА_3 понесені ним витрати на оплату заборгованостей з оплати комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 та у відшкодування моральної шкоди 1700 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що зазначене позивачем майно, яке на його думку підлягає поділу, на даний час втратило свою цінність і відсутнє у відповідача. Вимоги позивача щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди вважає необґрунтованими, оскільки позивачем не доведений причинний зв’язок між шкодою та діями ОСОБА_3 Просить в задоволенні позову відмовити.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що він має технічну освіту і допомагав ОСОБА_2   у придбанні комп’ютера в фірмі «Еліот». Під час придбання комп’ютера ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали разом.

Свідки  ОСОБА_5, ОСОБА_6 пояснили, що часто відвідують ОСОБА_2 і їм відомо, що ОСОБА_3 при переїзді забрала пральну машину, крісла.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню в зв’язку з наступним.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

    З матеріалів справи, пояснень сторін судом встановлено, що з  2001 року по червень 2008 року сторони без реєстрації шлюбу проживали однією сім’єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. У будь-якому іншому шлюбі сторони не перебували.

    Відповідно до ч.1 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

      Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” від 21.12.2007 року до складу майна, що підлягає поділу включається майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

    Придбання та наявність на час припинення спільного проживання сторін майна, зазначеного позивачем, окрім мобільних телефонів, підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 11.07.2008 року (а.с. 6), заявою позивача до Бердянського МВ УМВС від 26.06.2008 р. (а.с. 9), рахунком №115 від 18.03.2004 р. (а.с. 23), гарантійним талоном від 28.07.2004 р. (а.с. 24),  гарантійним талоном та товарним чеком від 09.01.2006 р. (а.с. 26, 27), гарантійним талоном від 09.07.2002 р. (а.с. 28), зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 (а.с. 59-62), поясненнями свідків та представника відповідача.

    Відповідно до ч.2  ст. 74 СК України на майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або  в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

    Згідно  ст. 60 Сімейного Кодексу (СК) України, ст. 368 ЦК України майно набуте подружжям за час шлюбу , належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.  

    Статтею 61 СК України встановлено, що об’єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі , за винятком тих, які вилучені з цивільного обороту.

    Відповідно до ст. 70 СК України , ст. 372 ЦК України частки чоловіка та дружини в праві спільної сумісної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або договором.  

    Судом встановлено, що між сторонами ніяких угод щодо розподілу часток у спільній сумісній власності не укладалось, і відповідно до закону їх частки є рівними.

    Відповідно до п. 30 зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України у випадку, коли при розгляді  вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім’ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.  

      Суд приймає до уваги вивезення та приховування спірного майна відповідачем, використання останнім даного майна на власний розсуд протягом тривалого часу, пояснення представника відповідача щодо відсутності спірного майна на даний час у відповідача, і вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача вартість Ѕ частки спірного майна.

    Визначаючи вартість спірного майна, суд  враховує, що сторонами у справі не заявлено клопотань про призначення судової експертизи для визначення його дійсної вартості, і вважає за можливе прийняти до уваги вартість майна, зазначену позивачем – 10655 грн., оскільки вона є розумною та підтверджується матеріалами справи.  

    Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

    Завдання позивачу моральної шкоди, яка полягає у душевних та фізичних стражданнях, викликаних  протиправними діями відповідача щодо спільного майна, знайшло своє підтвердження в судовому засіданні.

    За змістом ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

    Враховуючи поведінку сторін, глибину душевних та фізичних страждань позивача, позбавлення останнього необхідних у побуті речей протягом тривалого часу, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення на його користь з ОСОБА_3 1700 грн. у відшкодування моральної шкоди обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

      Суд  вважає безпідставними та недоведеними вимоги позивача про стягнення на його користь  витрат, пов’язаних з утриманням дитини відповідача, втратою працездатності, з компенсації вартості нової побутової техніки та вартості ремонту, здійсненого після припинення спільного проживання.

Не підлягає й задоволенню, з урахуванням положень ст. ст. 64, 160 ЖК України, вимога позивача про стягнення на його користь сплаченої  заборгованості з квартирної плати та комунальних послуг за кв. АДРЕСА_1, оскільки обов’язок по їх своєчасному внесенню законом покладений на наймача (власника) житлового приміщення та членів його сім’ї, які проживають разом з ним в квартирі (будинку).      

Заперечення представника відповідача щодо недоведеності причинного зв’язку між діями ОСОБА_3 та захворюванням ОСОБА_2, останнім не спростовані. В зв’язку з чим суд відмовляє й в задоволенні вимог про стягнення витрат, пов’язаних з лікуванням позивача.  

  Керуючись ст. ст. 10, 11, 57 – 61 , 212 – 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування вартості його частки майна 5327 грн. 50 коп., у  відшкодування моральної шкоди 1700 грн. та судові витрати в сумі 274 грн., а всього 7301 грн. 50 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                       А.І. Крамаренко