2-2842/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2010 р. м.Шахтарськ
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі :
головуючого — судді Кобаль М.І.,
при секретарі - Коваленко О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шахтарську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання втратившим право користування житловим приміщенням, суд -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання втратившим користування житловим приміщенням. Вказує, що ОСОБА_2 приходиться їй сином. В 2000 році вона купила йому квартиру, тобто надала гроші для її покупки, яку він оформив на себе, однак в той час відповідач був прописаний в її квартирі.
В 2000 році відповідач переїхав проживати в свою квартиру, та проживає в ній на даний час.
В 2004 році квартира по вищевказаній адресі була приватизована позивачкою, однак в приватизації квартири був включений син ОСОБА_2, тобто в документах на приватизацію включені як позивачка так і відповідач.
Фактично з 2000 року до даного часу відповідач не приймав участі в оплаті комунальних послуг по її квартирі за адресою будинок АДРЕСА_1. Також вона оплачувала комунальні послуги не тільки за свою квартиру, а і за квартиру відповідача. Оскільки відповідач в цій квартирі не проживає достатньо тривалий час, фактично більше 10 років, утриманням її не займається, ніяких коштів за її утриманя їй не надає, що підтверджується сусідами, то вона ставить питання про його виписку.
Непроживаня відповідача в квартирі тривалий час підтверджується також відсутністю яких-небуть його речей або предметів. Все своє майно відповідач переніс за адресою свого проживання. Просить визнати ОСОБА_2 втратившим право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивачка пояснила, що відповідач ОСОБА_2 являється її сином. В 2000 році вона купила сину квартиру, за адресою: квартира АДРЕСА_2. З того часу син проживає за вказаною адресою. Речі які знаходились в її квартирі він перевіз до себе. За її квартирою не доглядає, а також ніяких комунальних послуг не сплачує. За комунальні послуги вона сплачує постійно сама, а також допомагає сплачувати за комунальні послуги і відповідачу. Вважає, що у зв'язку з тим, що відповідач близько 10 років не проживає у вказаній квартирі, а тому втратив право користування вказаною квартирою. Вона хоче розпоряджатись своїм майном на свій власний розсуд, однак цього зробити не може із-за того що син ОСОБА_2 записаний у приватизаційному свідоцтві як власник. Просить позов задовільнити повністю.
Відповідач в судовому засіданні пояснив, що являється власником половини квартири АДРЕСА_1. Вважає що позивачка помиляється у своїх переконаннях, а тому просить в задоволенні позову відмовити повністю.
В судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що відповідача він знає досить давно. Йому також відомо що відповідач не проживає з позивачкою близько 10 років, а проживає за іншою адресою разом зі своєю сім'єю. Які відносини між позивачкою та відповідачкою йому не відомо.
Аналогічні покази свідка ОСОБА_4 дав свідок ОСОБА_5
В судовому засіданні встановлено наступні факти:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання втратившим право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1. Позивачка являється власником ? частини вказаної квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14 жовтня 2004 року виданого виконавчим комітетом Шахтарської міської ради за №292. Також власником іншої ? частини вказаної квартири є відповідач ОСОБА_2.
Право власності на вказану квартиру ніким не оспорено, а також позивачка сама пояснила, що відповідач був зареєстрований за її адресою як син, а тому прийняв участь в приватизації квартири АДРЕСА_1 та записаний в свідоцтві про право власності на житло як власник спільної часткової власності майна.
Твердження позивачки, що відповідач не турбується про своє майно, а тому втратив право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 суд до уваги не приймає, тому що позивачка сама сплачувала комунальні послуги та тримала житло в належному стані, та це її право. Відповідач вказав, що не сплачував комунальні послуги, тому що там не проживає.
ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст.379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Згідно ч.1 ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Згідно ст.386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення дій для запобігання такому порушенню.
Як видно з доказів наданими сторонами відповідач являється власником ? частини квартири АДРЕСА_1. Позивачка стверджує, що відповідач втратив право користування житловим приміщенням у зв'язку з тим, що близько 10 років не проживає у вказаній квартирі та не доглядає за нею. Однак з такими доводами та твердженнями позивачки погодитися не можна, тому що відповідачу належить на праві приватної, спільної часткової власності квартира АДРЕСА_1 разом з позивачкою в розмірі ? частини кожному. Відповідач може бути позбавлений права користування, тільки в окремих випадках встановлених законом. Позивачка не змогла довести перед судом та надати пістав для позбавлення права користування відповідача житлом в квартирі АДРЕСА_1, а тому в задоволенні позову про визнання втратившим право користування житловим приміщення необхідно відмовити повністю.
На підстаів вищевикладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.379, 383, 386 ЦК України, ст.ст.208-215 ЦПК України, суд-
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання втратившим право користування житловим приміщенням відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя М.І.Кобаль